Постанова № 35301803, 14.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа № 805/14371/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосуд І.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду за адресою: місто Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любові Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2013 № 2533903, зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

08.10.2013 приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любові Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2013 № 2533903 про відмову у державній реєстрації права власності, зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (далі за текстом - ПАТ «УАСК АСКА») зазначило, що 07.08.2013 воно звернулось до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві з заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Жилянська, 59, приміщення 222. До заяви було додано всі необхідні документи, передбачені статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

28.08.2013 позивачем було отримано рішення про відмову у державній реєстрації права власності на нерухоме майно. Вказане рішення було обґрунтоване тим, що додані позивачем документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: адреса зазначена у договорі на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994, не відповідає адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію права.

Позивач наполягає на тому, що подані державному реєстратору документи цілком відповідали вимогам діючого законодавства та давали змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Щодо невідповідності адреси нерухомого майна ПАТ «УАСК АСКА» зазначає таке.

Так, відповідно до положень статті 19 Закону № 1952 та пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 № 703, підставою для набуття права власності на нежитлове приміщення та відповідно його реєстрації є інвестиційний договір від 26.07.2004 № 013.12-К, згідно з яким позивач здійснював інвестування коштів у будівництво багатоповерхової житлової будівлі за адресою (будівельна адреса) вулиця Жилянська, 57-67 у Голосіївському районі міста Києва.

Під будівництво вказаної будівлі, рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1994 № 10 «Про надання та вилучення земельних ділянок та погодження місця розташування об'єктів» було погоджено місце розташування по вулиці Жилянська, 57-67.

В подальшому, забудовником СП «Фірма «Київ-Донбас» був укладений договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994 з Київською міською радою народних депутатів, згідно з яким СП «Фірма «Київ-Донбас» надавалась земельна ділянка на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків по вулиці Жилянській, 57-67. При поданні заяви про реєстрації права власності на нежитлове приміщення, відповідно до пункту 46 Порядку № 703, позивачем вказаний договір був наданий другому відповідачу.

Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації № 337 у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (житловий будинок з підземними гаражами, будівельна адреса: вулиця Жилянській, 57-67), житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59. Копія даного розпорядження, також була надана державному реєстратору при поданні заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

ПАТ «УАСК АСКА» вважає, що оскільки відповідно до пункту 1.2. договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994, земельна ділянка надавалась в оренду для будівництва житлового будинку по вулиці Жилянській, 57-67, якому після введення в експлуатацію була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59, другим відповідачем безпідставно був зроблений висновок про те, що адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994 не відповідає адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію права власності.

Позивач вважає, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любові Володимирівни про відмову у державній реєстрації права власності від 28.08.2013 № 2533903 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом відновлення порушеного права має бути покладення на Головне управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві обов'язку про прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ПАТ «УАСК АСКА» на вказане нежитлове приміщення. З вказаних підстав просить задовольнити позовні вимоги (арк. справи 3 - 7).

Представник позивача Гаврилиця Д.М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічним викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представники першого та другого відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином, причини неявки не повідомили, письмових заперечень проти позовних вимог, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без участі представників першого та другого відповідача суду не надавали.

За таких обставин та враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за відсутності представників першого та другого відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія АСКА» зареєстроване Солом'янською районною в місті Києві Державною адміністрацією в якості юридичної особи 30.05.2001, включене до ЄДРПОУ за № 13490997, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 378402 (арк. справи 42) та довідкою Головного управління статистики у Донецькій області № 549759 (арк. справи 42). Позивач здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів акціонерів від 20.05.2011 № 2 (арк. справи 61 - 76).

Перший відповідач - Головне управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві є структурним підрозділом Укрдержреєстру - головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який з 01.01.2013 реалізує повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Другий відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любов Володимирівна, в межах спірних правовідносин реалізує повноваження надані їй Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 26.07.2004 між ТОВ «Компанія розвитку проектів «Київ-Донбас» та ЗАТ «УАСК АСКА» було укладено інвестиційний договір № 013.12-К, згідно з яким позивач здійснював інвестування коштів у будівництво багатоповерхової житлової будівлі за адресою (будівельна адреса) вулиця Жилянська, 57-67 у Голосіївському районі міста Києва (арк. справи 8 - 15). До вказаного договору було складено протокол погодження розміру інвестиції (арк. справи 16 - 18), характеристику нежитлового приміщення (арк. справи 19).

Як вбачається з довідки ТОВ «Компанія розвитку проектів «Київ-Донбас» від 30.05.2005 № 013.12-К.1, ЗАТ «УАСК АСКА» здійснило інвестування у розмірі 100 % у нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вулиця Жилянська, 57-67, місто Київ (арк. справи 21). Вказана обставина також підтверджується довідкою Головного управління економіки та інвестицій Київської міської Державної адміністрації (арк. справи 22).

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1994 № 10 «Про надання та вилучення земельних ділянок та погодження місця розташування об'єктів» було погоджено місце розташування вказаного об'єкту по вулиці Жилянська, 57-67 (арк. справи 34 - 35).

15.07.1994 СП «Фірма «Київ-Донбас» (забудовник) уклала договір від 15.07.1994 з Київською міською Радою народних депутатів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), згідно з яким СП «Фірма «Київ-Донбас» надавалась земельна ділянка на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків по вулиці Жилянській, 57-67 (арк. справи 37).

З розпорядження Голосіївської районної у місті Києві адміністрації від 05.04.2006 № 337 слідує, що у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (житловий будинок з підземними гаражами, будівельна адреса: вулиця Жилянська, 57-67) житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59 (арк. справи 39).

Згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 20.11.2008 (до інвестиційного договору № 013.12-К від 26.07.2004), ТОВ «Компанія розвитку проектів «Київ-Донбас» та СП «Фірма «Київ-Донбас» (забудовник) передали позивачу нежитлове приміщення № 222, яке розташоване в багатоповерховій житловій будівлі за адресою: місто Київ, вулиця Жилянська, 59 у Голосіївському районі (арк. справи 20).

Таким чином, з вказаних документів слідує, що на підставі договору від 15.07.1994 року, забудовнику надавалась земельна ділянка на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків по вулиці Жилянській, 57-67, але у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (житловий будинок з підземними гаражами, будівельна адреса: вулиця Жилянська, 57-67) житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59 (арк. справи 39).

Отже, житловий будинок № 59 по вулиці Жилянській, в якому знаходиться нежитлове приміщення № 222, розташований на земельній ділянці, яка на підставі договору від 15.07.1994 року надавалась забудовнику на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків по вулиці Жилянській, 57-67, оскільки Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві адміністрації від 05.04.2006 № 337, у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (будівельна адреса: вул. Жилянській. 57-67) житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59.

07.08.2013 ПАТ «Українська страхова компанія АСКА» звернулось до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване: місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 59, приміщення 222.

28.08.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Л.В. було прийнято рішення № 5375886, яким встановлено, що подані для проведення державної реєстрації прав документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994 не відповідає адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію права.

З цих підстав державний реєстратор, керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, відмовив у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташоване: місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 59, приміщення 222, за суб'єктом: ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (арк. справи 40).

Суд зазначає, що статтею 182 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі за текстом - Закон № 1952), крім цього, прийнятим на виконання цього закону Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22 червня 2011 року № 703 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Систему органів державної реєстрації прав визначає статті 6 Закону № 1952, відповідно до частини 1 якої, систему органів державної реєстрації прав складають становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначає стаття 15 Закону № 1952, згідно з частинами 1 та 2 якої, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно пункту 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з пунктами 92, 93 Порядку, під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно. Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмовляючи у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор посилався на те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994 не відповідає адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію права.

Однак, як зазначалося раніше, житловий будинок № 59 по вулиці Жилянській, в якому знаходиться нежитлове приміщення № 222, розташований на земельній ділянці, яка на підставі договору від 15.07.1994 року надавалась забудовнику на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків по вулиці Жилянській, 57-67, оскільки Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві адміністрації від 05.04.2006 № 337 у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (будівельна адреса: вулиці Жилянській, 57-67) житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59.

Таким чином, житловий будинок № 59 по вулиці Жилянській в місті Києві, в якому знаходиться нежитлове приміщення № 222, розташований безпосередньо на земельній ділянці, яка на підставі договору від 15.07.1994 року надавалась забудовнику на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 07.08.2013 звернувся до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві з заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення № 22, що розташоване в будинку № 59 по вулиці Жилянській в місті Києві та додав до заяви документи, які досліджувалися судом, та всі інші необхідні документи, передбачені статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухома майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи відповідали вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та давали змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15.07.1994 відповідала адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію прав, тому що замість будівельної адреси об'єкта була присвоєна поштова адреса після прийняття його в експлуатацію.

Таким чином, суд вважає, що рішення від 28.08.2013 № 2533903 про відмову у державній реєстрації права власності є необґрунтованим та прийнятим в порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Орищак Л.В. не довела перед судом правомірність свого рішення, не виконавши обов'язок, покладений на неї частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи вищевикладене, а також те, що під час судового розгляду справи, суд знайшов підтвердження фактів порушень з боку державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Л.В., суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2013 № 2533903 про відмову у державній реєстрації права власності.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд зазначає наступне.

Згідно статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952, державний реєстратор прав на нерухоме майно приймає рішення про: державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відмову в державній реєстрації; про її зупинення; внесення змін до Державного реєстру права. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Положення цієї статті передбачають гарантії самостійності прийняття рішень державним реєстратором, і таким чином запроваджують основи для персональної відповідальності державного реєстратора за прийняття рішення.

Порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень (державних реєстраторів реєстраційних служб) встановлений Законом № 1952.

Згідно частини 2 статті 30 цього Закону, дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового екстра, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

В пункті 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2013 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що:

«Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом - Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону, державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 30 цього Закону, дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Отже, саме державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України.

З огляду на аналіз норм наведеного Закону № 1952, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, заявлених позивачем безпосередньо до Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, оскільки позивачем фактично оскаржуються рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно (який, відповідно до закону, несе персональну відповідальність) і при скасуванні рішень державного реєстратора, зобов'язати вчинити певні реєстраційні дії можна тільки реєстратора, а не орган - реєстраційну службу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Головне управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві прийняти рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ПАТ «УАСК АСКА» задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 17, 20 гривень (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7 - 11, 17 - 20, 69 - 72, 86, 94, 122 - 154, 158 - 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любові Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення від 28.08.2013 № 2533903, зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любові Володимирівни від 28 серпня 2013 року № 5375886 про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташоване: місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 59, приміщення 222, за суб'єктом: приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (код ЄДРПОУ 13490977, адреса: 83052, Донецька область, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100) витрати зі сплати судового збору у розмірі 17 (сімнадцять) гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосуд І.М.