Постанова № 35301781, 12.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 903/790/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Демидюк О.О. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Олексюк В.В.

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - не з'явився

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Ім. К.Л.Петровського" на рішення господарського суду Волинської області від 16.09.13 р. у справі № 903/790/13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л.Петровського"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат"

про стягнення 1 245 834, 99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 16 вересня 2013 року у справі № 903/790/13 (суддя Пахолюк В.А.), позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ім.К.Л.Петровського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" 1 244 834, 99 грн., в т.ч. 1156072, 19 грн. заборгованості, 38 380, 60 грн. пені, 50 382, 20 грн. - процентів за користування чужими коштами та 24 896, 77 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору". Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ім.К.Л.Петровського", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" 1 000 грн. заборгованості, 19, 93 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що всупереч умовам договору відповідач 1 за отриманий товар не розрахувався. Заборгованість відповідача 1 перед позивачем складає 1 157 072, 19 гривень, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л.Петровського" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні штрафних санкцій. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, 19% річних за несвоєчасне проведення розрахунків. Зокрема вказує, що нарахування санкцій повинно здійснюватись з дати товарно-транспортної накладної, що відповідає умовам генерального договору поставки, а не з дати видаткової накладної, як обраховано позивачем. Окрім цього звертає увагу, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, а тому суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В судове засідання представник апелянта не з'явився та надіслав клопотання про розгляд скарги без його участі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає винесене рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм процесуального права з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Відзначає, що дати видаткових накладних та товарно-транспортних накладних співпадають, а тому посилання апелянта на невірний розрахунок санкцій є безпідставним. Поряд з цим вказує, що апелянт в суді першої інстанції не звертався з клопотанням про зменшення суми штрафних санкцій, а тому доводи в цій частині також є безпідставними..

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 16.09.13 р. у справі № 903/790/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" як продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л.Петровського" як покупцем було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 24 (надалі - договір поставки) /а.с. 10-13/, згідно з умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, а покупець - прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Згідно із п. 4.2. договору поставки розрахунки за товар покупець здійснює протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) або умови оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами договору.

3 квітня 2013 року, 9 квітня 2013 року, 19 квітня 2013 року, до договору поставки № 24 від 14 січня 2013 року було укладено додатки №№2/149, 2/169, 2/227 якими визначено асортимент, кількість та ціну товару /а.с. 14-16/.

На виконання умов договору поставки № 24 від 14 січня 2013 року позивач на підставі довіреності № 60 від 02 квітня 2013 року передав відповідачу-1 нафтопродукти на загальну суму 1 157 072,19 грн., що підтверджується видатковими накладними №1004 від 03.04.2013р., №1087 від 09.04.2013р., № 1094 від 09.04.2013р. № 1129 від 09.04.2013 р., № 1274 19.04.2013р., товарно-транспортними накладними № ПМИ0004436 від 19.04.2013 р., ПМИ0003640 від 03.04.2013 р., № 012329 від 09.04.2013 р., № 012333 від 09.04.2013 р., № ПМИ0003941 від 09.04.2013 р.

Всупереч умовам договору відповідач-1 за отриманий товар не розрахувався.

Заборгованість ТзОВ "Ім. К.Л.Петровського" перед ТзОВ "Золотий Екватор" на момент розгляду справи складає 1 157 072,19 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків /а.с. 22/.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач-1 судам обох інстанцій не надав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у ТОВ "Ім. К.Л.Петровського" обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару.

У відповідності до ст.610, ч.1 ст.612, 536 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підпунктами 6.2.1., 6.2.2. пункту 6.2. договору поставки за несвоєчасне проведення розрахунків передбачено сплату відповідачем-1 пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 19 % процентів річних від неоплаченої вартості товару за користування чужими грошовими коштами.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо оплати вартості нафтопродуктів у строки, визначені п.4.2. договору поставки, з відповідача-1 підлягає до стягнення пеня в розмірі 38 380,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 50 382, 20 грн., які нараховані позивачем від простроченої суми окремо за кожною накладною.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з тим, що розміри вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірними, відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про підставність задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 пені в розмірі 38 380,60 грн., та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 50 382, 20 грн.

Посилання апелянта на неправомірне нарахування пені від дати видаткових накладних судом до уваги не приймається, оскільки матеріалами справи стверджується, що дати видаткової накладної та товарно-транспортної накладної співпадають. Таким чином, розрахунок санкцій позивача є вірним.

01 лютого 2013р. між ТзОВ "Золотий екватор" як кредитором і ТзОВ "Дукат" як поручителем було укладено договір поруки №01/02 /а.с. 23/, згідно з п.п.1.1., 1.2. якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (ТзОВ "Ім. К.Л.Петровського") згідно з умовами генерального договору поставки нафтопродуктів № 24 від 14.01.2013р. з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому; сума поруки складає 1000 грн.

Відповідно до п.2.1. у випадку невиконання боржником своїх обов'язків перед кредитором за договором поставки, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогами про виконання поручителем зобов'язань боржника в повному обсязі, а поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за договором поставки.

У відповідності до статей 553, 554, 543 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Вимогою № 01/2 від 01.07.2013р. позивач просив відповідача-2 сплатити суму боргу в розмірі 1000 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки /а.с. 24/. Проте відповідач-2 відповіді на вимогу не надав, суми заборгованості не перерахував.

Вимогу було отримано особисто представником відповідача-2 03.07.2013р., про що свідчить напис на листі, скріплений печаткою.

Враховуючи наведені положення законодавства, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що у зв'язку з тим, що відповідач-1 не виконав взятих на себе за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 24 від 14.01.2013р. зобов'язань, вимога про стягнення з поручителя - відповідача-2 як із солідарного боржника 1000 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

В апеляційній скарзі ТзОВ "Ім. К.Л.Петровського" зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Статтею 233 ГК України визначено,що у разі якщо належні до оплати штрафні санкції надмірно великі великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно вищезазначеної норми при зменшенні розміру штрафних санкцій судом до уваги повинно бути взято: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В силу ч.1 ст.233 ГК України зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком господарського суду і та обставина, що суд не скористався наданим йому правом, не є порушенням законодавчих норм.

Разом з цим судом відмічається, що апелянтом не заявлялось в суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та не подавались докази в його обґрунтування, які б доводили наявність виняткових підстав для зменшення їх розміру.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 16.09.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. К.Л.Петровського" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 16.09.2013 року у справі № 903/790/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.