Ухвала суду № 35300654, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2019/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Никоненко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської обласної державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської обласної державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з додатковою відповідальністю "Білоцерківський кар'єр" звернулось до Київського окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської обласної Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000050223/409 від 10.04.2012.

Постановою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 10.04.2012 за №0000050223/409.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, винесення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 січня 2012 р. старшим слідчим в СВ ПМ ДПА у Житомирській області Воловиком О.В. у ході розслідування кримінальної справи №11/039004 на підставі статті 66, 130 Кримінально-процесуального кодексу України винесено постанову про призначення документальної позапланової перевірки ТДВ «Білоцерківський кар'єр» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість за період діяльності з 01.11.2008 по теперішній час. Проведення перевірки доручено Білоцерківській ОДПІ Київської області.

На виконання цієї постанови слідчого та на підставі направлення та наказу №120 від 14.03.2012 у період з 14.03.2012 по 20.03.2012 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТДВ «Білоцерківський кар'єр» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ТОВ «Іварс Постач», ТОВ «Леміш груп», ПП «Охторг», ТОВ «Укртехномас-сервіс», ТОВ «Укрземстрой», ТОВ «Торговий дім «Доар», ТОВ «Кеплер-консалт», ТОВ «Рутарес консалт», ТОВ «Екостатус компані», ТОВ «Есто-Тренд», ТОВ «Макростаб», ТОВ «Домен» за період з 01.11.2008 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт № 369/22-3/00292480/58 від 27.03.2912.

Як вбачається з акта перевірки, порушення податкового законодавства пов'язується податковим органом з придбанням позивачем у ТОВ «Укртехномас-Сервіс» у вересні 2010 року товару (вузлів та деталей).

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення ТДВ «Білоцерківський кар'єр» вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 30248 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. на суму 30248 грн., а також ч.1 ст.202, ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено здійснення нікчемного правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків з ТОВ „Укртехномас-сервіс" на загальну суму 181488 грн. (в т.ч. ПДВ 30248 грн.).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000050223/409 від 10.04.2012 про донарахування податку на додану вартість у сумі 30 248 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15124 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, а також здійснення позивачем у повному обсязі оплати за товар згідно з вказаним договором, в зв'язку з чим прийшов до висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та скасував їх.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2010 р. у ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за комерційною пропозицією позивач придбав товар (вузли та деталі). Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами: видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період: вересень 2010 р.

З метою отримання товару від ТОВ «Укртехномас-Сервіс» позивачем виготовлено талон замовника до подорожнього листа. Факт поставки товару від контрагента до позивача підтверджується також товарно-транспортною накладною №76, згідно з якою автопідприємство Білоцерківська автобаза №7 замовнику ТДВ «Білоцерківський кар'єр» поставив товар. Оплата послуг Білоцерківській автобазі №7 позивачем здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Білоцерківській автобазі №7 згідно з платіжним дорученням. Виконання послуг по доставці товару до позивача підтверджується актом виконаних робіт від 30.08.2010.

Зберігання товару відбувалось в складських приміщеннях позивача. Згідно з карточками складського обліку матеріалів, наявних в матеріалах справи, підтверджено внутрішній рух по підприємству товару (вузлів та деталей).

Після придбання товару у ТОВ «Укртехномас-Сервіс» позивач використовував його у здійснюваному ним власному виробництві, що підтверджується актом випробування обладнання від 24.09.2010 та актами на установку вузлів та запчастин.

В рахунок оплати отриманих товарів позивач на користь ТОВ «Укртехномас-Сервіс» перерахував грошові кошти на суму 181488 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які також було надано відповідачу для проведення перевірки.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ „Укртехномас-Сервіс", останній був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Стосовно посилання відповідача, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, на протокол допиту директора ТОВ «Укртехномас-сервіс» ОСОБА_3, згідно з яким останній повідомив, що зареєстрував ТОВ „Укртехномас-Сервіс" за винагороду, колегія суддів зазначає наступне.

Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. Він не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме здійснювалась поставка товарів, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 року № К/9991/81953/11, за змістом якої покупець товару не відповідає за дії продавця (юридичної особи яка знаходиться у податковому ланцюгу), у тому числі за ухилення від сплати податку, в разі фактичного здійснення господарської операції та зазначає, що дії продавця не впливають на формування податкового кредиту покупцем.

Крім того, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Суд апеляційної інстанції враховує і рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судова колегія також зазначає, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб ТОВ «Укртехномас-сервіс».

Крім того, як встановлено судами, документальну позапланову виїзну перевірку позивача призначено на виконання постанови старшим слідчим в СВ ПМ ДПА у Житомирській області в рамках досудового слідства в кримінальній справі №11/039004.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки перевірку позивача призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, то в силу положення пункту 86.9 статті 86 ПК України акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є доказом в кримінальній справі та на його підставі заборонено виносити податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської обласної державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 12.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.