Рішення № 35299694, 12.11.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року справа № 919/189/13-г

Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс"

(вул. Павліченко, 17, м. Біла Церква, Київська область, 09107;

пр. Грушевського, 46, офіс 304, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, 32300)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт"

(вул. Комуністична, 10-А, м. Севастополь, 99003)

про стягнення 156 096,30 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Волошина Ю.М., довіреність від 22.10.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старкс" (далі по тексту позивач, ТОВ "Старкс") звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" (далі по тексту відповідач, ТОВ "Інтерфлот-Продукт") про стягнення 170 709,45 грн., з яких: сума основного боргу - 165 000,00 грн.; 3% річних - 5709,45 грн. (за період з 09.12.2011 по 01.02.2013).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання від 01.11.2011 №11/0062 щодо здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 06.02.2013 (суддя Сімоходська Д.О.) позовна заява ТОВ "Старкс" прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 919/189/13-г.

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.03.2013 справу №919/189/13-г передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду цієї справи визначено Архипенка О.М.

Ухвалою суду від 05.03.2013 справа №919/189/13-г прийнята до провадження судді Архипенко О.М.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.04.2013, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2013, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2013 вказану постанову та рішення скасовано, справу направлено до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд.

За результатами автоматичного розподілу справи №919/189/13-г суддею для розгляду цієї справи визначено Лотову Ю.В.

Ухвалою суду від 14.10.2013 року справа прийняття до провадження судді Лотової Ю.В. та призначена до розгляду на 28.10.2013.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.12.2013.

21.10.2013 представником позивача через канцелярію суду надана заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якої ТОВ "Старкс" просило суд стягнути з ТОВ "Інтерфлот-Продукт" 156 096,30 грн., з яких: сума основного боргу - 147 833,81 грн.; 3% річних - 8 262,49 грн. (за період з 09.12.2011 по 18.10.2013). (т. 2, арк.с. 48-52)

У судовому засіданні, яке відбулося 28.10.2013 вказана заява прийнята судом.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2013 позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог від 21.10.2013, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, із посиланням на статті 216, 236, 526, 530, 599, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193, 202, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору постачання від 01.11.2011 №11/0062 щодо здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару. Крім того, зазначив, що суд не повинен приймати до уваги акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.05.2013 року, складений відповідачем, оскільки він з ним не згодний з тих підстав, що строк зобов'язання позивача, передбаченого договором про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) № 11/0281/11/0063 настав лише частково у сумі 17 166,19 грн., тобто у сумі, на яку були зменшені позовні вимоги.

В судове засідання 12.11.2013 року представник позивача не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також в апеляційної та касаційної скаргах по цій справі. Зокрема, представник відповідача вказувала на те, що фактично боргу ТОВ "Інтерфлот-Продукт" перед ТОВ "Старкс" не існує, оскільки за договором переведення боргу від 01.11.2011 №11/0281/11/0063 останній, як новий боржник, прийняв на себе зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" перед ТОВ "Інтерфлот-Продукт" щодо погашення заборгованості у розмірі 165 000,00 грн., що виникла за договором постачання від 22.08.2011 №0028/11. Додатково зазначили, що 28.05.2013 на адресу позивача був направлений акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 між ТОВ "Старкс" (Постачальник) та ТОВ "Інтерфлот-Продукт" (Покупець) був укладений договір постачання №11/0062 (далі по тексту Договір). (т.1, арк.с. 12-15)

Згідно з пунктом 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця вироби із жерсті (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар. Найменування, номенклатура (асортимент), розмір, тип, комплектність, одиниця виміру, загальна кількість, кінцеві строки поставки загальної кількості, ціна за одиницю та загальна вартість Товару зазначаються Сторонами в специфікації (специфікаціях), яка (які) є додатками до цього договору та становить (становлять) його невід'ємну частину.

Відповідно до пункту 2.5 Договору датою поставки є дата передачі Товару, що вказана у видатковій накладній, яка підписується при прийманні Товару уповноваженими представниками Сторін.

Пунктом 2.9 Договору встановлено, що постачальник зобов'язаний з поставкою кожної партії Товару надати Покупцю наступні документи: а) оригінал видаткової накладної; б) оригінал якісного посвідчення; в) оригінал податкової накладної.

Покупець, у свою чергу, зобов'язаний надати Постачальнику оригінал довіреності на прийняття Товару, яка повинна бути заповнена відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 2.10 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару визначена в національній валюті України, зазначена Сторонами в специфікації (специфікаціях) та включає в себе податок на додану вартість.

Конкретні умови поставки та оплати Покупцем Товару вказуються Сторонами в специфікації (специфікаціях). Вартість тари та пакування Товару включені до ціни за одиницю Товару (пункт 3.2 Договору).

У пункті 3.4 Договору сторони погодили наступний порядок здійснення оплати за поставлений товар: безготівковими банківськими переказами грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника, що вказаний в цьому Договорі; шляхом проведення взаємозаліку у розмірі 7% від суми поставки згідно специфікації (специфікацій) до цього Договору, в рахунок боргу Постачальника перед Покупцем згідно Договору №11/0281/11/0063 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01.11.2011.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.11.2011. Строк даного Договору встановлюється Сторонами з 01.11.2011 по 31.12.2012. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань та не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункти 9.1, 9.2 Договору).

Специфікацією від 01.11.2011 №1 до Договору (далі - Специфікація) сторони погодили: найменування, розміри, комплектність, пакування, одиницю виміру, загальну кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару; умови поставки; умови замовлення, кількості та умови відвантаження Товару; умови оплати Товару. (т.1, арк.с. 16)

Так, зокрема, відповідно до пункту 3 Специфікації позивач зобов'язався поставити відповідачу жерстяну банку у кількості 200 000 од. та стандартну кришку у кількості 200 000 од., всього Товару на загальну суму 250 000,00 грн.

Пунктом 6 Специфікації сторони встановили, що Покупець зобов'язаний оплатити 93% вартості партії Товару не пізніше, ніж наступного банківського дня від дня фактичного отримання Товару, шляхом перерахування на поточний банківський рахунок Постачальника банківського безготівкового переказу. Решту суми, у розмірі 7% вартості партії Товару, сторони зараховують шляхом проведення взаємозаліку, в рахунок боргу Постачальника перед Покупцем згідно Договору №11/0281/11/0063 про заміну боржника у зобов'язанні від 01.11.2011.

На виконання своїх зобов'язань за Договором, 07.12.2011 позивач здійснив поставку товару вартістю 245 231,25 грн., що підтверджується видатковою накладною від 07.12.2011 №340 та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від 07.12.2011 №981. (т.1, арк.с. 17-18)

Позивач вважає, що відповідач отримавши товар, свої зобов'язання по його оплаті виконав не повністю,

18.01.2013 року на адресу відповідача направлена претензія про сплату заборгованості за договором постачання №11/0062 від 01.11.2011 року за вих. №1440, у якій ТОВ "Старкс" запропонувало ТОВ "Інтерфлот-Продукт" перерахувати на рахунок позивача суму основного боргу - 165 000,00 грн.; 3% річних - 5 709,45 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді. (т.1, арк. с. 21)

Вищезазначені обставини і стали підставою звернення позивача з цим позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами пункту 6 Специфікації до Договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу 93% вартості отриманого товару не пізніше наступного банківського дня, а решту суми (7%) - зарахувати в порядку взаємозаліку, в рахунок погашення боргу за договором про заміну боржника у зобов'язанні від 01.11.2011 №11/0281/11/0063.

Відтак, відповідач повинен був здійснити на користь позивача оплату отриманого товару у розмірі 228 065,06 грн., а 17 166,19 грн. - зарахувати в порядку взаємозаліку.

Згідно з платіжним дорученням від 09.12.2011 року № 2324 відповідач сплатив позивачу 80 231,25 грн. за поставлений товар. (т.1, арк.с. 20)

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ТОВ "Старкс" вважає, що ТОВ "Інтерфлот-Продукт" винен йому 156 096,30 грн., з яких: сума основного боргу - 147 833,81 грн. (245 231,25 - 80 231,25 - 17 166,19); 3% річних на вказану суму - 8 262,49 грн.

Водночас, судом встановлено, що 22.08.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" було укладено договір постачання №2208/11 (т.1, арк.с. 42-46).

Відповідно до п. 1.1. договору постачання №2208/11 Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця вироби із жерсті, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити вказаний товар.

Згідно з п.п 3.1., 3.2. договору постачання №2208/11 ціна за одиницю товару та загальна вартість товару визначена в національній валюті України, зазначена Сторонами в специфікації та включає в себе податок на додану вартість. Конкретні умови оплати Покупцем товару вказуються Сторонами в специфікації. Вартість тари та пакування Товару включені до ціни Товару.

У відповідності до п. 3.1. специфікації від 22.08.2011 р. до договору постачання № 2208/11 від 22.08.2011 р. загальна вартість загальної кількості товару становить 412,500,00 грн.

Пунктом 6.1. специфікації від 22.08.2011 р. до договору постачання № 2208/11 від 22.08.2011 р. сторони визначили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" зобов'язаний оплатити 40 % від повної вартості товару, що зазначена в Замовленнях Товару за двадцять календарних днів до дати поставки товару, та 60% від повної вартості - за 3 дня до відгрузки, шляхом перерахування на поточний банківський рахунок Постачальника банківського безготівкового переказу.

26.08.2011 р., на виконання умов договору постачання №2208/11, товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" 40% від повної вартості товару, а саме 165 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №830 від 26.08.2011 р. (т. 2, арк.с. 68).

31.10.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія", товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" на підставі статей 520, 521 Цивільного кодексу України було укладено договір №11/0280 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) (т.1, а.с. 47-50).

Пунктом 1.1. договору № 11/0280 від 31.10.2011 р. встановлено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору постачання №2208/11 від 22.08.2011 р. (далі за текстом -Договір №1), укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

В п. 1.2. договору № 11/0280 зазначено, що новий боржник заміняє Первісного боржника у вказаному зобов'язанні, що виникає із вищезазначеного договору, а саме "Договір №1", і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Договором №1 в порядку, визначеному даним Договором.

Згідно з п. 1.3. договору № 11/0280 Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в вищезазначеному договорі і підписуючи з свого боку цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до частини другої ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В п. 1.5. договору № 11/0280, у зв'язку із порушенням договірного зобов'язання по поставці та передачі у власність виробів із жерсті, зазначено, що Первісний боржник переводить на нового боржника частковий борг (грошове зобов'язання) у розмірі 165 000,00 грн. (суми попередньої оплати), що виник на підставі акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний між Первісним боржником та Кредитором 31.10.2011 р.

01.11.2011 між ТОВ "Старкс", товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" та ТОВ "Інтерфлот-Продукт" укладено договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 (т.1, арк.с. 51-54).

Згідно з п. 1.1. договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0280 від 31.10.2011 р. укладеним між ТОВ "ТЛК", ТОВ ВКТ "Арго" та ТОВ "Інтерфлот-Продукт" та його додатків (далі за текстом - "Договір №1"), укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується "Договір №1").

В пунктах 1.2.-1.3. договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 Новий боржник заміняє Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із вищезазначеного договору, а саме: "Договір №1", і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Договором №1 в порядку, визначеному даним Договором. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в вищезазначеному договорі і підписуючи з свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Крім того, сторони в п. 1.5. договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 визначили, що Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 165 000,00 грн., що виник на підставі: Договору постачання № 2208/11 від 22 серпня 2011 р., який був укладений між ТОВ "ТЛК" та ТОВ "Інтерфлот-продукт"; Акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний між Первісним боржником та Кредитором 31.10.2011 р.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012 по справі №5027/605/2012 було відмовлено у задоволені позовних вимог ТОВ „Старкс" про визнання недійсним договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01.11.2011 р. № 11/0281/11/0063, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство „Арго", ТОВ „Старкс" та ТОВ „Інтерфлот-Продукт". Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 по справі №5027/605/2012 договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 01.11.2011 № 11/0281/11/0063, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго", ТОВ "Старкс" та ТОВ "Інтерфлот-Продукт", визнаний недійсним. Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2013 р. по справі №5027/605/2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 року скасовано та залишено без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012. (т.1, арк.с.22-26, 55-58, 177-180)

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

28.05.2013 року відповідачем на адресу позивача був направлений акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.05.2013 (далі по тексту Акт). (т.1, арк.с. 185-186)

Згідно із зазначеним Актом взаємні грошові зобов'язання сторін у сумі 165 000 грн. за договором постачання №11/0062 та за договором про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 припиненні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо зарахування зустрічних вимог, вважає, що строк виконання зобов'язання за договором про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 настав лише щодо 7 % вартості партії поставленого товару, тобто на суму 17 166,19 грн.

Згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом положень п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

У даному випадку рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.10.2012 у справі № 5027/605/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго", товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" про визнання договору недійсним борг в сумі (грошового зобов'язання) 165 000,00 грн. виник в результаті порушенням договірного зобов'язання по поставці та передачі у власність виробів із жерсті на виконання сторонами умов договору постачання №2208/11 від 22.08.2011 р. (т.1, арк.с. 55-58)

Оскільки за договором про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 божником у договорі постачання №2208/11 від 22.08.2011 на вказану суму став позивач, то для нього, як для боржника, строк зобов'язання настав з моменту укладання договору про заміну боржника. Та обставина, що сторони у договорі №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 передбачили порядок погашення цього боргу не змінює строку виконання зобов'язання.

Крім того, суд прийняв до уваги ту обставину, що договір постачання №11/0062 діяв з 01.11.2011 по 31.12.2012 та на його підставі була здійснення лише одна поставка, яка і є предметом розгляду у цій справі, а тому виконання грошового зобов'язання за договором про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 в порядку, передбаченому у пункті 2.2.1 цього договору неможливо.

До того ж, претензія позивачем на адресу відповідача була направлена лише 18.01.2013 року, тобто після прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 по справі №5027/605/2012. Це дає підстави вважати, що до прийняття вказаної постанови позивач не заперечував щодо зарахування зустрічних грошових вимог у повному обсязі по вищезазначеним договорам.

Правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.05.2013 року є чинними і у встановленому законом порядку не оскаржувався і не був визнаний судом недійсним.

З урахуванням вищевказаного, підстав для стягнення суми основного боргу в розмірі 147 833,81 грн. не має.

Що стосується позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 8 262,49 грн., то суд зазначає, що зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли наявні всі умови для зарахування. Заява про зарахування є способом привести зарахування у дію, але вона не є способом визначення того моменту, з якого починається дія зарахування. Тому, наприклад, нарахування відсотків за погашеним зарахуванням зобов'язанням припиняється з моменту, коли настали всі умови для зарахування, передбачені законом, а не з моменту, коли було зроблено заяву про зарахування. Отже, заява про зарахування має зворотну дію.

Як було вказане вище строк зобов'язання за договором про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 у ТОВ "Старкс" настав з моменту укладання цього договору, тобто з 01.11.2011 року, тобто до настання строку виконання зобов'язання за договором постачання №11/0062 від 01.11.2011 у ТОВ "Інтерфлот-Продукт (08.12.2011), а тому підстав для стягнення 3% річних так саме не має.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю

Повне рішення складено 18.11.2013.

Суддя Ю.В. Лотова