Постанова № 35298843, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 902/370/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора Рівненської областіна постановуРівненського апеляційного господарського судувід03.09.2013р.у справі№902/370/13-гГосподарського судуВінницької областіза позовомзаступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської радидоСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4простягнення збитків

за участю:

- відповідача:ОСОБА_4- прокурора:1. Сіромашенко Р.А. (посвідчення від 020951) 2. Баклан Н.Ю. (довіреність від 008813), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд із даним позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (далі - позивач), заступник прокурора міста Вінниці просив стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (далі - відповідач) 180523,31 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, використовуючи земельну ділянку позивача під розміщення свого об'єкту нерухомості, не оформляв право користування нею та не сплачував за її використання, чим завдав збитків позивачу у формі неодержаних доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки за період з грудня 2010 року по липень 2012 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.05.2013р. (суддя Грабик В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гулова А.Г., судді Маціщук А.В., Петухов М.Г.), в позові відмовлено.

В касаційній скарзі заступник прокурора Рівненської області просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач просить залишити скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Постанову прийнято 13.11.2013р. у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні 06.11.2013р. перервою.

Відповідач, надавши пояснення у судовому засіданні 06.11.2013р., звернувшись із письмовою заявою просив розглядати касаційну скаргу без його участі.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради позапланової перевірки цільового використання земель м. Вінниці за адресою: вул. Папаніна, 20, оформленої актом №6 від 09.06.2011р., відповідач, як власник нежитлової будівлі (склад), зареєстрованої за ним згідно витягу про державну реєстрацію прав №28124135 від 24.11.2010р., та розташованої за вказаною адресою, за період з грудня 2010 року по липень 2012 року - протягом 1 року та 8 місяців, користувався земельною ділянкою комунальної власності площею 1094 м кв., на яких розміщений придбаний ним об'єкт нерухомості, без оформлення правовстановлюючих документів і ця обставина відповідачем не заперечується.

При цьому, відповідачем не здійснювались дії для оформлення прав на землю та не здійснювалась оплата позивачу за користування зазначеною земельною ділянкою.

Згідно розрахунку Департаменту комунальних ресурсів Вінницької міськради розмір збитків, заподіяних територіальній громаді м.Вінниці відповідачем, прийнятий для розрахунку розміру орендної плати відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 7%) станом на 31.07.2012р., становить 180523,31грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що законодавством не передбачено строку, протягом якого слід документально оформити своє право користування земельною ділянкою, а за відсутності рішення ради про передачу земельної ділянки в оренду, нарахування відповідачу збитків у формі упущеної вигоди з розрахунку розміру орендної плати, суперечить приписам законодавства.

Між тим, висновки судів не ґрунтуються на нормах матеріального права виходячи з наступного.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 377 Цивільного кодексу України в редакції чинній на момент набуття відповідачем власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній ділянці, було передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), при цьому розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Подібні положення зазначені і у статті 121 Земельного кодексу України.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення.

З приписів статті 123 цього кодексу вбачається, що набуттю права користування передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування.

Відтак, висновки місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що таке волевиявлення мав спочатку здійснити позивач, є незаконними.

Крім того, згідно із пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно із цим кодексом, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136).

Таким чином, посилання судів на положення п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України, згідно до якого при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, не є такими, що можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до визначення поняття земельного податку він є платежем, що сплачується власниками земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійними землекористувачам, до яких відповідач не відноситься.

Крім того, позов подано не про сплату заборгованості в розмірі несплаченої орендної плати, а про сплату збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без оформлення права не неї і без сплати за її користування.

Згідно статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п."д").

Відповідно до статті 157 вказаного кодексу відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють у тому числі громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів (ч.1).

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.2).

Для визначення розміру вказаних збитків постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 (далі Порядок №284) затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (п.2 Порядку).

Відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. (п.3 Порядку).

Як роз'яснив у своїй постанові Пленум Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою "Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284 (п. 3.7).

Пленум також роз'яснив, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України.

Судами встановлено, що розрахунок збитків здійснений згідно з рішенням Вінницької міської ради №612 від 27.12.2011р., яким затверджено порядок встановлення розмірів орендної плати в м. Вінниці, а також згідно з рішенням №596 від 25.03.2005р. про відшкодування збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок зі змінами.

Враховуючи викладене, суди в порушення вказаних норм незаконно надали позивачу право на безоплатне відносно позивача користування вказаною земельною ділянкою, та незаконно позбавили орган місцевого самоврядування права на відшкодування йому збитків, пов'язаних з незаконним використанням відповідачем земельної ділянки.

Відтак, прийняті судами рішення підлягають скасуванню, а оскільки судами обставини справи встановлені повно, відповідачем сума збитків не спростована, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на корись якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує судові витрати за рахунок другої сторони.

Оскільки позов, апеляційна скарга та касаційна скарга у справі подавались прокуратурою, що звільнена від сплати судового збору, витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. та рішення Господарського суду Вінницької області від 15.05.2013р. у справі №902/370/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов заступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на користь Вінницької міської ради 180523 (сто вісімдесят тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 31 коп. збитків.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 7220 (сім тисяч двісті двадцять) грн. 93 коп. судових витрат за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.

Видачу відповідних наказів покласти на Господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський