Ухвала суду № 35298493, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/46800/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. , Бухтіярової О. І., Костенко М. І.; за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

представників: позивач -Білий С.В.,

відповідач - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2013р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р.

у справі № 804/814/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тондо»

до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тондо» (далі - позивач, ТОВ «Тондо») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001232301 та № 0001222301 від 27.12.2012 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р., позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001232301 від 27.12.2012 р. в частині збільшення податку на додану вартість за основним платежем в сумі 5 414 062 грн. та 1 612 684 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в частині збільшення податку на додану вартість за основним платежем в сумі 67 986 грн. та 33 993 грн. штрафних (фінансових) санкцій - залишено в силі та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001222301 від 27.12.2012 р.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р. і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні 23.10.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Тондо» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт № 4287/220/31736464 від 05.12.2012 р. та встановлено порушення позивачем вимог:

- п.44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 5 749 620 грн., в т.ч. за 11 квартал 2011 р. в сумі 2 080 926 грн., за 11-111 квартали 2011 р. в сумі 6 106 078 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 р. в сумі 5 749 620 грн.;

-п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) всього в сумі 5 482 048 грн., в т.ч. за квітень 2011 р. в сумі 849 828 грн.; за травень 2011 р. в сумі 505 866 грн., за червень 2011 р. - 833 006 грн., за липень 2011 р. в сумі 1 994 970 грн., за серпень 2011 р. 1 237 225 грн., за вересень 2011 р. в сумі 1133 грн., за грудень 2011 р. в сумі 42 564 грн., за січень 2012 р. в сумі 3 625 грн., за лютий 2012 р. в сумі 11 951 грн., за березень 2012 р. в сумі 1880 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв спірні податкові від 27.12.2012 р. № 0001222301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТОНДО» з податку на прибуток у розмірі 5 749 620 грн., з них: основний платіж - 5 749 620 грн.; № 0001232301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7 128 725 грн., з них: основний платіж - 5 482 048 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 646 677 грн.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги виходили з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту, реальності спірних угод.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» договір субпідряду № 15 від 17.01.2011 р., де субпідрядник зобов'язався по завданню замовник виконати на свій риск роботу по капітальному та поточному ремонту, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану субпідрядником роботу.

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: договору, актів виконаних робіт тощо та встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. відповідач не надав суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочин вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001222301 та часткову невідповідність податкового повідомлення-рішення № 0001232301, вимоги щодо їх скасування були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу з Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис О. І. Бухтіярова підпис М. І. Костенко