Ухвала суду № 35298405, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К-41205/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 по справі №2а-1002/10/0670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО ХіммашНафтоГаз» до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО ХіммашНафтоГаз» (далі-ТОВ «ВО ХіммашНафтоГаз», позивач) до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі-Коростенська ОДПІ, відповідач) задоволено. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 №0001042301/0, від 17.09.2009 №0001042301/1, від 26.11.2009 №0001042301/2, від 05.02.2010 №0001042301/3.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Коростенська ОДПІ 10.12.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 21.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.5.1 п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, 2.15, 2.16 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №353/23-01/33321012 від 12.08.2009, складеного за результатом проведеної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2009 та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 №0001042301/0, від 17.09.2009 №0001042301/1, від 26.11.2009 №0001042301/2, від 05.02.2010 №0001042301/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 651114,00грн. в тому числі 337516,00грн. основного платежу та 313598,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок безпідставного формування валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Укрресурс-Петроліум», яке постановою Господарського суду міста Києва від 28.03.2007 визнано банкрутом; з ТОВ «Компресорні майстерні» (господарські операція не підтверджені первинними документами) та безпідставного віднесення до валових витрати по виплаті відсотків за кредитною угодою з ЗАТ «Приватбанк», як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.1.32 ст.1 вказаного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судами встановлено, що позивачем 22.12.2006 було укладено з ЗАТ «Приватбанк» договір про надання кредиту з метою поповнення обігових коштів на придбання основних засобів в сумі 625000,00грн. зі сплатою 20% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Отримані кошти було перераховано МПП «Фортуна» за обладнання згідно договору від 29.12.2006 №МП-1, що підтверджується платіжним дорученням №126 від 29.12.2006.

Отже, за встановлених обставин, слід погодитися з висновками судів щодо правомірності віднесення позивачем виплачених відсотків по кредитному договору, оскільки факт невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань не може свідчити про відсутність зв'язку використання позивачем отриманих за кредитним договором коштів з господарською діяльністю останнього.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас за змістом п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на віднесення до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ «Укрресурс-Петроліум» було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств України лише 22.08.2007 та про це позивачу відомо не було. Щодо господарських операцій з ТОВ «Компресорні майстерні» суди виходили з того, що вказані операції підтверджуються актами здачі - прийняття робіт, які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, судами залишено поза увагою, що спірні господарські операції з ТОВ «Укрресурс-Петроліум» були здійсненні у період з 28.03.2007 по 10.09.2007, а заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наполягав на тому, що відповідно до оголошення газети «Голос України» №48 від 05.05.2007 печатка, штамп та установчі документи товариства з дати визнання банкрутом визнаються недійсними. Щодо господарських операцій з ТОВ «Компресорні майстерні» відповідач наполягав на тому, що в актах здачі-приймання робіт відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення послуг по оребренню труб.

Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки обставинам справи з урахуванням зазначених відповідачем обставин, що є порушенням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв