Рішення № 35297594, 29.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/11450/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Гончарук В.П.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Желепи О.В.,

Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Онищенко О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» - Чередніченко Ганни Олександрівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року в справі за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ПрАТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Посилається на те, що суд першої інстанції помилковим є висновок суду про те, що водій ОСОБА_4 на час ДТП керував транспортним засобом з напівпричепом, маючи відповідну категорію, оскільки судом не враховані Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску до керування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №511, Правила дорожнього руху України, якими напівпричеп визначений як різновид причепу.

Відповідачі у судове засідання апеляційного суду не явились, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02 грудня 2009 року по вул. М..Раскової в м. Києві сталась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «КамАЗ» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5

ДТП сталось внаслідок порушення ОСОБА_4 вимог ПДР України, що встановлено постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2009 року в справі № 3-6)639/1/2009 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

В результаті вказаної ДТП автомобіль НОМЕР_3 зазнав механічних пошкоджень, чим власнику автомобілю завдано матеріального збитку у розмірі 14 359, 26 грн., вартість відновлювального ремонту автомобілю -- 14 926,82 грн., що визначено звітом № 9496/14116 від 07 грудня 2009 року, складеним ФОП ОСОБА_6

23 травня 2009 р. між ЗАТ «ПРОСТО - страхування», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3, був укладений договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс ВВ № 9341739, яким було застраховано відповідальність власника автомобілю «КамАЗ» д/н НОМЕР_4.

27 березня 2010 року позивачем відповідно до умов зазначеного договору було виплачене страхове відшкодування потерпілій внаслідок ДТП особі - ОСОБА_7 у розмірі 13 849,83 грн.

17 грудня 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відшкодування шкоди в порядку регресу 13 849,83 грн. - суму виплаченого страхового відшкодування, посилаючись на те, що ДТП сталось через порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху під час керування автомобілем «КамАЗ» з напівпричепом, управління яким передбачає наявність у водія категорії управління транспортними засобами СЕ., якої у ОСОБА_4 не було на час ДТП, отже він керував забезпеченим автомобілем неправомірно, що є підставою відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для відшкодування страховику шкоди в порядку регресу. Зважаючи на те, що ОСОБА_3 є власником автомобіля, яким під час ДТГ керував ОСОБА_4, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно в порядку регресу вказану суму страхового відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Обгрунтовуючи такі висновки, суд послався на те, що водій ОСОБА_4 мав на час ДТП категорію управління транспортними засобами, яка дає право управління автомобілем «КамАЗ», доказів про те, що напівпричіп, приєднаний до автомобілю «КамАЗ», належить до визначених постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року №340 видів составів транспортних засобів, для керування яким необхідне посвідчення водія іншої категорії, надано не було, не визначений напівпричіп як складова частина транспортного составу і Правилами дорожнього руху України.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

За ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску до керування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №511, водії допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія відповідної категорії.

Транспортні засоби поділяються на категорії залежно від їх типів та призначення. Так, до категорії С належать призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7 500 кг, до категорії С1 - такі ж автомобілі масою від 3 500 до 7 500 кг, до категорій ВЕ, С1Е, СЕ , DЕ та D1Е - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С. С1, D або D1.

За п. 5 вказаного Положення до керування транспортними засобами категорій В, С, С1, D і D1 з причепами допускаються водії, які мають право керування категорій ВЕ, С1Е, DЕ та D1Е.

Правилами дорожнього руху України визначено, що напівпричіп належить до такого виду транспортного засобу, як причіп.

Як встановлено судом, водій ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП мав посвідчення водія, яке надавало йому право на керування транспортними засобами категорій В, С1 та С. 2 грудня 2009 року він керував автомобілем «КамАЗ» з напівпричепом д/н НОМЕР_2, що також встановлено постановою Дніпровського районного суду м. Києва 2009 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Зважаючи на наведене, водій ОСОБА_4 для управління автомобілем «КамАЗ» з напівпричепом повинен був мати посвідчення водія з правом керування транспортними засобами категорії СЕ.

Відсутність у ОСОБА_4 зазначеного права керування транспортними засобами категорії СЕ на час ДТП, яке сталося з його вини, дає право страховику, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі - позивачу в даній справі на стягнення з ОСОБА_4 шкоди в порядку регресу, отже рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення цих вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 214,60 грн.

Підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_3, судова колегія не вбачає, зважаючи на те, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і нормами ЦК України не передбачена в даному випадку солідарна відповідальність страхувальника і водія забезпеченого транспортного засобу. Судова колегія погоджується з висновками суду про те, що підстави для покладення на відповідача ОСОБА_3 обов'язку відшкодувати шкоду в порядку регресу відсутні, оскільки умови договору страхування ним порушені не були, учасником ДТП він не був, до адміністративної відповідальності не притягувався.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» - Чередніченко Ганни Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_4 скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

Позов приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673) у відшкодування шкоди 13 849,83 грн. та судові витрати - 214,60 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішенняа може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: