Постанова № 35297375, 12.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6108/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

при секретарі судового засідання - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Гайдабури Д.В.,

представника відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області - Гриценка Ю.В.,

представника відповідача управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області - Панченка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області про стягнення бюджетної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанії «Газвидобування» (далі - позивач, ТОВ «Промислова компанія «Газвидобування») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві), управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області (далі - УДКС у м. Полтаві) про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1 190 967,89 грн та пеню в розмірі 301 090,80 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що підприємством у податковій декларації за листопад 2008 року подано заяву на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 1 190 967,89 грн, в податковій декларації за липень 2007 року - в розмірі 98242,15 грн, за лютий 2008 року - 101300,72 грн, за січень 2009 року - 817190,15 грн, за березень 2009 року - 174234,87 грн. Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 19.10.2009 №0000902305/0 ТОВ «Промислова компанія «Газвидобування» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 190 967,89 грн, яке в результаті оскарження його позивачем скасовано в судовому порядку. Також, позивач просив стягнути пеню за бюджетною заборгованістю на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ у розмірі 301090,80 грн, посилаючись на положення пункту 200.23. статті 200 Податкового кодексу України, де вставлено, що на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення/

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у м. Полтаві вимоги позовної заяви не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що дії вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Представник відповідача УДКС у м. Полтаві у судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнав, розглянути справу в сукупності поданих доказів сторін та у відповідності до чинного законодавства. Також представник УДКС зазначив, що безпосередньо від реалізації податковими органами вказаних повноважень залежить дії органів Державного казначейства щодо перерахування платником податку суми бюджетного відшкодування та відповідно відбувається виконання судового рішення. Висновки ДПІ у м. Полтаві щодо бюджетного відшкодування на користь ТОВ «промислова компанія «Газовидобування» за липень 2007 року, лютий 2008 року, січень 2009 року та березень 2009 року до УДКС у м. Полтаві не надходило. Отже УДКС у м. Полтаві не мало жодних підстав здійснювати відшкодування податку на додану вартість, не вступало у правовідносини з позивачем та не могло порушити його право на отримання податкового відшкодування ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" є суб'єктом господарської діяльності, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21.03.2001 за №15881200000001734 (ідентифікаційний код 31354329) /арк. с. 54/.

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Полтава з 06.03.2006 та є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 313543216014, на момент виникнення спірних правовідносин мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 130284 від 03.02.2006 №23478401, що у зв'язку із зміною місцезнаходження позивача 05.05.2011 замінено на свідоцтво № 100335070 серії НБ № 276079 /арк. с. 52, 53/.

В податковій декларації за липень 2007 року підприємством подано заяву на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 98242,15 грн, за лютий 2008 року - 101300,72 грн, за січень 2009 року - 817190,15 грн, за березень 2009 року - 174234,87 грн.

Зазначені суми включено до рядка 25.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку) декларації з ПДВ згідно затвердженої на той час форми /арк. с. 22-51/.

15 жовтня 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" з питань правових відносин із суб'єктами господарської діяльності: ТОВ "Енергофінанс"; ТОВ "ТК Юнікс", по ланцюгу постачання ДП «Сміт Юкрейн», ПП «Ліра» по ланцюгу постачання ТОВ "Корпорація Євро Контракт" за рахунок яких задекларовано суми бюджетного відшкодування у липня 2007 року, лютому 2008 року, січні, березні 2009 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт від 15.10.2009 №2154/23-2/31354329, в якому зафіксовано, що ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" у порушення пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2007 року - на 98242,15 грн, за лютий 2008 року - на 101300,72 грн, за січень 2009 року - на 817190,15 грн, за березень 2009 року - на 174234,87 грн.

На підставі акту перевірки органом податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2009 року №00000902305/0, яким ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1190967,89 грн.

15 січня 2010 року ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення №0000902305/1 на ту ж суму бюджетного відшкодування.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 у справі №2а-805/10/1670 визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2009 року № 0000902305/0, від 15 січня 2010 року № 0000902305/1, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1190967,89 грн /арк. с. 14-17/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.06.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 залишено без змін /арк. с. 18-21/.

Після скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення бюджетного відшкодування заявленої суми ПДВ у розмірі 1 190 967,89 грн не відбулось, кошти на рахунок позивача не були перераховані, то останній звернувся до суду про стягнення з Державного бюджету України належної йому до бюджетного відшкодування суми ПДВ.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить із вимог законодавства, що регулювало відносини бюджетного відшкодування на момент виникнення правовідносин.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування на момент виникнення правовідносин регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону (у відповідній редакції), суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно підпунктом 7.7.3 пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або ж відшкодована на рахунок платника у банку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до вищезазначених норм подано декларації з ПДВ за відповідні періоди та розрахунки бюджетного відшкодування, де позивачем було відображено рішення про бюджетне відшкодування шляхом зарахування заявленої суми на розрахунковий рахунок у банку.

Висновки акту від 15.10.2009 №2154/23-2/31354329 документальної невиїзної перевірки спростовані постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 у справі №2а-805/10/1670, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом вищевказаних судових рішень судом підтверджено реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Енергофінанс"; ТОВ "ТК Юнікс", по ланцюгу постачання ДП «Сміт Юкрейн», ПП «Ліра» по ланцюгу постачання ТОВ "Корпорація Євро Контракт" та відповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, а також правильність формування позивачем показників бухгалтерського та податкового обліку із урахуванням цих операцій, як і фактична сплата позивачем сум ПДВ в ціні товару (послуг), сплаченої постачальниками.

Отже, заявлена позивачем до відшкодування у липні 2007 року, лютому 2008 року, січні 2009 року, березні 2009 року сума ПДВ в розмірі 1 190 967,89 грн є підтвердженою, а тому позивач має право на її відшкодування.

Враховуючи те, що ДПІ у м. Полтаві з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі 2а-805/10/1670 у зв'язку із ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 не забезпечено належним чином виконання своїх повноважень щодо відшкодування відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ у податкових деклараціях за липень 2007 року, лютий 2008 року, січень 2009 року, березень 2009 року, то суд погоджується із доводами позивача, що такою бездіяльність ДПІ у м. Полтаві порушено його право на бюджетне відшкодування вищевказаної суми ПДВ та призвело до утворення бюджетної заборгованості.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України вказаної суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 190 967,89 грн є обґрунтованим і підлягають задоволенню.

За приписами пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Перевіривши правомірність позовних вимог про стягнення пені за бюджетною заборгованістю на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ у розмірі 301090,80 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу даного положення вбачається, що пеня розраховується за весь час прострочення сплати бюджетної заборгованості з моменту виникнення по день погашення такої заборгованості.

Оскільки погашення бюджетної заборгованості не відбулось та остаточного періоду для розрахунку строку заборгованості здійснити на даний час не можливо, суд вважає передчасною вимогу про стягнення пені за прострочення сплати бюджетного відшкодування, а тому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). При цьому, суд зазначає, що стягнення повинно проводитися виключно за рахунок бюджетних асигнувань розпорядника бюджетних коштів - суб'єкта владних повноважень, винного у виникненні спору, що був стороною у справі та не на користь якого винесено рішення суду, тобто Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що є правонаступником ДПІ у м. Полтаві.

За викладених обставин, позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія «Газвидобування» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області про стягнення бюджетної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, з розрахункового рахунку № 31117030700002 "Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1 190 967,89 грн (один мільйон сто дев'яносто тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень вісімдесят дев'ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1831,00 грн (одна тисяча тридцять одна гривня).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Суддя К.І. Клочко