Постанова № 35296865, 11.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5284/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Серги С.М.,

при секретарі судового засідання - Лайко О.В.,

за участю:

представників позивача - Мордасова О.О., Борщ Ю.М.,

представників відповідача - Куришко О.М., Біленко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полтава - Паритет" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2013 року Приватне підприємство "Полтава - Паритет" (далі- позивач, ПП "Полтава - Паритет") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач, ДПІ у м.Полтаві) про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000622301, № 0000632301 від 26.06.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність донарахування відповідачем податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість, оскільки господарські операції з купівлі у ТОВ "Оптима-лайт" товару підтверджується первинними документами. Вказував, що податковий кредит сформований в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на акт перевірки контрагента позивача ТОВ "Оптима-лайт" № 1/2201/36814845 від 02.01.2013, в якому зафіксовано відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ "Оптима-лайт" з ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "ТБ Східна Україна", ТОВ "Альфа Мед 2006", ТОВ "Фірма "Аква", ТОВ "Арсенал Оптторг".

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у м.Полтаві на підставі наказу № 1346 від 18.05.2013 проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Полтава - Паритет" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Оптима-лайт" за період з 01.05.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки складено акт № 2993/22.2-09/30732375 від 31.05.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем статті 44, пунктів 198.1,198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 66359,00 грн та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року у розмірі 30655,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Полтаві винесено:

податкове повідомлення-рішення № 0000622301 від 26.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82948,75 грн, в тому числі 66359,00 грн - за основним платежем, 16589,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0000632301 від 26.06.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 30655,00 грн.

Оцінюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Оптима-лайт" укладено договори поставки № 010311/10 від 01.03.2011, № 190112/8 від 19.01.2012, відповідно до яких ТОВ "Оптима-лайт" зобов'язувався надати товарно-матеріальні цінності, а ПП "Полтава - Паритет"-прийняти їх та здійснити оплату (а.с.65-69 Т.1).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від ТОВ "Оптима-лайт" товар (лампи, світильники, дроселя, інша електротехнічна продукція), про що свідчать долучені до матеріалів справи копії: видаткових накладних (а.с.88-126 Т.1), податкових накладних (а.с.127-173 Т.1), рахунків-фактур (а.с.74-88 Т.1), банківських виписок (а.с.173-194 Т.1), актів звірки взаємних розрахунків (а.с.70-73 Т.2).

З матеріалів справи суд вбачає, що товар отримував комерційний директор Мордасов О.О. на підставі довіреності (а.с. 181, 183-211 Т.2).

Перевезення товару на склад здійснювалось перевізниками ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Нова пошта", ТОВ "Експерт-сервіс-авто" за рахунок позивача, що підтверджується договорами перевезення (а.с.82-91 Т.2), актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами (а.с.92-131 Т.2), та власним автомобілем, який згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 перебуває на балансі підприємства (а.с.132 Т.2).

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що придбаний у ТОВ "Оптима-лайт" зберігався на складі по вул. Шевченка, 121-А, м.Полтава, яким позивач користується на підставі договору оренди від 01.07.2011 (а.с.133-134 Т.2), що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 (а.с.137-173 Т.2) та інвентаризаційною відомістю (а.с.174-178 Т.2).

Різновид придбаних позивачем у ТОВ "Оптима-лайт" товарів відповідає видам діяльності за КВЕД: ремонт та технічне обслуговування готових металевих виробів, будівництво житлових і нежитлових будівель, неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 66359,00 грн здійснено "Полтава - Паритет" на підставі виписаних ТОВ "Оптима-лайт" податкових накладних, що підтверджується актом перевірки. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Оптима-лайт" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ТОВ "Оптима-лайт" знаходиться за юридичною адресою: вул.Ахсарова, 11 кв.107, м. Харків та здійснює такий вид діяльності за КВЕД як виробництво електричного освітлювального обладнання, оптова торгівля електронним і телекомунікаційним обладнанням (а.с. 212-213 Т.2).

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту за серпень 2011, лютий-червень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 66359,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засідання ревізор підтвердив надання позивачем на перевірку документів, зазначених у супровідних листах - відповідях на запит (а.с.76-81 Т.2), проте єдиною підставою для висновків про заниження податку на додану вартість у розмірі 66359,00 та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року у розмірі 30655,00 грн, став акт перевірки контрагента позивача ТОВ "Оптима-лайт" № 1/2201/36814845 від 02.01.2013, в якому зафіксовано відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ "Оптима-лайт" з ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "ТБ Східна Україна", ТОВ "Альфа Мед 2006", ТОВ "Фірма "Аква", ТОВ "Арсенал Оптторг".

Проте викладення порушень без аналізу дотримання платником податків змісту, форми первинних бухгалтерських документів та перевірки фактичного здійснення господарських операцій суперечить приписам пунктів 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 за № 984, якими регламентовано, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновки ДПІ у м.Полтаві, які ґрунтуються виключно на акті перевірки іншої інспекції, є помилковими, адже встановлення фактів ухилення контрагентом від сплати податкових зобов'язань не може впливати на результати діяльності позивача та бути підставою для його притягнення до відповідальності.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Отже, платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Ця позиція відповідає практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень здійснено без урахування приписів вказаних правових норм та практики Європейського Суду з прав людини.

Крім того, отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують допущені порушення.

Отже доводи, якими податковий орган вмотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Відповідно до положень пунктів 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У зв'язку з правомірним включенням позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на загальну суму 66359,00 грн зменшення позивачеві розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 30655,00 грн є безпідставним.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000622301, № 0000632301 від 26.06.2013.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог з Державного бюджету України в особі ДПІ у м.Полтаві на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00 гривні, сплачені відповідно до платіжного доручення № 206 від 06.09.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полтава - Паритет" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000622301, № 0000632301 від 26 червня 2013 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Полтава - Паритет" витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні, сплачені відповідно до платіжного доручення № 206 від 06 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2013 року.

Суддя С.М. Серга