Рішення № 35295869, 06.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р.Справа № 922/3600/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків про стягнення коштів в сумі 395 642,82 грн. за участю сторін:

позивача - Ященко Р.Ю.

відповідача - Басарт Л.А.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України" ( надалі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (далі - відповідач) про стягнення коштів та просить суд стягнути з відповідача суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесі за весь час прострочення у розмірі 22482,30 грн., 3% річних у розмірі 19705,08 грн., пеню у розмірі 98525,41 грн. та 7% штрафу у розмірі 254930,03 грн., а також покласти на відповідача судові витрати у розмірі 7912,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу за № 20/12-БО-32 від 05.07.2012 року в частині розрахунків за відпущений газ.

Представник відповідача надав до суду клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду на 3 місяці ( а.с.57- 60), а також клопотання про зменшення штрафних санкцій (а.с. 64-65) до мінімуму 10% від нарахованої суми, а також відзив на позов в якому просить суд позов задовольнити частково в сумі 3 % річних та частини інфляційних втрат в сумі 18 172,96 грн. ( урахуванням контррозрахунку ) ( а.с.61-62).

Свої клопотання обгрунтовує тим, що сума основного боргу 20 509 890,24 грн. сплачена в повному обсязі , що підтверджується банківськими виписками ( а.с.24-26). Крім того, як пояснив відповідач поставлений за договором газ йде на виробництво теплової енергії для бюджетних організацій і підприємство вимушено постачати теплову енергію незалежно від її оплати. У складі споживачів теплової енергії населення , бюджетні установи, лікарні, медичні установи що становить 94, 48 % і це підтверджує факт того, що виконувати обов'язки своєчасно неможливо.

Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та зменшення належних до стягнення штрафних санкцій заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях, наданих через канцелярію суду. Вважає доводи відповідача необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу суду, а лише є засобом для уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, оскільки при підписанні договору купівлі-продажу природного газу відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

05 липня 2012 р. між НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (Покупець) був укладений договір № 20/12-БО-32 купівлі-продажу природного газу для вироблення теплової енергії для потреб бюджетних установ , організацій та іншим споживачам (а.с.18-23).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцю з 01 серпня по 31 грудня 2012 року природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Згідно договору постачається природний газ отриманий НАК "Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий постачальнику за договором купівлі - продажу природного газу між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та постачальником. Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб бюджетних установ, організацій та іншим споживачам.

Згідно пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункті 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання за договором № 20/12-БО-32, що підтверджено актами прийому передачі природного газу, а саме: актом від 31.08.2012 р. передано газу постачальнику 60,472 тис. куб. м. всього на суму 281 904,49 грн. ( а.с.13), актом від 30.09.2012 року 74, 425 тис. м. куб на суму 346 949,70 грн. ( а.с.14), актом від 31.10.2012 року 541,648 тис. м. куб. на суму 2 525 019,99 грн. ( а.с.15), актом від 30.11.2012 року 1 471,033 тис. куб. м. на суму 6 857 567,49 грн. ( а.с.16), , актом від 31.12.2012 року 2 252,047 на суму 10 498 448,57 грн. (а.с.17).

Але відповідач, в порушення вимог статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, оплатив борг за поставлені обсяги природного газу в розмірі 20 509 890,24 грн., з запізненням в жовтні 2012 року на 16 днів, в листопаді 2012 року на 14 днів, в грудні 2012 року на 39 днів.

У відповідності із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Розглянувши нарахування інфляційних витрат, суд дійшов висновку про часткове їх задоволення на підставі наступного.

Виходячи із положень норми ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 ЦК України.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позивачем при розрахунку розміру інфляційних втрат не враховано дефляційні процеси за період з 16.01.2013 по 15.02.2013 року, коли індекс інфляції становив 99,9%.

Згідно з вимогами чинного законодавства, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення до моменту звернення до суду, а не за окремий обраний ним період.

Така правова позиція розрахунку інфляційних витрат, повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 13.08.2012 р. у справі № 5023/1235/12 та від 03.12.2012 р. у справі №5023/129/12, та у пункті 3 роз'яснень Вищого господарського суду № 02-5/223 від 12.05.1999 р.

Таким чином, перевіривши періоди нарахування суми інфляційних витрат та провівши розрахунок зазначених сум, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 20672,95 грн.

Щодо стягнення 3 % річних в розмірі 19 705,08 грн., то суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині є обгрутованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 35086,28 грн. пені та 7% штрафу в сумі 47327,69 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу. Крім того, даним пунктом Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, суд перевіривши його обґрунтованість дійшов до висновку, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та складає 98 525,41 грн. Але, оскільки обставини справи свідчать про те, що зобов'язання за договором виконані на 100 % але з невеликим запізненням та враховуючи, що у складі споживачів теплової енергії відповідача населення та бюджетні установи складають 94,48 % і має місце заборгованість з оплати наданих послуг, та оскільки відповідно Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача, у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача 49 262,70 грн. пені.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 254930,03 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені та 7% штрафу на 90 %. Стягнення пені та 7% штрафу, суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд дійшов висновків про необхідність використання такого права та зменшення пені на 50 % та на штрафу на 90% .

Таким чином, сума пені яка підлягає стягненню складає 49262,70 грн., сума 7% штрафу складає 25493 грн.

Надаючи правову оцінку клопотанню відповідача про надання відстрочки виконаннярішення суду, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до Роз'яснення ВАСУ від 12.09.1996р. за № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, враховуючи те, що судом зменшено розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем та інші обставини справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу господарських витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, згідно якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 7876,67 грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, ст. 233 ГК України , -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про надання відстрочки у виконанні рішення суду відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" ( м. Харків, вул.Балакірєва,3 код ЄДРПОУ 31555944 рахунок № 260383013582 в ФХОУ АТ "Ощадбанк" м. Харків, код банку 351823 іпн. 315559420399) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6 код ЄДРПОУ 20077720 р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк" код банку 300465) інфляційні втрати 20672,95 грн., 3 % річних - 19 705,08 грн., пеня 49262,70 грн.,7% штрафу - 25 493 грн., судовий збір - 7 876,67 грн.

В іншій частині відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.