Ухвала суду № 35295502, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1893/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Облагрохім-Черкаси" до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Облагрохім-Черкаси" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 26.12.2012 року № 00006432301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі первинні документи на підтвердження господарських операцій з його контрагентом щодо придбання товарів, дані операції були відображені в податковому обліку позивача, що підтверджується відповідними податковими деклараціями, надано докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, придбаний товар оплачено у повному обсязі, що відповідачем не заперечується. Окрім того, відповідач при встановленні порушень податкового законодавства з боку позивача посилався на дані Акту перевірки ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012 року № 463/22-11/31489369, проте відповідачем, не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 12.05.2000 року, за ідентифікаційним кодом 30956059.

17.05.2000 року позивачу видано свідоцтво № 32125615 про реєстрацію його як платника податку на додану вартість.

Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань господарських взаємовідносин з ПП «Укрпромспецкомплект-3» у період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 року №363/22-4/30956059.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 3780 грн.. в т.ч. за березень 2012 року в сумі 2050 грн. та за травень 2012 року на 1730 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних №29 від 15.03.2012 р. та №59 від 22.05.2012 р., виданих ПП «УкрПромСпекцкомплект-3», за господарськими операціями з придбання запасних частин (підшипників) за видатковими накладними №29 від 20.03.2012 р. на загальну суму 12300 грн.. в т.ч. ПДВ 2050 грн. та №59 від 22.05.2012 р. на загальну суму 10380 грн.. в т.ч. ПДВ 1730 грн., внаслідок чого порушено вимоги п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Оплата вартості придбаного товару здійснена позивачем у повному обсязі за платіжними дорученнями №2361 від 15.03.2012 року та № 2719 від 22.05.2012 року.

За висновком перевірки відображені у видаткових та податкових накладних господарські операції фактично не здійснювались, тому видаткові та податкові накладні не є підставою для податкового обліку. Вказаний висновок ґрунтувався на тих обставинах, що у податкових накладних №29 від 15.03.2012 р. та №59 від 22.05.2012 р. міститься посилання на договір від 12.03.2012 р. №37, який не був наданий для перевірки; у видатковій накладній №59 від 22.05.2012 р. відсутні прізвища та ініціали постачальника та покупця, а у видатковій накладній №29 від 20.03.2012 р. відсутні прізвища та ініціали продавця, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції: податкові та видаткові накладні ПП «УкрПромСпецКомплект-3» виписані без реального настання правових наслідків та для формального оформлення безтоварних господарських операцій, що підтверджується висновками акта ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012 р. №463/22-11/31489369 про результати проведення перевірки ПП «УкрПромСпецКомплект-3» (код 31489369) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2011 р. по 27.06.2012 р.

Внаслідок вказаного порушення позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджет), на суму 3780 грн.. в т.ч. за березень 2012 р. в сумі 2050 грн., за травень 2012 р. в сумі 1 730 грн.

На підставі акта перевірки від 12.12.2012 р. №366/22-4/30956059 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 р. №00006432301 на суму 5670 грн., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3780 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1890 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення - рішення неправомірними, позивач оскаржив його до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ПП «УкрІІромспецкомплект-3» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу запасних частин (підшипників) від 12.03.2012 року №37.

На виконання умов цього договору ПП «УкрПромСпецКомплект-3» передало, а позивач прийняв підшипники за видатковими накладними № 29 від 20.03.2012 року на загальну суму 10380 грн., в т.ч. ПДВ 1730 грн., та №59 від 22.05.2012 року на загальну суму 12300 грн., в т.ч. ПДВ 2050 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив оплату придбаного товару за платіжними дорученнями від 15.03.2012 року № 2361 на суму 12300 грн. та від 22.05.2012 року № 2719 на суму 10380 грн.

За фактом передачі товару ПП ««УкрПромСпецКомплект-3» надало позивачеві податкові накладні № 29 від 15.03.2012 року та № 59 від 22.05.2012 року.

Колегія суддів звертає увагу, що усі дослідженні первинні документи, надані позивачем, містять усі необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, заперечуючи фактичне здійснення господарських операцій, відповідач послався на відсутність у видаткових накладних прізвищ та імен осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Крім цього, представник відповідача у судовому засіданні також послався на відсутність доказів транспортування товарів від ПП «Укрпромспецкомплект-3», а саме: товарно-транспортних накладних чи відшкодування витрат на їх транспортування особистим транспортом працівника, та відомостей про місце зберігання товарів у ПП «Укрпромспецкомплект-3».

Вимоги до первинних документів бухгалтерського обліку передбачені статтею 9 Закону №996, відповідно до якої первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З досліджених у судовому засіданні копій вказаних видаткових накладних, наданих представником відповідача вбачається, що у видаткових накладних не містяться посади осіб, відповідальних за здійснення та правильність оформлення господарської операції, однак містяться особисті підписи осіб, які здійснювали приймання та передач) товару.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що нормами чинного законодавства не передбачено таких обов'язкових вимог до видаткових накладних, як необхідність зазначення прізвищ та імен осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

На час укладення вказаного договору та здійснення господарської операції контрагент позивач був належним чином зареєстрований як юридична особа та мав статус платника податку.

Також, позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надано докази на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а саме: акти списання №СпТ-000094 від 30.09.2012 року та №СпТ-000058 від 30.09.2012 року.

Окрім того, відповідно до Акту перевірки позивача від 12.12.2012 року №366/22-4/30956059 (пункт 2.7) встановлено надання позивачем послуг по внесенню безводного аміаку та послуг з перевезень, а відповідно до наданих позивачем пояснень №1008 від 10.12.2012 року останній, отримані запасні частини проводив по бухгалтерському обліку та використовував на поточний ремонт сільськогосподарської техніки, а тому посилання відповідача на невикористання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності є таким, що не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам.

Варто також зазначити, що однією з підстав для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з ПП «УкрПромСпецКомплект-3» слугували дані акта перевірки ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012 року №463/22-11/31489369, яким встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р. щодо придбання ПП «УкрПромСпецКомплект-3» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товариством товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців (в тому числі позивача) на суму 2430662 грн. не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, ПП «УкрПромСпецКомплект-3» здійснювало діяльність, спрямовану на реалізацію операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, внаслідок чого не здійснювало господарської діяльності в розумінні п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

З даного приводу варто зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М