Постанова № 35295157, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2013 року № 826/15615/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕЗ»доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходівпро визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 № 100260000/2013/200548/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.08.2013 № 100260000/2013/00530ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕЗ" (далі - позивач або ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕЗ") з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 № 100260000/2013/200548/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.08.2013 № 100260000/2013/00530.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2013 відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що подані для митного контролю документи містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавались обчисленню та підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Зазначене свідчить про відсутність у органу доходів і зборів підстав для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Неподання декларантом запитуваних органом доходів і зборів документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування органом доходів і зборів іншого методу визначення митної вартості товарів. Проте Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 № 100260000/2013/200548/2, відповідно до якого заявлену позивачем митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач скоригував заявлену митну вартість товарів, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України. У зв'язку з тим, що подані позивачем містили неповні дані та розбіжності, у нього витребувано додаткові документи, що не були ним подані. У зв'язку з відсутністю необхідної інформації для застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, органом доходів і зборів застосовано резервний метод.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.10.2013, не прибув, про дату, час та місце розгляду справи попереджений відповідно до вимог статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №826/15615/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Між ТОВ „Контракт-Партнер" (Російська Федерація) та ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕЗ" укладено контракт від 25.12.2012 № 018/2012VE (далі - контракт) на поставку електродів та дроту для зварювання.

Згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 контракту найменування товару, асортимент, кількість, ціна, вартість, умови та строки оплати, умови та строки поставки, реквізити Вантажовідправника та Вантажоодержувача погоджуються сторонами в Специфікаціях (Доповненнях), які є невід'ємними частинами цього контракту

Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.2 пункту 4 контракту валюта контракту - російський рубль. Валюта платежу - російський рубль. Оплата за товар, що постачається здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця всієї суми за кожну партію товару протягом 120 (сто двадцяти) календарних днів від дати відвантаження товару. Датою відвантаження товару вважається дата, вказана у ВМД (вантажній митній декларації) в країні продавця.

Згідно із підпунктом 4.5 пункту 4 контракту ціни на кожну партію товару вказані в Специфікаціях (Доповненнях), які є невід'ємними частинами контракту та складаються з: вартості товару, вартості тари, упаковки, маркування, Сертифікату країни походження товару по формі СТ-1, митного оформлення в режимі „ЕК-10".

Підпунктами 5.2, 5.3 пункту 5 контракту встановлено, що умови поставки кожної партії товару погоджуються та вказуються в Специфікації (Доповненні) до цього контракту. Дата поставки товару визначається відповідно до умов поставки згідно з „ІНКОТЕРМС 2010".

На виконання умов контракту декларантом ОСОБА_1 подано 28.08.2013 для митного контролю митну декларацію № 100260000/2013/110348, за якою задекларовано в режимі „ІМ-40" товар „Електроди для зварювання з серцевиною з чорних металів і покриттям з тугоплавкого матеріалу, призначені для ручного дугового електрозварювання… Виробник ВАТ „ЛЕЗ". Торговельна марка ЛЕЗ. Країна виробництва RU."

Митна вартість товарів задекларована за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 2 454 232,97 руб. (592 255,5 грн.), а за кг товару 38,42 руб. (9,27 грн.).

Для підтвердження митної вартості товарів позивачем подані наступні документи: контракт від 25.12.2012 № 018/2012VE, додаткова угода до нього № 1 від 30.04.2013, інвойс від 20.08.2013 № 98, специфікація № 5 від 26.06.2013.

У зв'язку із спрацюванням АСАУР за напрямком - митна вартість у посадової особи митного поста „Східний" Київської міжрегіональної митниці Міндоходів ОСОБА_2 виникли сумніви щодо можливого заниження позивачем заявленої митної вартості товарів.

Крім того, у запереченнях представника відповідача зазначено, що документи надані для підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності та неповні відомості.

У зв'язку із зазначеним вище ОСОБА_2 було витребувано у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант ОСОБА_1 ознайомився з даним переліком документів та не надав жодного документа, що не заперечується представником позивача.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем було здійснено її коригування, в результаті чого прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 № 100260000/2013/200548/2 за резервним методом.

Згідно із рішенням про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 № 100260000/2013/200548/2 орган доходів і зборів скоригував митну вартість товару з 2 454 232,97 руб. (592 255,5 грн.) до 3 282 998,76 руб.(792 253,26 грн.), а за кг товару з 38,42 руб. (9,27 грн.) до 51,39 руб. (12,4 грн.).

У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у митному оформленні товарів за МД № 100260000/2013/110348 було відмовлено, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.08.2013 № 100260000/2013/00530.

Позивач не погодився із митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, проте після сплати митних платежів згідно із митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплати фінансової гарантії на рахунок відповідача, тобто різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та сумою митних платежів, обчисленою згідно із митною вартістю, визначеною декларантом, товари були випущені у вільний обіг за МД від 29.08.2013 № 100260000/2013/110388. Згідно із даними гр. 44 МД від 29.08.2013 № 100260000/2013/110388 сума грошової гарантії - 39 929,94 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 Кодексу.

Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок), затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим у Мін'юсті 10.08.2012 за № 1360/21672, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні МД.

Згідно із пунктом 29 статті 4 МКУ митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 1 статті 54 МКУ встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статті 53 МКУ встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій ішостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частинами 3, 4 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

На виконання пункту 1 статті 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були надані основні документи, а саме: контракт від 25.12.2012 № 018/2012VE, додаткова угода до нього № 1 від 30.04.2013, інвойс від 20.08.2013 № 98, специфікація № 5 від 26.06.2013. Платіжних чи банківських документів надано не було.

Згідно із даними Специфікації № 5 від 26.06.2013 до контракту умови поставки СРТ - ст. Київ-Петрівка (Інкотермс 2010). Такі ж умови поставки зазначені у гр. 20 МД № 100260000/2013/110348, поданої до митного контролю 28.08.2013. Проте у жодному товаросупровідному документі не зазначено, хто несе витрати на розвантаження товару.

Відповідно до пункту b) правила Б.6 до умови поставки СРТ Інкотермс 2010 покупець несе всі витрати по вивантаженню, якщо такі витрати не покладаються за договором перевезення на продавця.

Згідно із пунктом 6 частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: … витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно із частиною 21 статті 58 МКУ використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно із пунктом 1 частини 5 статті 54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Зазначена норма національного права відповідає нормі міжнародного права, закріпленій у статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року від 15.04.1994, ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Крім того, орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів використовує цінову інформацію в базі ЄАІС, що надає можливість здійснити порівняння із ціновими показниками таких же, схожих, ідентичних, подібних (аналогічних) товарів інших імпортерів, які ввозили товар за кодом згідно УКТЗЕД 8311101090 на територію України у максимально наближений час до часу імпорту товарів позивачем.

Пунктом 6 указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 „Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів посадова особа підрозділу митного оформлення органу доходів і зборів повинна переконатись, що ціна на відповідний товар відповідає цінам на відповідні товари, що склались на ринку імпорту.

Згідно із частиною 1 статті 337 МКУ перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 361 МКУ управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Підпунктами 4.5.4, 4.5.10 пункту 4.5 Розділу IV Порядку встановлено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР та перевірка правильності визначення митної вартості товарів належать до митних формальностей, які виконуються при здійсненні митного оформлення митної декларації.

Відповідно до пункту 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 13.07.2012 N 362, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом:

2.1. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості.

2.2. Вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України.

2.3. Перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо).

2.4. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

2.5. Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

2.6. Перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

2.7. Перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу.

2.8. Перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій.

2.9. Перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів.

2.10. Перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

2.11. Перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів.

2.12. Перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів.

2.13. Перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У зв'язку із спрацюванням АСАУР за напрямком - митна вартість, сумнівами посадової особи відповідача щодо невключення до митної вартості товарів витрат по розвантаженню товару, якщо такі витрати покладені на покупця товару, суд приходить до висновку, що додаткові документи були витребувані органом доходів і зборів правомірно.

Обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Така ж позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 19.03.2013 № К/9991/77730/12.

Витребувавши додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, орган доходів і зборів надав можливість позивачу довести заявлену ним митну вартість товарів.

Проте декларантом не було надано жодного додаткового документа на вимогу відповідача, що не заперечується представником позивача. При цьому позивачем не надано суду доказів вжиття заходів, спрямованих на знаходження запитуваної відповідачем інформації.

Відповідно до частини 2 статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що декларантом подані до митного контролю лише основні документи, детальне дослідження яких викликало сумніви у посадової особи підрозділу митного оформлення відповідача, проте додаткових документів надано не було, крім того, обґрунтування неможливості подання цих документів органу доходів і зборів також надано не було.

Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 59 МКУ разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник.

Згідно із частинами 1- 4 статті 60 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Згідно із даними, що містяться в гр. 33 оскаржуваного рішення у відповідача була відсутня інформація щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, що продавалися на експорт в Україну з Росії і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У справі також відсутні докази надання декларантом відповідної інформації органу доходів і зборів. За таких обставин у відповідача не було підстав для застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно із частиною 1, 2 статті 62 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін „товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до „товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини;

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат;

3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

За відсутності зазначених вище відомостей у органу доходів і зборів були відсутні підстави для застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості.

Відповідно до вимог статті 63 МКУ для застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) органу доходів і зборів має бути надана інформація від виробника товарів щодо вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну, загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

У зв'язку з ненаданням такої інформації декларантом застосування методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) було також неможливим.

Згідно із частинами 1, 2 статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

На виконання зазначеної вище норми в гр. 33 оскаржуваного рішення міститься посилання на МД від № 100270000/2012/416554.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю законних підстав для застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів відповідачем було скориговано заявлену декларантом митну вартість товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих у Мін'юсті 01.06.2012 за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно із частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, за результатами митного контролю за МД № 100260000/2013/110348 та товаросупровідних документів, у зв'язку з ненаданням позивачем всіх належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, тобто відмовою декларанта надати необхідні об'єктивні дані для підтвердження митної вартості товарів, органом доходів і зборів на підставі наявної в нього інформації було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 № 100260000/2013/200548/2.

Відповідно до частини 1 статті 256 МКУ відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 54 МКУ орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 4.4 розділу IV Порядку митний орган відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Як зазначалось вище, декларантом не було подано всіх документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, тому в органу доходів і зборів були підстави для відмови у митному оформленні товарів.

Згідно із частинами 7, 8 статті 55 МКУ у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Отже, у МКУ встановлено досить тривалий строк (80 днів) для подання додаткових документів органу доходів і зборів з метою доведення достовірності заявлених даних при декларуванні митної вартості товарів. Проте позивач не скористався зазначеною можливістю.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

Позивачем не надано суду переконливих доказів щодо незаконності рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2013 № 100260000/2013/200548/2 та картки відмови в митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів,транспортних засобів комерційного призначення від 26.08.2013 № 100260000/2013/00530, в свою чергу відповідачем доведено правомірність його дій.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовні позовних вимоги ТОВ «Торговий дім ЛЕЗ» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук