Постанова № 35294936, 16.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 804/11652/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняБринзі О.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Лотанюк С.В., Колтунова Л.В., Алтинова О.В. Скрипник Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013р. №0000142201, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013р. Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.08.2013р. №0000142201.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з оспорюваним рішенням та висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 31.07.2013р., оскільки факти реальності здійснення господарських операцій за договорами поставки з ПП «НВФ Кароліна» з приводу поставки трубної продукції підтверджується наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Придбаний товар було оприбутковано підприємством та використовується у господарській діяльності позивача, а тому вважає, що у позивача були всі підстави для відображення вказаних господарських операцій у складі податкових зобов'язань позивача з ПДВ у вказаний період, оскільки податкові накладні та первинні документи не містили юридичної дефектності, були підписані посадовими особами сторін договору, скріплені печатками, мають всі необхідні реквізити. При цьому, позивач вказує і на те, що норми Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної (ТТН) на поставлений товар або наявність у ТТН недоліків за наявності інших первинних документів, які підтверджують факт передачі покупцю товару, та зазначає, що відсутність ТТН не є безумовною підставою для позбавлення підприємства права віднесення витрат з придбання цього товару до складу витрат та податкового кредиту. Також позивач посилається і на те, що не може бути визнано недійсним або нікчемним правочин у акті перевірки, оскільки законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини, а тому вважає, що такі висновки в акті перевірки є суто суб'єктивними та такими, що суперечать ст.19 Конституції України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у наданих письмових запереченнях на позов просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі посилаючись на те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у ході перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме: п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 126676 грн. за договорами поставки, укладеними позивачем та ПП «НВФ Кароліна», оскільки транспортування товару на адресу позивача відбувалося не з місця фактичного місцезнаходження контрагента-постачальника, з іншої адреси - м. Нікополь, пр.Трубників,56 та встановлено, що за вказаною адресою ПП «НВФ Кароліна» не має складських чи офісних приміщень та фактично вантажовідправником був ТОВ НЗСТ «Ютист», розташоване за вказаною адресою, відповідно, і на товарно-транспортній накладній повинна бути відмітка вказаного підприємства. Окрім того, відповідач вказує на те, що ПП «НВФ Кароліна» у здійсненні господарської операції з поставки труб не приймало участі, відправку їх на адресу позивача не здійснювало зі складу, оскільки дане підприємство є посередником з метою формування податкового кредиту. Також, відповідач зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. З огляду на викладене, податковий орган вважає, що позивачем були внесені також недостовірні дані як у ТТН, так і у відрядження посадових осіб позивача, які були відряджені для отримання матеріалів до м.Нікополя на «НВФ Кароліна», тоді як юридична адреса місцезнаходження даного підприємства є м. Дніпропетровськ, вул.Кронштадська,8/1, фактична адреса: м. Дніпропетровськ, вул.Свердлова, 47/1, а тому зібрані докази та пояснення сторін свідчать про те, що надані для перевірки паперові носії та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи, та відповідно не можуть бути підставою для відображення в податковому обліку податкового кредиту, у зв'язку з чим позивач не мав права на відображення в податковому обліку таких операцій.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини.

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» 13.04.1994р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Криворізької міської ради за адресою: м. Кривий Ріг, пров.Дежньова,9, перебуває на обліку у Криворізькій південній ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з 25.04.1998р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи (а.с.10 том 1).

У період з 18.07.2013р. по 24.07.2013р. органами державної податкової служби на підставі наказу №64 від 16.07.2013р., відповідно до вимог абз.1,3,4 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75,п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КПТМ «Криворіжтепломережа» з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ під час фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «НВФ Кароліна» за період лютий, квітень 2013р. за результатами якої складено акт від 31.07.2013р. №889/222/03342184 за висновками якого були встановлені порушення п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством позивача завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 126676 грн. у лютому та квітні 2013р.(а.с.9-23).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.08.2013р. №0000142201 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 190014 грн. 00 коп. ( за основним платежем - 126676 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 63338 грн.) - (а.с.34).

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, які також були досліджені і у ході перевірки посадовими особами податкової інспекції, 08.11.2011р. між ПП «НВФ Кароліна» (постачальником) та КПТМ «Криворіжтепломережа» (замовником) був укладений договір поставки №75 відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність позивача (замовника) труби сталеві, а позивач зобов'язувався їх прийняти у власність і оплатити товар на передбачених даним договором умовах. При цьому, умовами п.3.2. п.3.3 договору передбачено, що постачання товару здійснюється постачальником протягом 3-х робочих днів з дня отримання заявки останнім. Умови поставки: м. Кривий Ріг (склад замовника), але за погодженням сторін можлива доставка транспортом Замовника - (а.с.129 том 1).

Аналогічного змісту також було укладено договір № 27 від 01.03.2013р. між тими ж самими сторонами предметом якого також було постачання трубної продукції (а.с.143-144 том 1).

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами у лютому та квітні 2013р. підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями відповідних договорів поставки, копіями специфікацій, копіями сертифікатів якості, копіями товарно-транспортних накладних, копіями податкових накладних, копіями видаткових накладних, копіями журналів-ордерів, копіями оборотно-сальдових відомостей, копіями нарядів-завдань, копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а також копіями платіжних доручень про оплату за придбаний у вказаного контрагента товар, де у складі вартості товару позивачем у тому числі було сплачено у сумі ПДВ (а.с.35-75, 105-125, 129-250 том 1, а.с.1-98 том 2).

Вказана трубна продукція була використана підприємством позивача у своїй господарській діяльності для здійснення ремонтних робіт, що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Незважаючи на те, що вищевказані первинні бухгалтерські документи були досліджені у ході перевірки і посадовою особою органу державної податкової служби зроблено висновки у акті від 31.07.2013р. про те, що надані для перевірки паперові носії за формою первинних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи та відповідно не можуть бути підставою для відображення в податковому обліку податкового кредиту, тому позивач не мав права на відображення в податковому обліку наслідків таких операцій, оскільки транспортування товару згідно ТТН № 38 від 14.02.2013р., ТТН №42 від 18.02.2013р. здійснювалося транспортом позивача де зазначено вантажовідправником ПП «Кароліна» вантажоодержувачем - КПТМ «Криворіжтепломережа», пункт навантаження смт. Партизанське м. Дніпропетровськ, пункт розвантаження м. Кривий Ріг; за ТТН №Р98 від 09.04.2013р. зазначено вантажовідправника ПП «Кароліна», пункт навантаження м. Нікополь, пр.Трубників,56, тобто у ТТН та у відрядженнях вказані завідомо неправдиві дані щодо адреси відправника-постачальника, оскільки юридична адреса ПП «НВФ Кароліна» є м. Дніпропетровськ, вул.Кронштадська,8/1, фактична адреса: м. Дніпропетровськ, вул.Свердлова, 47/1 та вказане підприємство не має ні складських ні офісних приміщень у м. Нікополі, вул. Трубників,56 та у смт.Партизанське м. Дніпропетровська та фактично податковою інспекцією встановлено, що вантажовідправником є ТОВ НЗСТ «Ютист» (а.с.13-15,18-20 том 1).

Однак, з такими висновками органу державної податкової служби погодитися не можна, виходячи з наступним обставин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок ) 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемність укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Як свідчать зміст та висновки акту перевірки від 31.07.2013р., податковим органом було встановлено, що оформлення товарно-транспортних накладних в частині адреси вантажовідправника не відповідали фактичним обставинам з урахуванням того, що контрагент позивача - ПП «НВФ Кароліна» не мало у м. Нікополі та у смт. Партизанському складських та офісних приміщень, що стало підставою для висновку про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ у лютому, квітні 2013р.

Проте, з доданих до позову копій листів ЗАТ НЗСТ «Ютист», який є виробником сталевих труб, та листа ПП «НВФ Кароліна» від 14.01.2013р. вбачається, що ЗАТ НЗСТ «Ютист» надало право ПП «НВФ Кароліна» реалізації трубної продукції на адресу промислових підприємств України у зв'язку з чим ПП «НВФ Кароліна» запропоновано позивачеві здійснювати навантаження труб зі складу в м. Дніпропетровську, вул. Краснопольська,12-А, а також безпосередньо з заводів-виробників, які розташовані в м. Дніпропетровську, вул.Комінтерна,7, м. Нікополь, пр..Трубників,56, м. Новомосковськ, вул. Сучкова,115 (а.с.126,128 том 1).

У судовому засіданні було встановлено та підтверджено і наданими документами, що позивачем було здійснено навантаження товару за договорами поставки з ПП «НВФ Кароліна» з м. Нікополя, вул.Трубників,56 з урахуванням наближеності до м.Кривого Рогу, що також підтверджено було і товарно-транспортними накладними, які були надані позивачем як у ході перевірки, так і в судове засідання (а.с.132,141, 146 том 1).

Зазначені листи не були враховані посадовою особою відповідача у ході проведення перевірки з урахуванням умов договору, які передбачали можливість поставки продукції транспортом позивача, їм не була надана відповідна оцінка згідно до вимог Порядку №984.

При цьому, слід зазначити, що умови навантаження продукції, викладені у вказаних листах не суперечать умовам укладених договорів поставки та виконання у такий спосіб договорів не заборонено нормами чинного законодавства та не може свідчити про будь-які порушення норм податкового законодавства.

Також, згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки.

При цьому, і норми ст.ст. 198, 185 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до витрат підприємства у відповідному періоді.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав оформлення позивачем ТТН, які не відповідають фактичним обставинам місця знаходження вантажовідправника товару, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та витрат у разі оформлення товарно-транспортних накладних у спосіб, що не відповідає фактичним обставинам місця знаходження відправника товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «НВФ Кароліна» у лютому та квітні 2013р. на основі договорів поставки та первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», досліджені судом та наявні у справі.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 7, 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 31.07.2013р. щодо оформлення товарно-транспортних накладних, які не відповідають обставинам справи є протиправними та такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховується, що оспорюване рішення є актом індивідуальної дії, який стосується прав та обов'язків лише позивача, а тому у відповідності до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України слід захистити порушене право позивача шляхом визнання оспорюваного рішення протиправним та його скасування.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжними дорученнями № 7543 від 19.08.2013р., №8395 від 18.09.2013р. сплачено судовий збір у розмірі 1900 грн. 14 коп.(а.с.8,89 том 1), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2013р. №0000142201 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.08.2013р. №0000142201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9,код ЄДРПОУ 03352184) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1900 грн. 14 коп. (одна тисяча дев'ятсот грн. 14 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21.10.2013р.

Суддя С.О. Конєва