Рішення № 35294851, 14.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/762/2012

Провадження № 2/522/5320/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Добробуд ЛТД, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання правочину недійсним та поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень просить :

-визнати недійсною угоду про заміну Сторони у Договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 9 червня 2011 року, яка була укладена 10 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Добробуд ЛТД, ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

-визнати недійсною нову редакцію договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 10 червня 2011 року, яка була укладена між товариством з обмеженою відповідальністю „Добробуд ЛТД та ОСОБА_4;

-розділити майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя, виділивши ОСОБА_2 майнові права за Договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 9 червня 2011 року на 1/2 частину нежитлового приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м, розташованого на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: Україна, місто ОСОБА_1, Гагарінське плато, 5/1 (ЖК „Гагарін Плаза-1) ;

-витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 майнові права за Договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 9 червня 2011 року на 1/2 частину нежитлового приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м, розташованого на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: Україна, місто ОСОБА_1, Гагарінське плато, 5/1 (ЖК „Гагарін Плаза-1).

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що він перебував із ОСОБА_3 у шлюбі з 25 серпня 2006 року по 20 лютого 2009 року, та за час перебування у шлюбі ними на підставі оформленого на імя ОСОБА_3 договору № Г1/ИО-4 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 2 квітня 2008 року, укладеного з ТОВ „Інвест-Прогрес, яке в подальшому було замінене у даному зобовязанні на ТОВ „Добробуд ЛТД, були набуті майнові права, але в подальшому дані майнові права були відчужені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 шляхом укладення оспорюваних правочинів, на що він, тобто позивач, своєї згоди не надавав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7, який також є представником третьої особи ОСОБА_5, позов підтримав у повному обсязі, а представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 не визнав позов.

Відповідачі ТОВ „Добробуд ЛТД та ОСОБА_4 не повідомили суду причини своєї неявки, хоча про дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові накладні ТОВ КСД „Південь за №№ 4889727, 4889729.

Третя особа ОСОБА_6 не зявилася в судове засідання та на протягом судового розгляду даної справи постійно ухилялась від отримання судових повісток, про що свідчать матеріали справи.

Дослідивши матеріали справи і заслухавши пояснення представників представників, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 25 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб у Другому відділі РАЦСу Приморського районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис № 408.

20 лютого 2009 року Другим Суворовським відділом РАЦСу Одеського міського управління юстиції шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано, про що в книзі записів про розлучення було зроблено запис № 19.

2 квітня 2008 року, тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено з ТОВ „Інвест-Прогрес» договір № Г1/ИО-4 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.1 даного договору, ТОВ „Інвест-Прогрес зобовязалось передати у власність ОСОБА_3 безумовне майнове право на нежитлове приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,33 кв.м, розташоване на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: Україна, місто ОСОБА_1, Гагарінське плато, 5/1, а ОСОБА_3 зобовязалась прийняти вказане майнове право та сплатити ТОВ „Інвест-Прогрес суму договору.

Згідно п. 5.1 цього договору, сума договору становить 1034576,82 гривень, з яких 862147,35 гривень договірна вартість, а 172429,47 гривень складає ПДВ.

15 травня 2008 року ОСОБА_3 було здійснено на користь ТОВ „Інвест-Прогрес платіж у розмірі 200000,00 грн. із призначенням „переказ готівки, інвестування будівництва згідно договору № Г1/ИО-4 від 2 квітня 2008 року, з урахуванням ПДВ 33333,33 грн., що підтверджується квитанцією № 144-1305F/1.

22 травня 2008 року ОСОБА_3 було здійснено на користь ТОВ „Інвест-Прогрес платіж у розмірі 655100,00 грн. із призначенням платежу „переказ готівки, інвестування будівництва згідно договору № Г1/ИО-4 від 2 квітня 2008 року, з урахуванням ПДВ 109183,33 грн., що підтверджується квитанцією № 208-1305М/1.

В подальшому, на підставі угоди про заміну сторони від 30 червня 2009 року, між ТОВ „Добробуд ЛТД та ОСОБА_3 9 червня 2011 року було укладено договір про внесення змін до Договору № Г1/ИО-4 про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна від 2 квітня 2008 року, відповідно до якої даний договір було викладено у новій редакції та його було озаглавлено „Договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7.

Згідно п. 3.1. договору № Г1/ИО-4 від 2 квітня 2008 року у його редакції від 9 червня 2011 року, у порядку, передбаченому цим договором ТОВ „Добробуд ЛТД зобовязалось передати у власність ОСОБА_3 безумовне майнове право на нежитлове приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м, розташоване на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: Україна, місто ОСОБА_1, Гагарінське плато, 5/1 (ЖК „Гагарін Плаза-1), а ОСОБА_3 зобовязалась прийняти це право та сплатити за нього грошові кошти.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3, 5.4 договору № Г1/ИО-4 від 2 квітня 2008 року у редакції договору від 9 червня 2011 року, ціна цього договору дорівнює сумі частини інвестиції, яка була сплачена інвестором на момент укладення цієї редакції договору (855100,00 грн.) та залишку, розмір якого складає 179476,82 грн. та може бути відкоригований із урахуванням коливань курсу долара США та має бути сплачений шістьма платежами протягом червня-листопада 2011 року.

10 червня 2011 року між ТОВ „Добробуд ЛТД, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено угоду про заміну Сторони у Договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 9 червня 2011 року, згідно умов якої до ОСОБА_4 перейшли усі права та обовязки ОСОБА_3 за Договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 09 червня 2011 року у обсязі та на умовах, які існували на момент укладання цієї угоди.

10 червня 2011 року між ТОВ „Добробуд ЛТД та ОСОБА_4 було підписано нову редакцію даного договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно.

Суд критично оцінює надану представником відповідача ОСОБА_3 копію розписки останньої від 17 березня 2010 року на підтвердження факту отримання нею від відповідача ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі пайового внеску в сумі 1034577,00 грн. згідно договору № 1/10 про відступлення права вимоги від 10 березня 2010 року, оскільки оспорювані угода про заміну сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 9 червня 2011 року та нова редакція договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 були укладені 10 червня 2011 року. Таким чином, згадана розписка від 17.03.2010 року не може розглядатися судом у якості доказу отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_4 за угодою про заміну сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 09.06.2011 року, яка була укладена 10.10.2011 року між ТОВ „Добробуд ЛТД, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Також суд вважає неспроможними доводи відповідача ОСОБА_3 стосовного того, що грошові кошти, які були витрачені нею на придбання майнових прав за договором № Г1/ИО-4 від 2 квітня 2008 року, були отримані нею на підставі договору цільового дарування грошових коштів від 30 березня 2008 року від її матері ОСОБА_6, з огляду на що дані майнові права були її особистою приватною власністю.

Так, судом установлено, що 22 січня 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ „ОТП Банк було укладено кредитний договір № ML-505/006/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 183715 доларів США.

22 січня 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ „ОТП Банк було укладено договір іпотеки № РML-505/006/2008/1 за р.№ 123, відповідно до умов якого в забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором № ML-505/006/2008 від 22 січня 2008 року ОСОБА_6 передала в іпотеку банку належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

22 січня 2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ „ОТП Банк було укладено договір іпотеки № РML-505/006/2008 за р.№ 59, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_6 за кредитним договором № ML-505/006/2008 від 22 січня 2008 року ОСОБА_5 передала в іпотеку банку належну їй трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

30 березня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено у простій письмовій формі договір цільового дарування грошових коштів, відповідно до умов якого ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_3 900000 гривень з метою придбання нерухомості по вул.Гагарінське плато, 5/1 у м. Одесі (нежитлове приміщення (76,33 кв.м) № 7 на 0 поверсі другого будинку).

Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч.1 ст.178 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Відповідно до ч.5 ст.179 ЦК України, договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до абз.1, 2 п.1 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю, під валютними цінностями слід розуміти у тому числі й валюту України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Згідно п.22.5 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень.

Враховуючи викладене, слід дійти до висновку, що договір дарування грошових коштів у гривнях, сума яких перевищує 850 гривень має бути вчинений у нотаріальній формі.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, слід дійти до висновку, що договір цільового дарування грошових коштів, укладений 30 березня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, є нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків, з огляду на що суд не може прийняти його у якості доказу на підтвердження доводу ОСОБА_3 про те, що кошти, які сплачувались нею згідно договору № Г1/ИО-4 від 2 квітня 2008 року були отримані нею у якості дарунку.

Крім того, сам по собі даний договір дарування не може бути доказом того, що саме ті грошові кошти, які були отримані ОСОБА_3 за цим договором, були у подальшому використані нею для оплати за договором № Г1/ИО-4 від 2 квітня 2008 року.

За змістом ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.1 ст.190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Таким чином, суд доходить до висновку, що майнові права, набуті ОСОБА_3 за договором № Г1/ИО-4 від 2 квітня 2008 року, є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які на момент придбання цих прав перебували у зареєстрованому шлюбі.

Частиною 1 ст.69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою вимогу ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя із виділенням йому майнових прав за Договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 9 червня 2011 року на 1/2 частину нежитлового приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м, розташованого на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: Україна, місто ОСОБА_1, Гагарінське плато, 5/1 (ЖК „Гагарін Плаза-1).

Одночасно з цим, реалізація даного права позивача є неможливою у звязку із відчуженням ОСОБА_3 вищевказаних майнових прав на користь ОСОБА_4, у звязку із чим правочин щодо відчуження цих майнових прав порушує права ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.67 СК України, дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Згідно ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згідно ч.4 ст.369 ЦК Україні, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Як розяснив Пленуму Верховного Суду України у п.26 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 надавав свою згоду на відчуження ОСОБА_3 належних їм на праві спільної сумісної власності майнових прав.

Таким чином, суд доходить до висновку, що оскільки оспорювана угода від 10 червня 2011 року була укладена із порушенням вимог ст.68 СК України, ст.369 ЦК України, тому ця угода має бути визнана судом недійсною разом з оспорюваною новою редакцією договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 10 червня 2011 року, яка була укладена між ТОВ „Добробуд ЛТД та ОСОБА_4 на підставі згаданої оспорюваної угоди, як такі, що порушують права позивача.

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, оскільки майнові права за Договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 9 червня 2011 року на 1/2 частину нежитлового приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м, розташованого на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: Україна, місто ОСОБА_1, Гагарінське плато, 5/1 (ЖК „Гагарін Плаза-1), вибули з володіння позивача ОСОБА_2 не з його волі, то ці майнові права підлягають витребуванню від ОСОБА_4 на користь позивача.

Одночасно з цим, суд зауважує, що при цьому ОСОБА_2 повинен нести із ОСОБА_3 усі наступні витрати за Договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 9 червня 2011 року у рівних частках.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідачів ОСОБА_3, ТОВ „Добробут ЛТД та ОСОБА_4 в рівних частках на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 3 131,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсною угоду про заміну сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 9 червня 2011 року, яка була укладена 10 червня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Добробуд ЛТД, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визнати недійсною нову редакцію договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 від 10 червня 2011 року, яка була укладена між товариством з обмеженою відповідальністю „Добробуд ЛТД та ОСОБА_4.

Розділити майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя, виділивши ОСОБА_2 майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 9 червня 2011 року на 1/2 частину нежитлового приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м, розташованого на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: Україна, місто ОСОБА_1, Гагарінське плато, 5/1 (ЖК „Гагарін Плаза-1).

Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 2/0-7 у редакції від 9 червня 2011 року на 1/2 частину нежитлового приміщення будівельний № 7, на момент підписання цього договору розрахунковою площею 76,29 кв.м, розташованого на 0-му поверсі жилого будинку № 2 багатоповерхового жилого комплексу із вбудованими приміщеннями обслуговування й підземним паркінгом за адресою: Україна, місто ОСОБА_1, Гагарінське плато, 5/1 (ЖК „Гагарін Плаза-1).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 04.09.2001 року, ідентифікаційний номер : НОМЕР_2, що зареєстрована за адресою : 65069, АДРЕСА_3, товариства з обмеженою відповідальністю „Добробут ЛТД (місцезнаходження : 68000, Одеська область, м.Іллічівськ, вул. 1-го Травня, буд.3, ЄДРПОУ : 32146472, р/р 26002041081201 у ПАТ „УкрСиббанк) та ОСОБА_4, НОМЕР_3, виданий Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 19.08.2004 року, ідентифікаційний номер : НОМЕР_4, що проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, в рівних частках на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер : НОМЕР_5, НОМЕР_6, виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 24.01.2002 року, що зареєстрований за адресою : 65000, АДРЕСА_4, судові витрати в сумі 3131 (три тисячі сто тридцять одна) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Повий текст рішення складено 18 листопада 2013 року.

Суддя Н.А.Ільченко

14.11.2013