Постанова № 35294071, 14.11.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7189/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Сефер Ігора Олександровича, Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державного реєстратора Сефер Ігора Олександровича, Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, в якому просить:

- визнати рішення державного реєстратора Сефер Ігора Олександровича, Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області №2175009 від 08.05.2013 р. протиправним;

- скасувати рішення державного реєстратора Сефер Ігора Олександровича, Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області №2175009 від 08.05.2013 р.;

- зобов'язати Реєстраційну службу Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що дії державного реєстратора Сефер Ігора Олександровича, Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області є протиправними та суперечать приписам чинного законодавства України.

В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду клопотання за вхід. №31878/13 від 13.11.2013 р. про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, в обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

«Розгляд справи не відкладається» - зазначена норма є імперативною: суд повинен розпочати розгляд справ.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якій вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 грудня 2006 року у справі «Мороз та інші проти України» зазначив, що розумність строку проваджень повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади та того, яку важливість для заявників мало питання, що розглядалося.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, на тому, що саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

23.10.1992 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 553 120 0000 001010 зареєстрована Ізмаїльська торгово - виробнича спілка «Сервіс» у виді товариства з обмеженою відповідальністю (ІК 19198364), одним із засновників якого є ОСОБА_1 (а/с. 7).

24.07.2007 р. Ізмаїльська торгово - виробнича спілка «Сервіс» у виді ТОВ (Покупець) купило у Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (Продавець )комунальне майно - нежитлове приміщення, а саме: літ. А приміщення АДРЕСА_1 (а/с. 14-16).

Крім того, 18.10.2012 р. загальні збори Ізмаїльської торгово - виробничої спілка «Сервіс» у виді ТОВ прийняли рішення про виділення ОСОБА_1 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

18.10.2012 р. отримав при виході з Ізмаїльської торгово - виробничої спілки «Сервіс» у виді ТОВ на підставі заяви № 4269 від 16.10.2012 р., нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Актом приймання передачі від 18.10.2012 р. (а/с. 18).

15.04.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою № 841657 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_1.

08.05.2013 р. державним реєстратором Сефер І. О. винесено рішення про відмову у державній реєстрації № 2175009, в якому зазначене наступне.

1. Для проведення державної реєстрації прав у зв'язку з передачею об'єкта нерухомого майна у власність фізичній особі, яка вийшла зі складу засновників (учасників) юридичної особи подано протокол загальних зборів Ізмаїльської торгово-виробничої спілки у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від 18.10.2012, який засвідчений печаткою Ізмаїльської торгово-виробничої спілки «Сервіс» у виді товариства з обмеженою відповідальністю, що не дає змоги встановити дійсне найменування юридичної особи.

2. Рішенням загальних зборів Ізмаїльської торгово-виробничої спілки у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (протокол від 18.10.2012) нежитлове приміщення, що розташоване АДРЕСА_1, передано у власність ОСОБА_1, у зв'язку з чим заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано не уповноваженою особою.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703, у державній реєстрації права власності, на нежитлове приміщення, що розташоване: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) відмовлено.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор встановлює:

- відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

- приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав та інше.

Отже, як встановлено судом під час з'ясування обставин справи, державний реєстратор Сефер І. О. при виконанні законодавчо наданих йому повноважень, перевіривши відповідність поданої заяви про державну реєстрацію права власності та наданих документів встановив, що із заявою звернулась неналежна особа, а також подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, згідно доданої до матеріалів справи копії паспорта ПІБ позивача (заявника) вказано, як ОСОБА_1.

В свою чергу позивачем додано до заяви Рішення загальних зборів Ізмаїльської торгово-виробничої спілки у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (протокол від 18.10.2012), згідно якого нежитлове приміщення передано у власність ОСОБА_1.

Приписами ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор повинен встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно "Правопис прізвищ та імен по батькові" російська літера "и" в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою "і".

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в поданих позивачем документах дійсно існує не відповідність повноважень особи, яка подала документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Приписами ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених зокрема у п.4, ч. 1 ст. 9 не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже суд приходить до висновку, що державний реєстратор Сефер І.О. Реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області діяв в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.