Постанова № 35294014, 20.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 року Справа № 803/1804/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

за участю представника позивача Назаревич В.М.,

представника відповідача Стельмащук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західний рітейл» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західний рітейл» (далі - ТзОВ «Західний рітейл») звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006572201 від 09.08.2013р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 312 828грн.75коп., в тому числі: 250 263грн. за основним платежем, 62 565грн.75коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним:

- твердження податкового органу щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, що не містять підписів, печаток та інших реквізитів, а також по податкових накладних, які не були надані під час проведення перевірки є надуманими і не відповідають дійсності, оскільки будь-яких зауважень чи вимог щодо надання належним чином оформлених накладних під час проведення перевірки не надходило;

- крім податкових накладних, усі господарські операції позивача було підтверджено належними первинними документами, відповідно податковий кредит за грудень 2012 року товариством було сформовано правомірно.

В судових засіданнях представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав у ньому викладених та просила суд позовні вимоги задовольнити повністю, додатково зазначивши наступне:

- податковим органом не знято копії документів (податкових накладних), які вказані в акті перевірки як такі, що оформлені неналежним чином, відповідно будь-які докази щодо їх існування відповідачем не підтверджено;

- акт ненадання в повному об'ємі документів був складений працівниками Луцької ОДПІ за відсутності представників товариства, для ознайомлення не надавався;

- під час проведення перевірки жодних письмових запитів щодо надання оригіналів (копій) відсутніх податкових накладних Луцькою ОДПІ товариству не надавалось, натомість була отримана письмова вимога щодо надання документів в підтвердження транспортування ТМЦ від окремих постачальників, яка виконана в повному обсязі;

- постанова суду про притягнення директора товариства до адміністративної відповідальності жодним чином не підтверджує як фактів вчинення товариством порушень податкового законодавства, так і факту відсутності окремих податкових накладних чи неналежного їх оформлення.

Відповідач в поданому суду письмовому запереченні та представники позивача в судових засіданнях просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- під час проведення перевірки Луцькою ОДПІ було встановлено зайве включення ТзОВ «Західний рітейл» до складу податкового кредиту за грудень 2012 року ПДВ по податкових накладних, частина з яких була відсутня на товаристві, інша ж частина не містила окремих необхідних реквізитів (підписів, печаток, прізвищ осіб, що склали податкові накладні тощо);

- в акті перевірки платником податків зроблено запис про те, що для перевірки були надані всі документи, які були в наявності, що свідчить про відсутність інших, ніж ті, що були досліджені перевіряючими, податкових накладних;

- запис «з висновками акту не згідний» не підтверджує наявність податкових накладних, оскільки у висновках акту перевірки містились і описи інших, вчинених позивачем порушень законодавства, а тому незрозуміло з якими саме висновками були не згідні посадові особи ТзОВ «Західний рітейл»;

- обставини, які встановлені постановою Луцького міськрайонного суду, якою директора товариства визнано винним у заниженні податку на додану вартість на суму 250 263грн. мають преюдиційне значення для даної адміністративної справи та не потребують доказування.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ з 12.07.2013р. по 30.07.2013р. було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Західний рітейл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 08.07.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №316/22.1/37751514 від 30.07.2013р.

Висновками акту перевірки констатовано вчинення позивачем ряду порушень, в тому числі:

1) п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 250 263грн.;

2) п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України», а саме порядку декларування валютних цінностей станом на 01.10.2012р. та 01.01.2013р.;

3) п.164.2 ст.164, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.167.1 ст.167, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік в сумі 1 216грн.50коп.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013р. №0006572201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 312 828грн.75коп., в тому числі: 250 263грн. за основним платежем, 62 565грн.75коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскільки решта порушень, виявлених під час проведення перевірки, позивачем не оспорювалась, предметом судового розгляду є зазначене податкове повідомлення-рішення.

Висновки, зазначені в акті перевірки №316/22.1/37751514 від 30.07.2013р. щодо протиправності формування податкового кредиту були зроблені податковим органом, в зв'язку з тим, що позивачем всупереч вимогам закону було віднесено суми податку на додану вартість у грудні 2012 року за відсутності податкових накладних та на підставі накладних, що були оформлені з порушеннями чинного законодавства, а саме:

1) податкові накладні у яких відсутні печатки, підписи і прізвища осіб, які їх складали:

а) по взаємовідносинах з ФГ «Ранет» - від 03.12.2012р. №№ 83/2, 84/2 на загальну суму 76 316грн.75коп, в т.ч. ПДВ - 12 719грн.46коп.;

б) по взаємовідносинах з СГТзОВ «Південьагропереробка» - від 04.12.2012р. №120041/2, від 11.12.2012р. №120121/2, від 13.12.2012р. №120147/2 на загальну суму 221 670грн.20коп., в т.ч. ПДВ - 36 945грн.03коп.;

в) по взаємовідносинах з ФГ «Коник» - від 14.12.2012р. №36/2, від 20.12.2012р. №№45/2, 46/2 на загальну суму 121 977грн.70коп., в т.ч. ПДВ - 20329грн.61коп.;

г) по взаємовідносинах з ПП «Фрутлайн Плюс» - від 18.12.2012р. №211, від 19.12.2012р. №226 на загальну суму 377 966грн.30коп., в т.ч. ПДВ - 62 994грн.38коп.

2) відсутні податкові накладні:

а) по взаємовідносинах з ПП «Фрутлайн Плюс» - від 14.12.2012р. №177, від 17.12.2012р. №199 на загальну суму 448 695грн., в т.ч. ПДВ - 74 782грн.50коп.;

б) по взаємовідносинах з ФГ «Коник» - від 25.12.2012р. №№ 59/2, 60/2, від 26.12.2012р. №63/2, на загальну суму 254 952грн.80коп., в т.ч. ПДВ - 42 492грн.14коп.

Відповідно до приписів пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки №316/22.1/37751514 від 30.07.2013р., підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року сплачених ним сум податку на додану вартість, всього на суму 250 263грн., за відсутності податкових накладних та на підставі накладних, що були оформлені неналежним чином, перелік яких наведено вище.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, приписами Податкового кодексу України посадовим особам податкового органу надано достатній об'єм повноважень для встановлення всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. При цьому, положеннями того ж таки законодавчого акту встановлено чіткий порядок дій посадових осіб податкового органу у разі ненадання платником податків необхідних документів.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з наведених вище приписів належним та допустимим доказом відмови платника податків від надання уповноваженим особам органу державної податкової служби первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів є належним чином оформлений акт.

Відповідачем було подано в судовому засіданні 05.09.2013р. акт ненадання в повному об'ємі документів від 30.07.2013р. №572/22.1. Даним актом стверджується, що станом на 30.07.2013р. на 15год.00хв. посадовими особами ТзОВ «Західний рітейл» не надано в повному об'ємі первинних документів, зокрема оригіналів податкових накладних по ФГ «Коник» та ПП «Фрутлайн Плюс». Акт підписаний головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_6, Янчук Т.І., Козачук Т.В., а також він містить запис про відмову Мисик О.О. від підпису акта, який скріплений підписами зазначених трьох посадових осіб Луцької ОДПІ.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За клопотанням сторін, в судове засідання були викликані в якості свідків ОСОБА_6 - головний державний ревізор-інспектор Луцької ОДПІ, яка очолювала проведення перевірки та Мисик О.О. - головний бухгалтер ТзОВ «Західний рітейл». Допитані свідки надали протилежні показання, а саме: ОСОБА_6 стверджувала, що під час перевірки неодноразово інспектори усно вимагали надати відсутні податкові накладні, однак вони надані не були, а частина податкових накладних дійсно була оформлена неналежно, в той час як Мисик О.О. вказала, що єдиним запитом щодо надання документів був письмовий запит щодо надання документів в підтвердження транспортування ТМЦ від окремих постачальників від 26.07.2013р. (а.с. 140), відповідь на який було надано товариством 30.07.2013р. (а.с. 141).

Разом з тим, свідок ОСОБА_6 зазначила, що 30.07.2013р. прибула на товариство вранці одна, для вручення акта перевірки, відтак не змогла надати відповіді на запитання про час та місце складання та підписання акту ненадання в повному об'ємі документів від 30.07.2013р. №572/22.1 нею та іншими двома ревізорами-інспекторами - Янчук Т.І., Козачук Т.В., припустивши, що вони могли прибути на ТзОВ «Західний рітейл» після обіду і підписати акт №572/22.1.

За таких обставин, суд не вважає належним доказом та не бере до уваги акт ненадання в повному об'ємі документів від 30.07.2013р. №572/22.1 як такий, що складений посадовими особами Луцької ОДПІ за відсутності представників платника податків поза межами місцезнаходження товариства.

Між тим, позивачем до позовної заяви додано копії усіх податкових накладних, які зазначені в акті перевірки як такі, що неналежно оформлені чи взагалі відсутні. Оригінали вказаних податкових накладних оглянуто судом та зроблено висновок, що усі вони оформлені у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про відсутність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту грудні 2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за досліджуваними господарськими операціями.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не підтвердив жодними доказами факти, викладені в акті перевірки щодо відсутності податкових накладних чи їх неналежне оформлення, натомість посилаючись на обов'язок платника податків надати усі документи, що належать до предмету перевірки, встановлений ст.85 Податкового кодексу України. Суд вважає, що в даному випадку ТзОВ «Західний рітейл» повністю виконало даний обов'язок, що й засвідчив своїм підписом директор товариства на арк.№30 акту перевірки №316/22.1/37751514 від 30.07.2013р., в той час як Луцька ОДПІ належних доказів про ненадання первинних документів суду не представила.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення №0006572201 від 09.08.2013р. відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України, а тому оскаржуване повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

При цьому, судом також не взято до уваги твердження Луцької ОДПІ, що постанова Луцького міськрайонного суду від 27.08.2013р. про визнання директора товариства ОСОБА_7 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1631 КУпАП є преюдиційним фактом, який свідчить про правомірність висновків акту перевірки та прийнятого за його результатами податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено відсутність будь-яких доказів вчинення товариством таких порушень як віднесення суми податку на додану вартість у грудні 2012 року за відсутності податкових накладних та на підставі накладних, що були оформлені з порушеннями чинного законодавства, а тому факт притягнення директора товариства до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1631 КУпАП (Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків) не може слугувати преюдиційним фактом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 68-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0006572201 від 09.08.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Західний рітейл» 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання пзаконної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 25 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В.Дмитрук