Вирок № 35293921, 18.11.2013, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/459/13-к

Провадження № 1-кп/630/25/2013

В И Р О К

Іменем України

18 листопада 2013 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Демяненко І.В.,

за участю:

секретарів Нескоромної Ю.О.,Тимошенко К.О.

прокурора Касьяненка Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника - адвоката ОСОБА_2

законного представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження № 12013220430001153 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, що має базову загальну середню освіту, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: Харківська область, м. Люботин, пров. Луговий, 13, раніше не судимого,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в інше приміщення, за таких обставин.

В ніч з 27 на 28 лютого 2013 року неповнолітній ОСОБА_1 реалізуючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом пошкодження віконної рами заліз до приміщення майстерні ООО «Валентин», розташованої за адресою м. Люботин, вул. Вороніна, 2/123, де шляхом демонтажу з електричного обладнання таємно викрав 30 метрів проводу мідного ПУНП 2 х2,5 м. кв., що належить гр. ОСОБА_4 Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому , згідно висновку експертизи № 784 від 27 березня 2013 року, матеріальний збиток на суму 126,00 грн.

З місця скоєння злочину ОСОБА_1 втік, викраденим майном розпорядився на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 126,00 грн.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному. Причину скоєння злочину пояснює як необдуману поведінку.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 що виразилось в таємному викраденні чужого майна - мідного дроту, довжиною 30 м, шляхом проникнення на територію майстерні ООО «Валентин», мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Неповнолітній ОСОБА_1 винний у вчиненні цього кримінального злочину, і підлягає покаранню за його вчинення.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є студентом 3 курсу Харківського професійного ліцею машинного будівництва, за місцем мешкання характеризується негативно, за місцем навчання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на обліку в КМСД Люботинського ВМ Харківського РВГУМВС України в Харківській області з 12 травня 2011 року, як дитина правопорушник, раніше не судимий.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає те, що він щиросердно розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин в неповнолітньому віці.

Обставин, що обтяжують покарання неповнолітнього ОСОБА_1, суд не вбачає.

При призначенні покарання неповнолітньому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, скоєного ОСОБА_1 який в силу ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_1, необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані його діяння.

При визначенні покарання суд враховує те, що ОСОБА_1, вчинив злочин в неповнолітньому віці, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває. Також, суд бере до уваги думку потерпілого ОСОБА_4 щодо призначення ОСОБА_1 покарання, не повязаного з позбавленням волі, сприяння розкриттю злочину, щире каяття ОСОБА_1 щиру його поведінку в судовому засіданні, відшкодував майнову шкоду потерпілому ОСОБА_4, що свідчить про відкрите визнання своєї вини у вчиненні злочину і засудженні своєї поведінки, а також про те, що він висловив готовність до перевиховання і став на шлях виправлення.

Проаналізувавши дані про особу та все вище викладене в сукупності, призводить суд до переконання, що виправлення та перевиховання неповнолітнього ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Тому суд, відповідно до ст. 104 КК України вважає за можливе звільнити неповнолітнього ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, тобто, якщо він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст. 104 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи за місцем проживання, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3ст. 185 КК України та призначити покарання строком 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Процесуальні витрати в сумі 392,00 грн. (триста девяносто дві гривні) за виконання товарознавчої експертизи № 784 від 27 березня 2013 року стягнути з законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, українки, яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: Харківська область, м. Люботин, пров. Луговий, 13,на користь держави (за проведення товарознавчої експертизи № 784 від 27 березня 2013 року) , на користь Держави ( Одержувач УДКС України в м. Люботин, Харківської області, Код 38008949, МФО 8511011, Банк ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31114115700018).

Речовий доказ, вказаний на а.с. 94, - мідний дріт, довжиною 30 м, , який знаходяться в камері схову в Люботинському ВМ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області (квитанція № 41 від 08 квітня 2013 року) повернути потерпілому ОСОБА_4.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку .

Суддя ОСОБА_5