Постанова № 35293225, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2013 року № 826/14123/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.»до 1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600278/2 від 14 березня 2013 року, № 100250000/2013/600287/2 від 15 березня 2013 року, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/00353 від 13 березня 2013 року, № 100250000/2013/00365 від 15 березня 2013 року, стягнення коштів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (далі - ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.», позивач) з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, про визнання протиправними та скасування рішень Київської регіональної митниці (далі - відповідач 1) про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600278/2 від 14 березня 2013 року, № 100250000/2013/600287/2 від 15 березня 2013 року (далі - оскаржувані рішення), карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/00353 від 13 березня 2013 року, № 100250000/2013/00365 від 15 березня 2013 року (далі - оскаржувані картки), стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплачених платежів в загальному розмірі 69 071,98 грн., в т.ч.: за інвойсом № 545177073 від 11.03.2013 р. - 41 791,17 грн. податку на додану вартість та ввізного мита на суму 733,73 грн., а разом 42 524,90 грн. та за інвойсом № 545177069 від 11.03.2013 р. - 26 223,08 грн. податку на додану вартість та ввізного мита на суму 323,13 грн., а разом 26 547,08 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 06 вересня 2013 року до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві, відповідач 2).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що стосовно правомірності застосування методу визначення митної вартості за ціною Контракту в порядку статті 58 МК України, подані документи чітко ідентифікували оцінюваний Товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну Товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь Продавця протягом 90 днів, тобто підтверджували митну вартість Товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Стосовно неправомірності оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації та винесення Рішень про коригування митної вартості товарів, позивач вказує на те, що незважаючи на подані позивачем необхідні документи, на етапі здійснення митного контролю посадова особа відповідача 1 у електронних повідомленнях декларанту здійснила напис про необхідність надання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості Товару, при цьому, жодних обставин, перелічених у ст. 53 МК України, які давали б право вимагати додаткові документи до позивача, ніяким чином доведено до відома позивача не було.

На думку позивача, відповідач 1, маючи повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, однак, виключно за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України, не взяв до уваги первинно надані позивачем документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, необхідні для розмитнення Товару, відмовив у прийнятті МД та у відповідності зі ст. 264 МК України посадова особа відповідача 1 заповнила картки відмови № 100250000/2013/00353 від 13.03.2013 р. та № 100250000/2013/00365 від 15.03.2013 р. у прийнятті ВМД-1 № 1 та ВМД-1 № 2.

Також, 14.03.2013 р. та 15.03.2013 р. прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з якими вартість задекларованого Товару за Інвойсами відповідач 1 визначив за шостим резервним методом, скоригувавши митну вартість у бік її збільшення в 1,5-2 рази, що призвело до збільшення суми мита та ПДВ, сплачених до бюджету позивачем через рахунок відповідача 1 надміру грошовими коштами, списаними з рахунку позивача.

На переконання позивача, Рішення про коригування митних вартостей товарів містять протиріччя та обґрунтування щодо коригування митної вартості за поданими МД, з якими позивач категорично не погоджується з підстав, наведених в адміністративному позові.

Також позивач вважає, що через неправомірність рішень відповідача 1 про коригування митної вартості товарів та обґрунтованість заявленої позивачем митної вартості товарів, вказані надміру сплачені позивачем при митному оформленні товарів кошти підлягають поверненню на його користь з відповідного рахунку відповідача 1 через відповідача 2.

За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем 1, в порушення вимог чинного законодавства України, неправомірно та необґрунтовано відмовлено в прийнятті МД, відкориговано митну вартість товару, яка визначена із застосуванням методу № 6 (резервний метод), в зв'язку із чим оскаржувані рішення та картки мають бути визнані протиправними та скасовані, а суму надміру сплачених платежів має бути стягнено з Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів надав в судових засіданнях письмові заперечення на адміністративний позов та додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що при дослідженні наданих позивачем документів для розмитнення товару, встановлено що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

А тому, відповідач 1 вважає, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України в зв'язку з тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містили неповні відомості та розбіжності.

На переконання відповідача 1 визначена митним органом за резервним методом вартість товару є цілком прийнятною, оскільки ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, відповідно до МД від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/597168 та від 15.02.2013 р. № 100250000/2013/047393.

Витребувані у ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» документи не були надані митному органу в повному обсязі, а саме, не надано довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію), копію експертної декларації країни відправлення, прайс-лист виробника товару.

За таких обставин, відповідач 1 вважає, що ним правомірно, відповідно до вимог ст. 64 МК України, був застосований резервний метод визначення митної вартості товарів.

Представник відповідача 1 позов не визнав, просив суд повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, наведених у письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях по справі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подало свої заперечення проти заявлених до відповідача 2 вимог, в яких зазначає, що повернення надмірно сплачених платежів, можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідного органу.

Оскільки, чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, відповідач 2 просив суд зобов'язати відповідача 1 подати підтвердження зарахування спірних коштів до Державного бюджету України, просив справу слухати у відсутності представника ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві та за вказаних обставин, викладених в запереченнях, просив в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 23.10.2013 р. представника відповідача 2, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (ідентифікаційний код юридичної особи 30530955) зареєстровано 11 серпня 1999 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією. Вказане товариство розташоване за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 20-А.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов Контракту купівлі-продажу № ІМ-2/2013, укладеного 24 січня 2013 року між Підприємством «Дока Словакія Дебнєца техніка с.р.о.» (Словаччина) (Продавець) та ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (Україна) (Покупець) (далі - Контракт), Продавець поставляє Покупцю новий опалубковий матеріал Дока та такий, що був у користуванні (далі - Товар) на умовах EXW, FCA чи СРТ згідно з «Інкотермс 2010». Вантажоодержувач по цьому контракту є ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.».

Згідно предмету Контракту, точне найменування Товару, ціни, а також його кількість вказані в інвойсі на кожну поставку окремо згідно цього Контракту.

Загальна вартість Контракту складає 200 000,00 Євро.

До митного оформлення у Київській регіональній митниці ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» був заявлений в режимі імпорт-40 товар:

1. «Вироби з чорних металів. Устаткування та складові частини збірної опалубки, такі, що були в використанні: Doka стійка для перекриттів Eurex 20 ТОР 300 арт. 586087400 - кількість - 1 286 шт. Вироблено з холоднокатної сталі. Марка сталі невідома. Виробник: Doka Industrie Gmbh» (далі - Товар 1);

2. «Вироби з чорних металів. Устаткування та складові частини збірної опалубки, такі, що були в використанні: Doka стійка для перекриттів Eurex 20 ТОР 300 арт. 586087400 - кількість - 160 шт. Doka стійка для перекриттів Eurex 20 ТОР 350 арт. 586088400 - кількість - 400 шт. Вироблено з холоднокатної сталі. Марка сталі невідома. Виробник: Doka Industrie Gmbh» (далі - Товар 2) та подані митні декларації (далі - МД-2) № 100250000/2013/050084 від 13.03.2013 року (далі - МД № 1) та № 100250000/2013/050288 від 15.03.2013 року (далі - МД № 2).

Крім того, для митного оформлення імпортованого Товару та підтвердження заявленої його митної вартості декларантом був підготовлений та поданий разом із МД № 1 та МД № 2 митному органу відповідний пакет документів, передбачений ч. 2 ст. 53 МК України, необхідний для розмитнення Товару, яким митну вартість Товару було визначено за першим методом - за ціною договору (контракту).

На етапі здійснення митного контролю посадова особа відповідача 1 в електронних повідомленнях декларанту здійснила напис про необхідність надання додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості Товару 1: транспортних (перевізних) документів; виписки з бухгалтерської документації; прайс-листа виробника товару; висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією; виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової Інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунку ціни (калькуляції).

В підтвердження заявленої митної вартості Товару 2 декларанту необхідно було надати: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що місять відомості про вартість перевезення, виписку з бухгалтерської документації, копію експортної декларації країни відправлення, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію), інші документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

В зв'язку з неподанням транспортного (перевізного) документу та неподанням декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу, після проведених консультацій, Київська регіональна митниця 14 березня 2013 року прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600278/2 (далі - Рішення № 1), яким митну вартість Товару 1 визначено із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог ст. 64 МК України та яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: МД від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/597168, від 15.02.2013 р. № 100250000/2013/047393.

В зв'язку з неподанням документу, що підтверджує вартість перевезення та пов'язаний з поставкою та неподанням декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу, після проведених консультацій, Київська регіональна митниця 15 березня 2013 року прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600287/2 (далі - Рішення № 2), яким митну вартість Товару 2 визначено із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог ст. 64 МК України та яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: МД від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/597147, від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/597165.

14 березня 2013 року Київською регіональною митницею у відповідності до ст. 54 МК України, по причині неможливості митного оформлення за МД № 1 (невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості згідно з Рішенням № 1, на підставі якого митну вартість було відкориговано) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, про що складено Картку відмови № 100250000/2013/00353 (далі - Картка відмови № 100250000/2013/00353).

15 березня 2013 року Київською регіональною митницею у відповідності до ст. 54 МК України, по причині неможливості митного оформлення за МД № 4 (невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості згідно з Рішенням № 2, на підставі якого митну вартість було відкориговано) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, про що складено Картку відмови № 100250000/2013/00365 (далі - Картка відмови № 100250000/2013/00365).

14 та 15 березня 2013 року ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» подало нові митні декларації (МД-2): № 100250000/2013/050195 від 14.03.2013 р., № 100250000/2013/050351 від 15.03.2013 р., в яких були задекларовані ці ж Товари 1, 2 за митними вартостями, що визначені з урахуванням Рішень № 1 та № 2, після чого весь товар було випущено у вільний обіг відповідно 14.03.2013 р. та 15.03.2013 р. під гарантійні зобов'язання.

До закінчення строку дії гарантійних зобов'язань за інвойсами № 1 та № 2 супровідними листами від 30.05.2013 р. (вихідні № № 383 та 382) позивач звернувся до відповідача 1 з метою скасування Рішень № 1, № 2 по кожному з інвойсів окремо.

До вказаних листів позивач, реалізуючи своє право, закріплене ст. 55 МК України, надав додаткові документи до інвойсів № 1 та № 2 відповідно на 78 аркушах та на 90 аркушах в обґрунтування підтвердження заявлених митних вартостей, вказаних в інвойсах № 1 та № 2, перелік яких вказаний в додатках № 1 до кожного листа.

У відповідь на надані пакети додаткових документів із супровідними листами позивача по інвойсам № 1 та № 2, відповідачем 1 за результатами їх розгляду направлено листи від 05.06.2013 р. (вих. № 14.1/4-24/220 та № 14.1/4-24/209 відповідно) із викладенням висновків щодо застосування ним резервного методу при коригуванні митної вартості Товарів за Інвойсами.

Також, прийняття відповідачем 1 Рішень про коригування митних вартостей товарів призвело, на думку позивача, до безпідставного збільшення митної вартості Товару і, відповідно, до надмірної сплати позивачем при митному оформленні товару ПДВ на суму: за інвойсом № 1 - 41 791,17 грн. ПДВ (код 028) та мита на суму 733,73 грн. (код 020), що в сумі складає 42 524,90 грн. (дана сума переплати ввізного мита та ПДВ зафіксована в графі В «Подробиці розрахунків» графи 47 електронної копії МД № 1 за кодом 55); за інвойсом № 2 - 26 223,08 грн. ПДВ (код 028) та мита на суму 323,13 грн. (код 020), що в сумі складає 26 547,08 грн. (дана сума переплати ввізного мита та ПДВ зафіксована в графі В «Подробиці розрахунків» графи 47 електронної копії МД № 2 за кодом 55).

Позивач, виходячи з неправомірності оскаржуваних рішень відповідача 1 та обґрунтованості заявлених ним митних вартостей товарів, вважає, що вказані надміру сплачені при митному оформленні товарів кошти підлягають поверненню на його користь з відповідного рахунку відповідача 1 через відповідача 2.

Незгода з рішеннями про коригування митних вартостей товарів, картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та необхідністю стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплачених платежів в загальному розмірі 69 071,98 грн. обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI (далі - МК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 7 МК України (в редакції, чинній на момент митного оформлення товару) визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Відповідно до ст. 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Пунктом другим ч. 2 ст. 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В свою чергу, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України).

Також, що відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

З цього приводу суд зазначає, що приписами пп. «а» п. 2 ст. VII «Оцінка товару для митних цілей» Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пп. «b» п. 2 ст. VII «Оцінка товару для митних цілей» Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити (пп. «с» п. 2 ст. VII «Оцінка товару для митних цілей» Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947)).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України).

Також, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В ст. 57 МК України зазначені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Зокрема в ній йдеться, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що при здійсненні аналізу документів, поданих декларантом до митного оформлення, відповідачем 1 встановлено, що подані документи не містили всіх відомостей для підтвердження числового значення складових митної вартості товарів, а саме: декларантом не подано до митного оформлення транспортний (перевізний) документ, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Крім того, у декларації митної вартості від 13.03.2013 р. № 100250000/2013/050084 зазначено, що покупець та продавець є пов'язаними особами.

Керуючись п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України, відповідачем 1 декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження визначення митної вартості Товару 1, а саме:

- транспортні (перевізні) документи;

- виписку з бухгалтерської документації;

- прайс-лист виробника товару;

- висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Для підтвердження визначення митної вартості Товару 2, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи:

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що місять відомості про вартість перевезення;

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію експортної декларації країни відправлення;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію);

- інші документи за бажанням декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Проте, декларантом позивача на вимогу митного органу таких документів під час проведення процедури консультацій надано не було.

Суд погоджується з доводами відповідача 1, що за вказаних обставин, митну вартість Товару 1 та Товару 2 не можливо визначити за першим методом, який визначено позивачем, оскільки документи не містили всіх відомостей для підтвердження числового значення складових митної вартості.

Як наслідок, на підставі ст. 55 МК України, відповідач 1, реалізуючи надані йому повноваження, прийняв рішення № 100250000/2013/600278/2 від 14.03.2013 р., № 100250000/2013/600287/2 від 15.03.2013 р. про коригування митних вартостей відповідно Товарів 1 та 2.

При цьому, на думку суду, її було правомірно визначено із застосуванням резервного методу з урахуванням вимог ст. 64 МК України та раніше визначених митним органом митних вартостях по МД від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/597168 та від 15.02.2013 р. № 100250000/2013/047393 щодо Товару 1 та по МД від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/597147 та від 24.12.2012 р. № 100250000/2012/597165 щодо Товару 2.

Також, обґрунтованими є посилання відповідача 1 на неможливість застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні, подібні товари, методу на основі віднімання (додавання) вартості через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, відповідач 1 наділений правом відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/00353 від 13.03.2013 р. та № 100250000/2013/00365 від 15.03.2013 р., вбачається, що митне оформлення неможливе за МД, оскільки невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення згідно з рішеннями про коригування митних вартостей № 100250000/2013/600278/2 від 14.03.2013 р., № 100250000/2013/600287/2 від 15.03.2013 р., на підставі яких її було скориговано.

Вказані висновки повністю ґрунтуються на матеріалах адміністративної справи та підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому оформлення Товарів 1, 2 за вказаними вище МД № 1, № 2, є неможливим.

Відповідно до ч. ч. 7, 8, 9 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Скориставшись наданим правом, позивач надав відповідачу 1 в межах строків, визначених ч. 8 ст. 55 МК України, додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Відповідні копії таких документів також було надано суду. Дослідивши їх зміст та з урахуванням інших матеріалів справи, суд погоджується з висновком суб'єкта владних повноважень, що вони не є належними письмовими доказами, які доводять обґрунтованість висновків позивача щодо підтвердження заявленої ним митної вартості за основним методом.

Так, згідно з наданими експертними висновками від 29.05.2013 р. № 2276, № 2277 в процесі вартісного аналізу експертом розглядалась інформація, отримана від фірми виробника «Doka Slovakia Debniaca technika s.r.o.». Експертом здійснено вартісний аналіз товарів на підставі наданих до митного оформлення документів, який посилається виключно на цінову політику фірми виробника товару, орієнтовану безпосередньо для ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.», яка є пов'язаною особою, а не на кон'юнктуру ринку в цілому. Експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Тому такий висновок відповідачем 1 прийнято до уваги в якості довідкової інформації, так як він не може бути підставою для підтвердження митних вартостей товарів.

Окрім цього, суд зазначає, що позивачем не виконано вимог митного органу щодо надання додаткових документів в повному обсязі, оскільки не було надано: довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунку ціни (калькуляції); копії експортної декларації країни відправлення; прайс-листа виробника товару.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що Київською регіональною митницею на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та МК України складені Катки відмови № 100250000/2013/00353, № 100250000/2013/00365 та прийняті рішення про коригування митних вартостей товарів № 100250000/2013/600278/2 від 14.03.2013 р., № 100250000/2013/600287/2 від 15.03.2013 р., а отже оскаржувані картки та рішення ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є правомірними, а тому визнанню протиправними та скасуванню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги ТОВ з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплачених платежів в загальному розмірі 69 071,98 грн., в т.ч.: за інвойсом № 545177073 від 11.03.2013 р. - 41 791,17 грн. податку на додану вартість та ввізного мита на суму 733,73 грн., а разом 42 524,90 грн. та за інвойсом № 545177069 від 11.03.2013 р. - 26 223,08 грн. податку на додану вартість та ввізного мита на суму 323,13 грн., а разом 26 547,08 грн., суд приходить до висновку, що підстави для її задоволення також відсутні з огляду на те, що повернення надмірно сплачених платежів, можливо за наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідно органу.

Разом з тим суд зазначає, що вимога позивача про стягнення коштів підлягатиме до задоволення лише в разі задоволення вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митних вартостей товарів № 100250000/2013/600278/2 від 14.03.2013 р., № 100250000/2013/600287/2 від 15.03.2013 р., яка, як зазначено вище, до задоволення не підлягає, а тому у суду немає підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплачених платежів в загальному розмірі 69 071,98 грн.

Зазначені суми ПДВ та ввізного мита, сплачені декларантом згідно митних декларацій № 100250000/2013/050195 від 14.03.2013 р., № 100250000/2013/050351 від 15.03.2013 р., згідно яких весь товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачами доведено правомірність складених карток, прийнятих рішень та вчинених дій.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко