Постанова № 35293217, 12.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року № 826/16751/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти»

до: Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України

Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві

про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти» звернулося до суду з позовом, в якому просило суд :

визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/20536 від 27.05.2013р. та рішення про коригування митної вартості товару від 29.05.2013р. №100270000/2013/400567/2 Київської регіональної митниці.

повернути Товариству з обмеженою відповідальність «Еколан Інгредієнти» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 5, ідентифікаційний код 34763972) з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 62 213,08 грн. та мито в розмірі 18 985,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, безпідставно застосовано шостий метод визначення митної вартості товарів замість заявленого позивачем основного методу - за ціною договору, внаслідок чого неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, позивач вважає, що надав митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої ціни.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також у зв'язку з відмовою декларанта від подання додаткових документів, що стало підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів. У зв'язку з цим, відповідач вважає прийняте рішення обґрунтованим та винесеним відповідно до норм законодавства.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, заперечень на позов не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов контракту №78/01-10 від 11.01.2010р. та додатку №182 від 17.05.2013р., укладеного між ТОВ «Еколан Інгредієнти» (далі - позивач) та «Larchfield Ltd.» (Великобританія) був ввезений товар - Соєвий лецитин в кількості 24200 кг.

27 травня 2013 року позивачем подано відповідачу вантажну митну декларацію 100270000/2013/223215.

Відповідачем було направлено декларанту за допомогою засобів електронного зв'язку лист, у відповідності до якого висунуто вимогу про надання додаткових документів, а саме:

договір (угоду, контракт) з третіми особами , пов'язаним з договором (угодою,

контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійсненя платежів третім особам на користь продавця, якщо такі

платежі здійснювались за умовоми , визначеним договором (угоди,контрактом);

каталоги, прайс-листи виробника товару;

платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів, містять реквізити для ідентифікації товару;

копію митної декларації країни відправлення товару;

висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений

спеціалізованою експертною організацією.

29 травня представник позивача, уповноважений на декларування повідомив про неможливість надання висновків ДЗІ та ТПП.

29.05.2013 року відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/400567/2, в якому зазначено що у зв'язку з тим, що заявлено неповні відомості про митну вартість, у наданих документах містяться розбіжності. На виконання вимог ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Відповідно до п.4.1. ст.54 МКУ, здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності, а саме: 1) в розрізі складових митної вартості товару; 2) передбачений контрактом документ не засвідчений належним чином. Також в оскаржуваному рішенні визначено, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Суд з правомірністю зазначеного рішення не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами та вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Натомість, згідно з контрактом, наданим позивачем відповідачу було визначено, що вартість товару включає вартість упаковки.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд не погоджується з посиланнями відповідача на розбіжності у поданих позивачем документах, оскільки дані розбіжності не стосуються ні вищезазначених документів, наданих під час оформлення, ні складових митної вартості, зазначених у статті 58 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд не може погодитись з доводами митниці про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на виявлені невідповідності у поданих позивачем документах.

Іншою підставою для скасування оскаржуваного рішення, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Оскаржуване рішення містить посилання на те, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, -цо імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Визначена митна вартість товарів ґрунтується на митній вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких уже здійснене за митними деклараціями від 03.12.2012 № 00190000/2/415186, від 25.12.2012 № 100270000/2/416526.

Отже, відповідач у оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого та третього методів у зв'язку з відсутністю інформації. Натомість, в тому ж рішенні відповідач послався на визначення митної вартості з застосуванням митної вартості товарів, подібних за якісними характеристиками.

Таким чином, оскаржуване рішення містить протилежні визначення про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

Судом було витребувано та оглянуто в судовому засіданні витяг з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ) щодо товару за кодом 2923200000, ввезеного на митну територію України в період з 28.02.2013р. по 29.05.2013р.

З наданого витягу вбачається наявність у відповідача інформація про ідентичний товар, ввезений протягом даного періоду. При цьому, збігаються виробник товару та обсяг ввезеної партії. Відповідачем не було повідомлено зауважень щодо неможливості використання даної інформації та визначення митної вартості за другим чи третім методами.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Позивачем підтверджується обставина ввезення товару за митну територію України, у зв'язку з чим вимоги про скасування картки відмови у митному оформленні задоволенню не підлягають. При цьому суд виходить з того, що скасування такої картки не потягне за собою будь - яких правових наслідків, оскільки товар фактично вже ввезено та оформлено.

Згідно з частинами 1- 3 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до приписів пунктів 43.4 та 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. (п. 43.4) Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. (п. 43.5 статті 43 Податкового кодексу України).

Отже, повернення мита та податку на додану вартість, надміру сплаченого позивачем внаслідок винесення рішення про визначення митної вартості, має відбуватися у вищезазначеному порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення задоволенню не підлягають.

Державне мито підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно до суми задоволених позовних вимог, в сумі 12 грн. 21 коп., з урахуванням часткового задоволення вимог немайнового характеру.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 29.05.2013р. №100270000/2013/400567/2.

В задоволенні решти позову відмовити.

Судові витрати в сумі 12,21 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян