Рішення № 35292375, 12.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2013 р.Справа № 916/2382/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА"

до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця"

про стягнення 9868,50грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Прижемський В.В., довіреність від 01.03.2013р.;

Від відповідача: Баштовий В.Б., довіреність №16 від 02.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 9868,50грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.13р. порушено провадження у справі №916/2382/13.

24.09.13р. від позивача надійшло клопотання (вх.№28528/13 від 24.09.13р.), згідно якого просить суд розгляд справи №916/2382/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" до Державного підприємства"Одеська залізниця" про стягнення 9868,50грн., призначеного на 11год. 30хв. 01.10.2013р. - відкласти, у зв'язку з неможливістю прибути до суду представника позивача на призначений час.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.13р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.13р. строк вирішення спору по справі №916/2382/13 було продовжено до 24.11.2013р., в порядку ст. 69 ГПК України.

12.11.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№34476/13 від 12.11.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

Відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав які викладені у запереченні на позов(вх.№29362/13 від 01.10.2013р.; та №30839/13 від 15.10.13р.). В обґрунтування заперечень зазначає про те, що позивачем не враховано норми природної втрати, що повинна застосовуватись для вантажів, що перевозяться у рідкому виді. Так, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 21.11.2000р. №644, вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому або вологому стані норма природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить 2% маси зазначеної у перевізних документах. Позивач при розрахунку своїх позовних вимог використав невірну норму природної втрати. На виявлені обставини складений акт про технічний стан вагона №7 від 01.03.2013р., згідно якого вагон технічно справний не підготовлений вантажовідправником до перевезення сипучих вантажів: «С левой сторони по ходу поезда между крьішкой 5-го вьігрцзочного люка и поперечной балкой имеется зазор шириной 45 мм, и по всей длине кришки люка. Отправитель видеть мог но мери не принял». На підставі вищезазначеного вважає, що вантажовідправником були порушені вимоги ст.ст. 31, 32 Статуту залізниць України. Крім того, згідно пам'ятки №405 про подавання вагонів від 25.02.2013р. та пам'ятки №300 про забирання вагонів від 26.02.2013р., вагон №66306283 був під здвоєною операцією, тобто розвантаження та наступне навантаження вагона проводилося на одній під'їзній колії, а саме вантажовідправником. Здвоєна операція зменшує простій вагонів під вантажними операціями та скорочує маневрову роботу в порівнянні з одноразовими операціями, тобто розвантаженням одного вагону та навантаженням на тій же станції другого. При здвоєній операції час на відчеплення, причеплення, подачу та забирання вагонів, які йдуть під завантажувальні операції, скорочується приблизно вдвічі. Тобто вагон №66306283 по прибуттю на станцію вантажовідправника було розвантажено та зразу ж завантажено на підприємстві вантажовідправника, його засобами і силами, тобто відповідачем вказаний вагон навіть не подавався. Таким чином з огляду на те, що завантаження здійснювалося засобами вантажовідправника, він самостійно визначив придатність вагону №66306283 для перевезення вантажу у комерційному відношенні. Наголошує, що поглиблення вантажу, встановлене актами має воронкоподібну форму, що свідчить про просипання вантажу через щілини залишені між хребтовою балкою та кришкою розвантажувальних люків. Крім того, згідно „Інструкції по підготовці вантажних вагонів до перевезень", затвердженої наказом Укрзалізниці 31.12.2009, №734-11, п. 8.6 „Напіввагони", пп. 8.6.5 зазначено, що особливу увагу треба приділяти дотриманню установлених розмірів конструктивних зазорів площини прилягання кришок люків до балок вагона, щоб запобігти присипанню вантажів дрібних фракцій. Також, згідно „Правил з деповського ремонту" (Вантажні вагони залізниць України колії 1520 (1524 мм), п. 15.2 „Ремонт кришок розвантажувальних люків (дверей), пп. 15.2.1, кришки люків повинні закриватися щільно. Місцеві зазори між кришкою люка і площиною її прилягання допускається не більше 5 мм. В даному ж випадку, не ущільнені конструктивні зазори площини прилягання кришки люка до балки вагону складають 20мм х 40 мм. Вантажовідправник мав прийняти всі необхідні заходи, які б гарантували схоронність вантажу в вагоні щоб попередили втрату вантажу. Під час перевезення, втрата вантажу у вагонах відкритого типу, виникає через його витікання (просипання) з причини наявності щілин, нещільного прилягання люків до кузова вагона, це мало бути помічено відправником ще до початку навантаження. Причиною виникнення несправності могла бути при завантажувальній роботі. Вантажовідправник при завантаженні міг бачити нещільне прилягання люків та мав прийняти всі необхідні заходи, щоб попередити просипання вугілля під час перевезення вантажу до станції призначення.

12.11.13р. відповідач подав клопотання(вх.№34478/13 від 12.11.13р.), згідно якого просить суд застосувати у справі №916/2382/13 строки позовної давності, що передбачені ст.136,134 Статуту залізниць України.

12.11.13р. від позивача надійшла заява(вх.№34477/13 від 12.11.13р.) про поновлення строку позовної давності, згідно якої зазначає про те, що до Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" (Вантажовідправник) були передані документи, а саме оригінали комерційного акту АА №057590/32/30 від 01.03.2013р. та залізнична накладна №48016703 з переуступним написом від ТОВ «ПРОМІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК» (Вантажоодержувач) про передачу права позивачу пред'явлення позову до Залізниці, відповідно до ст. ст. 130, 133 Статуту залізниць України, тільки 20.03.2013р. (претензія №281/02 від 18.03.13р.). Частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення заявником до перевізника позовів, які випливають із перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такий же термін встановлений і статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. При цьому за правилами статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності обчислюється з дня видачі вантажу вантажоодержувачу. Порядок застосування строку позовної давності регулюється також ч.1 ст.261 ЦК України, у відповідності до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" 20.03.2013р. є днем настання подій, що є підставою для подання позову позивачем до Державного підприємства "Одеська залізниця". Також ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Тому вважає, що в даному випадку, день настання подій, що є підставою для подання позову є день отримання позивачем вищеназваних документів, а саме 20.03.2013р. і строк позовної давності пропущено з поважних причин, та просить суд визнати поважною причиною пропущення строку позовної давності Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" для подачі позовної заяви до Державного підприємства "Одеська залізниця", та поновити строк позовної давності для подачі позивної заяви, а також розглянути справу по суті.

Судом заява позивача(вх.№34477/13 від 12.11.13р.) про поновлення строку позовної давності розглянута та не задоволена, оскільки вона є безпідставною, та те, що було передано до Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" документи, а саме оригінали комерційного акту АА №057590/32/30 від 01.03.2013р. та залізничну накладну №48016703 з переуступним написом від ТОВ "ПРОМІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК" про передачу права позивачу пред'явлення позову до Залізниці тільки 20.03.2013р. не приймаються судом до уваги, як підстава для поновлення строку позовної давності, в розумінні ст.ст.134,136 Статуту Залізниць України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

26.02.2013р. Публічне акціонерне товариство "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" як вантажовідправник, у відповідності з договором поставки №57 від 21.02.2012р. укладеним між Публічним акціонерним товариством "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕИДИНГ», провело відвантаження вугільної продукції у вагоні №66306283 за накладною №48016703 зі ст. Пелагіївський Донецької залізниці на ст. Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці на адресу вантажоотримувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистик».

01.03.2013р. на станції Тимково Одеської залізниці внаслідок проведення комісійного переважування вагону №66306283 були виявлені поглиблення та виїмки на поверховості вантажу, а також невідповідність фактичній масі вантажу даним, зазначених у накладній №48016703 тобто, виявлена недостача у кількості 12280кг у вагоні №66306283.

У відповідності зі ст.129 Статуту Залізниць України факт недостачі вантажу було зафіксовано комерційним актом АА №057590/32/30 від 01.03.2013р.

Опис стану вантажу у вагоні №66306283 при його надходженні на станцію Тимково Одеської залізниці викладено у комерційному акті АА №057590/32/30 від 01.03.2013р. (наявність виїмок и поглиблень на поверховості вантажу, вибірки вантажу).

У зв'язку з нестачею вантажу Покупцем вугільної продукції Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКО-ТРЕЙДИНГ» було виставлено претензію №281/02 від 18.03.13р. на суму 10437,95грн., яка 16.08.2013р. Публічним акціонерним товариством "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" була задоволена.

Таким чином, внаслідок незабезпечення Державним підприємством "Одеська залізниця" збереження прийнятого до перевезення вантажу Публічному акціонерному товариству "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" було спричинено збиток на суму 9868,50грн. (з врахування норми нестачі 1%), що підтверджується доданим до позову розрахунком.

Відповідно до переуступочного напису зробленого начальником експ.відділу ТОВ «Портінвест Лоджистик» та головним бухгалтером ТОВ «Портінвест Лоджистик», на залізничній накладній №48016703 від 26.02.2013р. ТОВ «Портінвест Лоджистик» передав право на пред'явлення претензій та позовів до залізниці за нестачу вугілля Публічному акціонерному товариству "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА"

Згідно довідки-розрахунку Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" №281/02 вартості нестачі вугільної продукції, вартість однієї тони вугілля, який було відправлено за залізничною накладною складала 850грн.

Отже, відповідно до розрахунку вартості нестачі, який здійснений позивачем, з урахуванням норми недостачі, вартість нестачі становить 9868,50грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 9868,50грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 6 Статуту Залізниць України накладна - є основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладних, але вона не зобов'язана перевіряти все що приймає до перевезення.

Згідно з ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

При цьому в силу вимог ч.1 ст.918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п.а ст.111 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Згідно ч.2 ст. 114, ч.1 ст. 115 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Зокрема, таким документом може бути договір або контракт купівлі-продажу, специфікація на вантаж, довідка відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписана головним (старшим) бухгалтером.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. визначено норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для певних видів вантажів та для всіх інших вантажів встановлено: 2% маси, зазначеної в перевізних документах. Оскільки для вугілля норма природних втрат не конкретизована, на нього поширюється встановлена норма втрати для всіх інших вантажів.

Частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення заявником до перевізника позовів, які випливають із перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт" порядок пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України. Статтею 134 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог зазначеної статті, з дня встановлення обставин, що спричинили подання позову.

За правилами ст. 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності обчислюється з дня видачі вантажу вантажоодержувачу.

12.11.13р. відповідач подав клопотання(вх.№34478/13 від 12.11.13р.), згідно якого просить суд застосувати у справі №916/2382/13 строки позовної давності, що передбачені ст.136,134 Статуту залізниць України, до вимог заявлених позивачем

Матеріали справи свідчать про те, що позовна заява №1-346 Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" датована 30.08.2013р. та надіслана до господарського суду Одеської області 03.09.2013р., про що свідчить поштовий штемпель, та надійшла до господарського суду Одеської області 09.09.2013р. Отже, враховуючи вищевикладене, Публічне акціонерне товариство "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" пропустило строк для пред'явлення позовної заяви, що підтверджується наявним в матеріалах справи комерційним актом серії АА №057590/32/30 від 01.03.2013р., відповідно до якого строк звернення до суду з позовною заявою закінчився 02.09.2013р.

Аналогічна позиція викладена в п.п. 4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10, за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України та Постанови Вищого господарського суду України вбачається, що Публічне акціонерне товариство "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА", яке звернулось до господарського суду Одеської області з даним позовом пропустило строк позовної давності.

За таких обставин, виходячи з матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності без поважних причин.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.11.2013р.

Суддя Гут С.Ф.