Рішення № 35292286, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18173/13 11.11.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

про стягнення 6 530,83 грн.

за участю представників:

від позивача : Петренко В.О. - представник за довіреністю б/н від 09.08.2013 р.від відповідача :не з'явився

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 6 530,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.02.2013 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шевролет, державний реєстраційний номер АА 8353 НЕ, під керуванням Горобець А.В. та автомобіля Субару, державний реєстраційний номер АА 2127 ЕН, під керуванням Ковальова Ю.Ю., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Шевролет, державний реєстраційний номер АА 8353 НЕ, що був застрахований у Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

22.04.2013 р. позивачем здійснено страхове відшкодування в сумі 6 530,83 грн. на користь страхувальника.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 29.03.2013 р. у справі № 753/3502/13-п Ковальова Ю.Ю. визнано винним у скоєнні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність Ковальова Ю.Ю. застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (Поліс № АЕ/2122241).

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач вважає, що до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 21.02.2013 р. в м. Києві.

У позові Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" просить суд стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" суму страхового відшкодування у розмірі 6 530,83 грн. в порядку регресу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Подав через канцелярію суду відзив на позов, в якому зазначив, що єдиним законним доказом розміру вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, є висновок суб'єкта оціночної діяльності, складений з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, та відповідно до якого потерпілому завдано матеріальної шкоди на суму 5 260,04 грн. Підстав для сплати позивачем страхового відшкодування в розмірі 6 530,83 грн. не має, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № УБ 924149 від 20.07.2012 р. укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та горобець Антоном Володимировичем, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки Шевролет, державний реєстраційний номер АА 8353 НЕ.

21.02.2013 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шевролет, державний реєстраційний номер АА 8353 НЕ, під керуванням Горобець А.В. та автомобіля Субару, державний реєстраційний номер АА 2127 ЕН, під керуванням Ковальова Ю.Ю., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Шевролет, державний реєстраційний номер АА 8353 НЕ.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 29.03.2013 р. у справі № 753/3502/13-п Ковальова Ю.Ю. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № АА8353НЕ-04.03/1 від 04.03.2013 р., розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Шевролет, державний реєстраційний номер АА 8353 НЕ внаслідок ДТП склав 5 260,04 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 13.03.2013 р., розрахунку страхового відшкодування від 18.03.2013 р., сформованого страхового акту № СТО-13-2821/1 від 18.03.2013 р., Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" перерахувало на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 6 530,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 21562 від 22.04.2013 р. та відомістю переказів.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Ковальова Ю.Ю., винного у вчиненні ДТП, застрахована у Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2122241 (ліміт відповідальності - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

23.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих. № 09-06-06/15989 про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 6 530,83 грн. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Разом з тим, суд зазначає, що норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Більш того, відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

Як вже зазначалось, із системного аналізу норм ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ч. 1 ст. 1191 ЦК України, які регулюють інші відносини (регресні), слідує, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у межах понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту, коефіцієнту зносу, суми податку на додану вартість, тощо.

Вирішуючи питання про суму стягнення в порядку регресу, суд враховує положення п. 6 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно яких страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

У судовому засіданні встановлено, що умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Субару № АЕ/2122241 передбачено франшизу у розмірі 0,00 грн.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 6 530,83 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про стягнення 6 530,83 грн. задовольнити.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) страхове відшкодування в сумі 6 530 (шість тисяч п'ятсот тридцять) грн. 83 коп.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 листопада 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 15 листопада 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна