Рішення № 35292063, 15.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17291/13 15.11.13

за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ»

про визнання договору інкасації дійсним та стягнення заборгованості

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача - Муравський В.В. за дов. №1450-О від 18.05.13р.

від відповідача - Зарубін В.Б. за дов. від 23.01.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ» про визнання дійсним Договору № KGH0000009 про інкасацію коштів та доставки від 01 березня 2010 року (далі - Договір) та стягнення 11 200,00 грн. заборгованості за надані послуги по інкасації грошової виручки.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що письмова форма договору не дотримана, факт надання послуг по інкасації належними доказами не доведений, перерахування двох платежів по 700,00 грн. в рахунок оплати за послуги по інкасації є помилковим.

Представники позивача в судовому засіданні підтримували позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову.

У судовому засіданні 29.10.2013 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке судом задоволене.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Господарюючі суб'єкти як юридичні особи повинні вчиняти правочини в письмовій формі як між собою, так і з фізичними особами (в останньому випадку - за винятком тих правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення; статті 206, 208 ЦК України). Відтак свобода вибору у підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між усною та письмовою формою правочину є винятком, а обов'язкова письмова форма - правилом.

Дво - або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.

Відповідно до Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 року №45 (далі - Інструкція), чинною на час виникнення між сторонами спірних відносин - інкасація коштів - це збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей клієнтів до каси банківської установи та у зворотному напрямку.

Позивач стверджує, що він 10.02.1020 року рекомендованим листом направив на адресу Відповідача два примірники проекту Договору № KGH0000009 про інкасацію коштів та доставки разом з додатками.

Предметом зазначеного договору є здійснення банком власними силами і засобами інкасації коштів клієнта, проведення приймання коштів, виконання їх перерахування та зарахування на поточний рахунок клієнта на наступний операційний день після проведення інкасації. Згідно Додатку 2 Договору інкасації, інкасація здійснюється за знаходженням торгівельної точки - Магазин Діавест за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 92. За надання послуг інкасації встановлено тарифний план у розмірі 700,00 грн. на місяць.

У зв'язку з тим, що Відповідач не повернув Позивачеві підписаний екземпляр договору, а сторони фактично його виконували: надані послуги з інкасації підтверджуються виписками про проведення інкасації за період з 01.03.2010 року по 19.03.2012 року, а платіжні доручення №№3640, 3641 від 03.05.2012 року на загальну суду 1400,00 грн. підтверджують оплату зі сторони Відповідача даних послуг, - Позивач стверджує, що сторони досягли всіх істотних умов договору та просить суд визнати Договір № KGH0000009 про інкасацію коштів та доставки від 01 березня 2010 року дійсним.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Матеріали справи не містять як тексту договору, підписаного обома сторонами, так і належних письмових доказів, які б підтверджували погодження сторонами умов договору; додана Позивачем ксерокопія фіскального чеку від 10.02.2010 року без опису вкладення рекомендованої кореспонденції не може підтверджувати направлення Відповідачеві копії Договору № KGH0000009 про інкасацію коштів та доставки від 01 березня 2010 року, жодної відповіді зі сторони Відповідача про схвалення чи прийняття умов договору сторонами суду не надано.

Враховуючи, що юридичні особи мають укладати угоди виключно в письмовій формі, Позивач не обґрунтував свої вимоги в тій частині, що Договір № KGH0000009 про інкасацію коштів та доставки від 01 березня 2010 року є укладеним, позовні вимоги про визнання даного договору дійсним задоволені бути не можуть з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способом захисту прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 5 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за №11 від 29.05.2013 року правочини між юридичними особами можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених ч. 2 ст. 219 і ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

З приводу стягнення заборгованості за фактично надані послуги з інкасації в розмірі 11 200,00 грн. слід зазначити наступне:

Відповідно до гл. 5 Інструкції інкасація коштів здійснюється підрозділом інкасації банківської установи з дотриманням вимог цієї Інструкції, Положення та на підставі договорів, укладених відповідно до вимог законодавства. Згідно з Положенням про філію «Кіровоградське регіональне управління ПАТ «КБ «Приватбанк», затвердженого рішенням Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» протокол №40 від 08.10.2009 року, філія наділена правом перевезення валютних цінностей та інкасації коштів. Договір з інкасації відноситься до категорії договорів з надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також стаття 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Позивачем на підтвердження надання послуг з інкасації ТОВ «Діавест-Комп'ютерний світ» надані виписки про проведення інкасації з торгового приміщення, належного Відповідачу, і розташованого за адресою Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 92 за період з 01.03.2010 року по 19.03.2012 року, явочні картки за січень та лютий 2012 року, супроводжувальні відомості, які підтверджують факт інкасації готівкової виручки та зарахування її на рахунок Відповідача.

Відповідач зі своєї сторони не спростував даний факт надання йому послуг з інкасації.

Враховуючи те, що домовленості про безоплатне надання послуг сторони не узгоджували, вимоги Позивача про стягнення вартості наданих послуг є правомірними. Оскільки договором ціна не визначена, то в даному випадку мають бути застосовані ціни, що звичайно ставляться для такого виду послуг. Позивач взяв за основу ціну 700,00 грн. на місяць, Відповідач здійснив часткову оплату за одержані послуги в листопаді-грудні 2010 року по 700,00 грн. щомісячно, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 3640, 3641 від 03.05.2012 року.

Згідно з Положенням «Про принципи ціноутворення і тарифної політики бізнесу. Перевезення цінностей і інкасації», розробленого в ПАТ «КБ «Приватбанк», ціни на послуги з інкасації можуть бути визначені в межах мінімуму від 330 до 750 грн., ціна залежить від зон обслуговування, можуть бути застосовані понижуючі і підвищуючи коефіцієнти, ціна за домовленістю сторін. Виходячи із кількості здійснених щомісячно інкасаторами виїздів та проведення Відповідачем оплат за одержані послуги за 2 місяці, суд вважає, що заявлена до стягнення Позивачем ціна послуг 700,00 грн. в місяць є обґрунтованою.

Заперечення Відповідача проти позову мають декларативний характер і не можуть бути прийняті до уваги, факт одержання послуг з інкасації Відповідачем не спростований, необхідність застосування іншої ціни послуг не заявлена.

З врахуванням викладеного вимоги Позивача про стягнення заборгованості за фактично надані Відповідачеві послуги з інкасації грошової виручки згідно з розрахунком Позивача за період з 01.10.2010 року по лютий 2012 року включно в сумі 11 200,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний світ» (01039, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 46/1А, код 36376703) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) 11 200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті грн. 00коп.) заборгованості за фактично надані послуги з інкасації та 1 720,50 (одна тисяча сімсот двадцять грн.. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. У задоволенні позову про визнання Договору № KGH0000009 про інкасацію коштів та доставки від 01 березня 2010 року дійсним - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова