Рішення № 35292037, 14.11.2013, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5698/13-ц

н.п. 2/415/1952/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2013 р.м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі судового засіданняБандуровій В.І.,

з участю представників

позивачаОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі Сєвєродонецького міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після збільшення позовних вимог (а.с.62-64) просив визнати наказ №19 від 03.09.2013 р. про його звільнення незаконним, поновити на роботі на посаді інженера з метрології служби обліку газу, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 5384,8 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн..

Позов мотивував тим, що з 19 по 20 серпня 2013 р. повинен був їхати на вступні іспити, виклику на іспити не мав, бо повинен був отримати його у ВУЗі. Його заява про безоплатну відпустку не була підписана відповідачем ОСОБА_5. 19.08.2013 р. позивач поїхав до м. Луганська, звідки привіз відповідну довідку і залишив її у приймальні, однак вона зникла. Наказом 03.09.2013 р. був звільнений за прогул без поважних причин, однак вважає, що причина прогулу була поважною. Моральну шкоду обґрунтовує позбавлення засобів до існування, неможливістю працевлаштування і необхідність докладання додаткових зусиль

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному у позові.

Представник позивача позов і пояснення позивача підтримав. Доповнив, що солідарне стягнення середнього заробітку та моральної шкоди передбачені ст.1167, 1168 ЦК України.

Представник відповідачів ОСОБА_2 позов не визнала, суду усно та письмово пояснила, що позивачем була надана зава про надання чергової відпустки, а не відпустки для навчання, він поїхав до Луганська без дозволу керівництва. 19.08.2013 р. виконувалися роботи на Сєвєродонецькій ТЕЦ, куди повен був їхати позивач, однак за його відсутності направили іншу особу.

Представник відповідачів ОСОБА_3 позов не визнав, пояснення ОСОБА_2 підтримав.

У судовому засіданні досліджені докази: копія трудової книжки; копія заяви; копія повідомлення; копії наказів від 26.11.2012 р. і 03.09.2013 р.; копія запиту на копію наказу про дисциплінарне стягнення; копія запиту на копію протоколу засідання профкому; довідка з місця навчання; повідомлення з місця навчання; довідка про середньоденну заробітну плату, кількість відпрацьованих днів, штат і склад профспілкового комітету; довідка ЛМЦЗ; копії відповідей на запити; письмові заперечення проти позову і доповнення до них; акти від 19.08.2013 р.; копія подання про розірвання трудового договору; копія повідомлення;лист Сєвєродонецької ТЕЦ; посадова інструкція позивача; протокол засідання профспілки; графік надання відпусток.

На підставі ст.40 п.4 КЗпП України (далі Кодекс) трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу без поважних причин.

Відповідно до ст. 214 Кодексу працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад.

У судовому засіданні встановлено, що наказом №131 ОС від 26 листопада 2012 р. позивач був прийнятий на роботу у відповідача на посаді інженера з метрології служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням газу споживачами.

19 серпня 2013 р., не отримавши дозволу від відповідача ОСОБА_5, позивач у робочий час перебував на вступних випробуваннях до Східноукраїнського Національного університету ім. В.Даля (а.с.8).

Наказом відповідача ОСОБА_5 №19 від 03 вересня 2013 р. позивач був звільнений з роботи на підставі ст.40 п.4 КЗпП України за допущений 19 серпня 2013 р. прогул без поважних причин (а.с.38).

Як видно з судових рішень Верховного Суду України у справах про поновлення на роботі при звільненні за прогул без поважних причин, крім установлення самого факту відсутності працівника більше 3-х годин протягом робочого дня визначальним критерієм для вирішення питання про законність звільнення є встановлення поважності причини такої відсутності (ухвали ВСУ від 31.10.2002 р. у справі №6-10006кс02, від 14.11.2002 р. у справі №6-9186кс01).

При цьому недодержання встановленого порядку отримання відпусток саме по собі не може розцінюватись як прогул, у т.ч. у разі ненадання відповідної заяви про необхідність відпустки (ухвала ВСУ від 23.04.2003 р. у справі №6-16211кс02).

З пояснень позивача, повідомлення про допуск до участі у вступних випробуваннях (а.с.8, 25) вбачається, що позивач був відсутній 19 серпня 2013 р. на роботі у звязку з проходженням вступних випробувань до вищого учбового закладу, в якому він згідно довідки від 17.09.2013 р. і навчається на час розгляду справи судом (а.с.24).

Тому позовні вимоги про визнання наказу №19 від 03.09.2013 р. незаконним та поновлення позивача на роботі підлягають задоволенню, оскільки хоча позивачем і був порушений порядок отримання передбаченої ст.214 Кодексу відпустки, однак сама по собі причина прогулу була поважною участь у вступних випробуваннях до вищого учбового закладу.

Суд не приймає до уваги відсутність у позивача оформленої відпустки на 19 серпня 2013 р. як і посилання представника відповідача на те, що позивачем була подана заява про надання чергової відпустки, а не відпустки на навчання, бо як пояснили позивач, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, заяви на відпустку виконуються не заявником, а працівником відділу кадрів (ОСОБА_6О.).

На висновки суду не впливає і те, що саме позивач повинен був згідно листа Сєвєродонецької ТЕЦ від 19.08.2013 р. (а.с.66) виконувати роботи, бо лист надійшов тільки 19.08.2013 р., і позивач не міг про нього знати.

Окрім того, як пояснив позивач і свідок ОСОБА_7, остання підписує заяви на відпустки, відгули тощо, у разі відсутності у працівника невиконаних завдань, контролів тощо. Із заяви на відпустку (а.с.8) видно, що ОСОБА_7 підписала заяву позивача, тобто 16 серпня 2013 р. на підприємстві не було інформації щодо необхідності направлення позивача 19.08.2013 р. на Сєвєродонецьку ТЕЦ.

Відповідно до ст.235 ч.2 КЗпП України на користь позивача з відповідача ПАТ «Луганськгаз» підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 вересня по 14 листопада 2013 р., тобто за 52 робочі дні, виходячи з середнього заробітку в розмірі 101,6 грн. згідно довідки (а.с.27), а саме 5283,2 грн.

Позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, бо день звільнення позивача, 03.09.2013 р., був робочим днем, за який позивач отримав заробітну плату під час розрахунку при звільнені.

Також відповідно до ст.237-1 КЗпП України на користь позивача з відповідача ПАТ «Луганськгаз» стягненню підлягає моральна шкода. Визначаючи її розмір, суд виходить з того, що позивачем було допущене порушення порядку отримання відпустки у звязку зі складанням вступних випробувань, доказів намагання працевлаштуватися і відмови в цьому внаслідок звільнення суду не надано, тому розмір заявлених вимог є суттєво завищеним, і суд задовольняє позов в цій частині в розмірі 500 грн.

Оскільки позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Луганськгаз», а не фізичною особою ОСОБА_5, позовні вимоги до останнього не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 458,8 грн. на підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ПАТ «Луганськгаз».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі Сєвєродонецького міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати наказ №19 від 03 вересня 2013 р. публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі Сєвєродонецького міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про звільнення ОСОБА_4 незаконним.

Поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді інженера з метрології служби обліку газу Сєвєродонецького міжрайонного управління по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз».

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі Сєвєродонецького міжрайонного управління по експлуатації газового господарства на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5283 (пять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 20 коп., моральну шкоду у розмірі 500 (пятсот) грн., а всього 5783 (пять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 20 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі Сєвєродонецького міжрайонного управління по експлуатації газового господарства судовий збір в розмірі 458 (чотириста пятдесят вісім) грн. 80 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу Лисичанський міський суд Луганської області, код ЄДРПОУ 05381343.

Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: