Рішення № 35291888, 14.11.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2013 р. Справа № 902/1372/13

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; АДРЕСА_3)

до: Приватного підприємства "Вазіт" (21029, м. Вінниця, вул. Стельмаха, буд. 33, кв. 36; 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 42)

про стягнення 23 511,84 грн. згідно договору поставки товару № 4478 від 26.07.2012р.

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслій І.В.

При секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

Представники:

позивача : ОСОБА_2, довіреність № 99 від 16.01.2013 р.

відповідача : Морквишена Н.Д., довіреність № 1114-01 від 14.11.2013 р.

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства «Вазіт» (далі відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 23 511,84 грн. заборгованості з якої 17876,92 грн. - основна заборгованість; 2118,45 грн. - пеня; 3516,47 грн. - 24% річних.

Ухвалою від 02 жовтня 2013 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24 жовтня 2013 р..

24 жовтня 2013 року представником відповідача подано заяву про доручення до матеріалів справи платіжного доручення № 262 від 03 жовтня 2013 року про сплату відповідачем 300,00 грн. основної заборгованості.

Ухвалою від 24 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 14 листопада 2013 року, в зв'язку з клопотання позивача.

В судове засідання 14.11.2013 р. з'явились представники сторін.

Представник позивача подав до суду клопотання про відмову в частині позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою відповідачем частини боргу в сумі 300,00 грн.

Дане клопотання приймається судом на підставі ст. ст. 22, 78 ГПК України.

Суд, роз'яснивши позивачу наслідки відмови від позову, перевіривши повноваження представника позивача на вчинення такої дії, а також відповідно до ст. 78 ГПК України встановивши, що такі дії позивача не суперечать чинному законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову та про припинення провадження у справі в частині стягнення 300,00 грн. - основного боргу на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

На підставі п. 4 ст. 80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у позовній заяві вимоги з урахуванням клопотання про відмову в частині позовних вимог. Представник відповідача проти позову не заперечила, вказала що розрахунок із позивачем не проводиться у зв'язку із відсутністю коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

26.07.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № 4478 (в подальшому Договір), відповідно до умов якого, постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідач) товар в асортименті і кількості, згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, на умовах цього договору.

Згідно п. 2.3. Договору відпускна ціна товару вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна вказана у видаткових накладних на кожну партію товару, є погодженою обома сторонами, і не може бути змінена

Відповідно до п. 3.2. Договору покупець зобов'язується провести оплату поставленого постачальником товару протягом не більше 3-х календарних днів з дати поставки товару покупцю за кожну окрему партію товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок постачальника

Згідно з видатковими накладними № 23163 від 01.12.2012 р.; № 23834 від 11.12.2012 р. та № 24907 від 25.12.2012 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 19 876,92 грн. (а.с.9-11).

Відповідач за поставлений товар по накладній № 23163 від 01.12.2012 р розрахувався частково, а саме 25.06.2013 р. на суму 400,00 грн., 26.07.2013 р. на суму 1000,00 грн., 30.07.2013 р. на суму 300,00 грн. та 16.09.2013 р. на суму 300,00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи, а також 03.10.2013 р. (після порушення провадження у справі) на суму 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 262 (а.с. 61).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 20.06.2013 р. № 2323, яку відповідач отримав 27.06.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.37-39). Претензія залишена відповідачем без відповіді.

Станом на день слухання справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем по трьом накладним в сумі 17576,92 грн., з урахуванням клопотання позивача про часткову відмову від позову.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У ст. 33-34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В судовому засіданні позивачем доведено суду, що на день розгляду справи у відповідача перед ним існує заборгованість у сумі 17576,92 грн., з урахуванням клопотання позивача про часткову відмову від позову, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2118,45 грн. - пені; та 3516,47 грн. - 24% річних.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати одержаного товару. Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Згідно розрахунку позивача пеня нарахована за весь час прострочення, а саме за 300 днів прострочення за кожну поставку, що суперечить п. 6 ст. 232 ГК України де зазначено - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 2118,45 грн. - пені за період з 04.12.2012 по 30.09.2013 р., (300 дні прострочення), підлягають задоволенню частково в сумі 1482,34 грн. за період з 05.12.2012 по 28.06.2013 р., (182 дні прострочення) за кожну поставку окремо, відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України та п. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати одержаного товару. Покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 24% річних від простроченої суми.

При перевірці правильності нарахування позивачем 24% річних за період з 04.12.2012 року по 30.09.2013 року, судом не виявлено помилок, а тому 3516,47 грн. - 24% річних за порушення строків оплати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" припинення провадження у справі з підста, передбачених ст. 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, з огляду на це судовий збір в частині стягнення основного боргу покладається на відповідача, а в частині штрафних санкцій на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 300,00 грн. - основного боргу.

2. Провадження у справі в частині стягнення 300,00 грн. - основного боргу припинити.

3. Позов задовольнити частково

4. Стягнути з Приватного підприємства «Вазіт» (21029, м. Вінниця, вул. Стельмаха, буд. 33, кв. 36, ідентифікаційний код 36685362) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 17576,92 грн. основного боргу, 3516,47 грн. - 24% річних, 1482,34 грн. - пені та 1673,95 грн. судового збору.

5. В частині стягнення 636,11 грн. - пені відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18 листопада 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи