Постанова № 35291344, 11.11.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 11.11.2013

Справа № 334/9454/13-а

Провадження № 2-а/334/285/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

при секретарі Вєтлугіній Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з грудня 1998 р. він проживає в Ізраїлі, однак останнім місцем його проживання та реєстрації перед виїздом з України було АДРЕСА_1.

15.04.2013 р. ОСОБА_1 виповнилось 60 років, тому він має право на пенсію за віком. 10.07.2013 р. позивач на адресу УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя подав заяву про призначення пенсії та всі необхідні документи. 16.07.2013 р. УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя рішенням №245 від 18.07.2013 р. відмовив йому в призначенні пенсії, обґрунтовуючи тим, що позивач проживає за межами України.

Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009р., яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення ст.51 Закону України «Про статті загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивач вважає такі дії відповідача неправомірними. У звязку з чим позивач просить визнати незаконним рішення №245 від 18.07.2013 р. УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя про відмову йому в призначенні пенсії, зобовязати УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 з 16.04.2013 р. пенсію, та зобовязати УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя нарахувати компенсацію у звязку з інфляцією.

Позивач та його представник в судове засідання не зявилися, однак в адміністративному позові зазначили, що просять розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя надала письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Так дійсно 10.07.2013 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_3, звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач постійно проживає в Ізраїлі. Для призначення пенсії були надані документи: довіреність на ОСОБА_3, закордонний паспорт та ідентифікаційний номер ОСОБА_1, копія диплому, оригінал та копія трудової книжки.

Відповідно до п.1 Порядку подання та призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду №22-1 від 25.11.2005 року та зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України за №156/11846 від 27.12.2005 року заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується: на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавствам.

Рішенням засідання Комісії для розгляду питань повязаних з призначенням та виплатою пенсій управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя №245 від 18.07.2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки ОСОБА_1 М Я, фактично постійно проживає за межами України в Ізраїлі, реєстрація місця проживання на території України відсутня.

Рішенням від 07.10.2009р. № 25-рп/2009 Конституційний Суд України визнав положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N1058-ІУ такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення даного рішення. ОСОБА_4 України вказано на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Таким чином, Конституційний Суд України визнав, що питання, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору врегульованими.

Крім того, підчас надання заяви до Пенсійного фонду України, позивач не виконав умови ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а саме: не надав адресу фактичного проживання в межах України або банківський рахунок у банку, який виграв тендер на виплату пенсій на території України в порядку передбаченому законодавством.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, вивчивши письмові докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта. (л.с.9)

В грудні 1998 року ОСОБА_1 виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.

ОСОБА_1 з 01.09.1970 р. по 29.06.1975 р. навчався в Запорізькому машинобудівному інституті ім. Чубаря, та з 06.08.1975 р. по 15.12.1998 р. працював на території Української РСР, що підтверджується трудовою книжкою, довідкою про заробітну плату №588 від 07.07.2013 р. виданою ПАТ «Запорізький автомобільний завод», довідкою про заробітну плату №68/58 від 02.07.2013 р. виданою ПАТ «Електротехнологія», довідками про заробітну плату №1311, №1312, №1313 виданими ПАТ «Запоріжтрансформатор».

10.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до рішенням засідання Комісії для розгляду питань, повязаних з призначеннями та виплатою пенсій ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя №245 від 18.07.2013 р. ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки він фактично постійно проживає за межами України в Ізраїлі, реєстрація місця проживання на території України відсутня.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року.

Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України.

Статтею 51 вказаного Закону встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед відїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України.

Аналіз даних норм дає можливість дійти висновку, що ними регулювалися питання щодо припинення та поновлення виплати раніше призначеної пенсії в Україні у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон, а не питання щодо призначення пенсії особі, яка проживає за межами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Окрім того відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №156/11846 від 27.12.2005 року, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 16 Порядку визначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна предявити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування (п. 29 Порядку)

З наданої копії паспорта вбачається, що ОСОБА_1 був знятий з реєстрації та прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, та його постійним місцем проживання є країна Ізраїль. Таким чином законні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо призначення та виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19, 46, 92 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 9, 17-18, 69-71, 158-163, 167 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 р., Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Т.Є.Баруліна