Рішення № 35291170, 14.11.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/9481/13-ц

14.11.2013 рокум. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В., при секретарі Катаровій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до відповідача з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) та ОСОБА_1 було укладено договір б/н від 07 липня 2006 року (далі Договір), у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 1700 гривень, з оплатою 36% річних за користування кредитними коштами. Відсотки за користування кредитним коштами нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом. Пояснює, що загальна сума позичкової заборгованості склала 26538,84 гривень. Додає, що на цей час заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, чим обґрунтовує вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а також судові витрати.

Представник позивача вимоги позову підтримала, надала листа про розгляд справи за її відсутністю (а.с. 26).

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 24-25).

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що 07 липня 2006 року між сторонами укладено Договір, відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг (далі Умов) договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом зазначеного строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично подовжується на той же термін (а.с. 7-11).

Згідно пункту 6.5 Умов, позичальник зобовязаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 6.6 Умов, у разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу Банку виконати зобовязання з повернення кредиту, оплати винагороди Банку.

З наявного в матеріалах справи звіту розрахунку заборгованості від 31 серпня 2013 року вбачається, що останній платіж за договором відповідачем здійснено 31 березня 2009 року (а.с. 4-6).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 267 ЦК України).

Як роз'яснено в п.3.3 розділу 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з дня проведення останнього платежу 31 березня 2009 року, однак позов пред'явлено до суду лише 18 жовтня 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до положень п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Аналогічні положення містяться в розьясненнях Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» (п. 31), де зазначено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Позивач був обізнаний про порушення своїх прав та особу, яка їх порушила, проте до жовтня 2013 року не звертався до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі статей 256-261 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:І. В. Іщенко