Рішення № 35291122, 12.11.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/849/13- ц

2/119/837/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Маричевій С. В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку майна подружжя, поділ спільного майна, третя особа Комунальне підприємство Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку майна подружжя, поділ спільного майна, третя особа Комунальне підприємство Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 лютого 2000 року між сторонами укладено шлюб, який було розірвано 24 лютого 2010 року. За час спільного проживання сторони придбали квартиру за адресою АДРЕСА_1, правовстановлюючі документи оформлені на відповідача. Також сторони придбали таке майно: стінка, компютерний стіл, холодильник, пральну машину, диван, телевізор, шафу, кондиціонер, вітальню. Згоди про добровільний поділ майна сторонами не досягнуто, в звязку з чим позивач вимушена звернутися в суд, оскільки позивач в повній мірі немає можливості користуватися спільним майном.

13 березня 2013 року відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання квартири № 239 по бул. Старшинова, буд. 12 в м. Феодосія особистою приватною власністю, мотивуючи заяву тим що спірна квартира була придбана за гроші батьків ОСОБА_3 та подарована йому,

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснив, що квартира була придбана на спільні кошти, частина грошей були дійсно подаровані батьками ОСОБА_3, але не йому особисто, а подружжю як родині, також в період шлюбу було придбане рухоме майно, зазначене в позовній заяві, яке також підлягає поділу між подружжям

Відповідач ОСОБА_3, представник відповідача в судовому засіданні позов в частині поділу рухомого майна позов визнали, проти задоволення позову в частині поділу квартири проти позову заперечували, посилаючись на те, що квартира має бути визнана особистою власністю відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та про відмову в задоволенні зустрічного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 14 лютого 2000 року, що сторонами в судовому засіданні визнано та не заперечувалось, який було розірвано 24 лютого 2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 7).

Сторонами по справі визнається, що за час спільного проживання сторонами було придбано меблеву стінку вартістю 2700 грн., компютерний стіл вартістю 2000 грн, холодильник вартістю 3000 грн, пральну машину вартістю 2700 грн, диван вартістю 2000 грн, телевізор вартістю 1500 грн, шафу вартістю 3000 грн, кондиціонер вартістю 3000 грн., комплект меблів вітальні вартістю 2700 грн., загальна вартість рухомого майна становить 22600 грн.

Також в період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2002 року, реєстр 699, було придбано квартиру № 239, що знаходиться за адресою м. Феодосія, бульвар Старшинова, буд. 12 (а.с. 129), покупцем в договорі зазначено ОСОБА_3

Відповідно до ст. 22 КпШС України, що був чинним на момент придбання спільної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

З матеріалів справи вбачається, що в період до придбання квартири сторони працювали, мали самостійний заробіток, що підтверджується копіями довідок про доходи сторін (а.с. 32, 54), трудових книжок сторін (а.с. 38, 53).

Доводи ОСОБА_3 та його представника про придбання квартири за кошти, що були подаровані йому його батьками відхиляються судом з огляду на наступне. Відповідно до ст. 244 ЦК УРСР, який діяв на момент купівлі-продажу спірної квартири, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей на суму понад 50 карбованців підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню. Доказів укладення відповідного договору між ОСОБА_3 та його батьками у встановленій законом формі суду не надано, з пояснень ОСОБА_3 вбачається, що в письмовій формі договір не укладався та нотаріально не посвідчувався. Таким чином, суду не надано належних та допустимих доказів того, що квартира спірна квартира була придбана ОСОБА_6 на кошти, що належали йому особисто (отримані в дар від батьків), з огляду на що суд доходить висновку про те, що спірна квартира є обєктом спільної сумісної власності подружжя, й вважає зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про поділ спільного майна подружжя між сторонами, виходячи з принципу рівності їх часток у спільній сумісній власності.

Оскільки склад та вартість рухомого майна, що підлягає поділу, визнається сторонами, суд приходить до висновку про поділ спільного рухомого майна наступним чином: у власність ОСОБА_1 виділити меблеву стінку вартістю 2700 грн., компютерний стіл вартістю 2000 грн., холодильник вартістю 3000 грн., диван вартістю 2000 грн., телевізор вартістю 1500 грн., всього на суму 11 200 грн., що на 100 грн. менше, ніж належить на ідеальну ? частку вартості майна, у власність ОСОБА_3 виділити шафу вартістю 3000 грн., кондиціонер вартістю 3000 грн., комплект меблів вітальні вартістю 2700 грн., пральну машину вартістю 2700 грн., всього на суму 11 400 грн., що на 100 грн. більше, ніж належить на ? частку вартості майна, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця вартості часток в сумі 100 грн.

При вирішенні питання про поділ спірної квартири суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Такої згоди жодна із сторін по справі не надала, відповідних вимог про припинення права другого з подружжя на частку в спірній квартирі з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми сторони не заявляли. З технічного паспорту спірної квартири (а.с. 64-65) вбачається, що квартира розташована на 5 поверсі багатоповерхового будинку, має один вхід з сходової клітини, є неподільною, у звязку із чим не може бути реально поділена між сторонами відповідно до їх часток й має бути залишена у їх спільній власності з визнанням за кожною із сторін права власності на ? ідеальну частку вказаної квартири.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України, недоплачений судовий збір підлягає стягненню відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З матеріалів справи вбачається що вартість спірної квартири складає 419 800 грн. (а.с. 77), вартість спільно нажитого рухомого майна становить 22 600 грн., вартість майна, що присуджено на користь позивача складає 221 200 грн., розмір судового збору відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», складає 2212 грн. 00 коп. На користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп., решта суми судового збору в розмірі 1982 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави.

Керуючись ст.. 22, 24 КпШС України, ст. 63, 69, 70, 71 СК України, ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Виділити у власність ОСОБА_1 меблеву стінку вартістю 2700 грн., компютерний стіл вартістю 2000 грн., холодильник вартістю 3000 грн., диван вартістю 2000 грн., телевізор вартістю 1500 грн., всього на суму 11 200 грн.

Виділити у власність ОСОБА_3 шафу вартістю 3000 грн., кондиціонер вартістю 3000 грн., комплект меблів вітальні вартістю 2700 грн., пральну машину вартістю 2700 грн., всього на суму 11 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості часток в спільному майні подружжя в сумі 100 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири за адресою АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири за адресою АДРЕСА_2.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави на поточний рахунок № 31216206700024 в ГУ ДКС України в АР Крим, отримувач Державний бюджет м. Феодосія, код ЄДРПОУ отримувача 37986011, МФО банку 824026, судовий збір у сумі 1983 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. В. Мурзенко

Суддя /підпис/

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя: Секретар: