Ухвала суду № 35290806, 13.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3491/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Дороніна П.М., Точкового В.В.

відповідача: Рисюка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "INTER CARS UKRAINE" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "INTER CARS UKRAINE" ДПІ у м. Хмельницькому прийняті податкові повідомлення-рішення №0000352202/1156, №0000342202/1157, №0000332202/1158 від 20 травня 2013 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "INTER CARS UKRAINE" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та перебуває на податковому обліку.

У період з 09.04.2013 року по 15.04.2013 року посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "INTER CARS UKRAINE" з питань відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ "ЮВЕЛІРНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ФЕШН СТОУН" за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року та ОСОБА_5 за лютий 2012 року.

У періоді, який перевірявся, ТОВ "INTER CARS UKRAINE" було платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, збору за першу реєстрацію колісних транспортних засобів (юридичних осіб), збору за провадження торгівельної діяльності (оптова торгівля).

За результатами перевірки було складено акт №1744/22-2/30865632 від 25.04.2013 року.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог: п.138.1, п.138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п.п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 50488 грн.; п.п.198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 66564 грн.; п.п.198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п.200.1, 200.3 статті 200 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року) на 7560 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000352202/1156 від 20 травня 2013 року; №0000342202/1157 від 20 травня 2013 року; №0000332202/1158 від 20 травня 2013 року.

Висновки щодо порушення позивачем вказаних положень податкового законодавства ґрунтується на твердженні про відсутність фактичного здійснення операцій ТОВ "INTER CARS UKRAINE" із контрагентами ТОВ "ЮВЕЛІРНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ФЕШН СТОУН" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, що вказує на неможливість формування податкової звітності на підставі взаємовідносин із даними контрагентами.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору поставки №2/2010 від 01 травня 2010 року постачальник (фізична особа-підприємець ОСОБА_5.) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (ТОВ "INTER CARS UKRAINE") (передавати у власність/повне господарське відання покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його.

Згідно з договором кур'єрських послуг №110/4 від 01.11.2011 року виконавець (ТОВ "ЮВЕЛІРНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ФЕШН СТОУН") зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із доставкою бандеролей з товаром, листів, пакетів, документів (товарно-матеріальні цінності або відправлення) замовника (ТОВ "INTER CARS UKRAINE") на території міста Києва та Київської області.

Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції позивача із ТОВ "ЮВЕЛІРНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ФЕШН СТОУН" відповідно до договору кур'єрських послуг №110/4 від 01.01.2011 року ґрунтується на тому, що даний контрагент позивача не знаходиться за адресою реєстрації, чисельність працюючих одна особа, відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби та податковий кредит ТОВ "ЮВЕЛІРНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ФЕШН СТОУН" сформований суб'єктами господарювання, які на момент проведення перевірки ліквідовані чи визнані банкрутами, а також співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ в розрізі контрагентів.

Висновки відповідача про безтоварність господарської операції позивача із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 відповідно до договору поставки №2/2010 від 01 травня 2010 року базуються на відсутності товарно-транспортних накладних, сертифікатів походження, паспортів якості, відсутність виробничих та трудових ресурсів у зазначеного підприємця, співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ПДВ в розрізі контрагентів та висновки про надання ним податкової вигоди третім особам.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (п. 198.6 ст. 198).

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Наявними в матеріалах справи доказами (податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами, актами здачі-прийому робіт згідно з договором від 01 листопада 2011 року, реєстрами доставки, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення, платіжними дорученнями, подорожніми листами легкового автомобіля, квитанціями) спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 листопада 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Ватаманюк Р.В.

Залімський І. Г.