Постанова № 35290572, 30.10.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 рокум. Ужгород№ 2a-0770/1647/12 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,

за участю сторін, які беруть участь у справі:

позивача: приватне підприємство "Закарпатський нафтовий холдинг", представник - Ільків О. Д.;

відповідача: Мукачівська державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Буря О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Закарпатський нафтовий холдинг" до Мукачівської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень - рішень за № 0002742340 від 12.12.2011 та за №№ 0003422340, 0003402340, 0003442340, 0003452340 від 24.02.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство «Закарпатський нафтовий холдинг», звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, якою просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0002742340 від 12.12.2011 р. про сплату податку на прибуток в сумі 2042234,00 грн. та 206782,00 грн. штрафної санкції; №0003422340 від 24.02.2012 р. про сплату податку на прибуток в сумі 87064,00 грн. та 618,25 грн. штрафної санкції; №0003402340 від 24.02.2012 р. про сплату податку на додану вартість в сумі 1896588,00 грн. та 290246,00 грн. штрафної санкції; №0003442340 від 24.02.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 36406,00 грн.; №0003452340 від 24.02.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 75017,00 грн.

08.02.2013 року судом було задоволено клопотання позивача та винесено ухвалу про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи у справі №2а-0770/1647/12 з одночасним зупиненням провадження у справі до отримання результатів експертизи.

19 липня 2013 року у зв'язку з надходженням до суду висновку №768 від 25.06.2013 р. судово-економічної експертизи по адміністративній справі №2а-0770/1647/12 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні судом задоволено заяву представника відповідача та у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію Закарпатської області ДПС на правонаступника Мукачівську державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, зазначивши, що під час проведення перевірки позивачем було надано всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій та доводять фактичне переміщення нафтопродуктів від постачальників ТОВ «Укроіл» та ТОВ «Лек-Оіл» до позивача, а відтак відповідач неправомірно включив суми, сплачені у зв'язку з придбанням нафтопродуктів від вказаних контрагентів, зі складу валових витрат та податкового кредиту позивача. В частині взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 представник позивача заперечив висновки відповідача про те, що із змісту досліджених перевіркою документів неможливо встановити взаємозв'язок між понесеними витратами та господарською діяльністю позивача. Виключення відповідачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, який виник за результатами діяльності позивача у період до 01.01.2011 року, із результатів при обрахунку об'єкта оподаткування за другий - четвертий квартал 2011 року позивач вважає таким, що вчинено відповідачем з порушенням норм податкового законодавства. Крім того, вважає безпідставним висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Континент Нафта», у зв'язку з тим, що у таких не вказано місцезнаходження покупця, яким є позивач.

Відповідач проти позовної заяви заперечив, надавши суду свої письмові заперечення. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у письмових запереченнях, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Закарпатський нафтовий холдинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 09.11.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 25.11.2011 р. №2113/23-01/34126437.

Згідно з висновків акту перевірки такою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2045526,00 грн.

Також згідно з висновків акту перевірки позивачем порушено пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2128705,00 грн.

На підставі акта перевірки Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. №0002742340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2042234,00грн. та 206782,25 грн. штрафної санкції, та податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. №0002752340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2128705,00 грн. та 345882,75 грн. штрафної санкції.

Не погодившись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку до Державної податкової служби у Закарпатській області. За результатами розгляду скарги Державна податкова служба у Закарпатській області прийняла рішення від 23.02.2012 р. №411/7/10-244, за наслідками якого відповідачем 24.02.2012 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №0003422340 форми „Р" про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 87682,25 грн. (в т.ч. 87064,00 грн. основного платежу та 618,25 грн. штрафної санкції); №0003402340 форми „Р" про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2186834,50 грн. (в т.ч. 1896588,00 грн. основного платежу та 290246,50 грн. штрафної санкції); №0003442340 форми „В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 36406,00 грн.; №0003452340 форми „В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 75017,00 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 10.05.2012 року №13252/7/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ, прийняті за актом перевірки, з урахуванням рішення Державної податкової служби у Закарпатській області про результати розгляду скарги.

Підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток слугували висновки перевірки про завищення валових витрат за наступними господарськими операціями.

Згідно висновків перевірки позивачем зайво віднесено до валових витрат у IV кварталі 2010 р. 16651,00 грн. по актах прийому передачі виконаних робіт від 10.07.2009 р. та від 10.12.2010 р. з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 Відповідач стверджує, що вказані акти виконаних робіт не підтверджують використання робіт, виконаних підприємцем ОСОБА_4, у власній господарській діяльності позивача, оскільки у актах прийому-передачі відсутній зміст та обсяг господарської операції, відсутній опис того, що це були за роботи, для чого вони здійснювалися, в якій кількості та де безпосередньо виконувалися.

Під час судового розгляду справи на підставі наявних доказів встановлено, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договори від 03.07.2009 р. та від 03.11.2010 р. на представлення інтересів у господарському суді. За наслідками виконання зобов'язань між позивачем та ОСОБА_4 підписано акти прийому-передачі виконаних робіт від 10.07.2009 р. на суму 9845,00 грн. та від 10.12.2010 р. на суму 6806,00 грн. Сплачені за актами виконаних робіт суми на підставі платіжних доручень №74 від 08.07.2009 р. та №171 від 09.11.2010 р. віднесено позивачем до складу валових витрат у IV кварталі 2010 р. На підтвердження результатів виконаних робіт у матеріалах справи містяться копії ухвал господарського суду Хмельницької області по справі №2/1326 та господарського суду Закарпатської області по справі №18/101.

Згідно з умовами договорів на представлення інтересів такі були спрямовані на захист інтересів позивача шляхом виконання робіт по підготовці та поданні до господарського суду позовних заяв про стягнення боргу, підготовці та поданні до господарського суду розрахунків інфляційних нарахувань, представленні у встановленому порядку інтересів позивача у господарських судах Закарпатської та Хмельницької областей.

Судом встановлено, що витрати, понесені позивачем по взаємовідносинах з підприємцем ОСОБА_4, пов'язані з господарською діяльністю та обумовлені необхідністю захисту інтересів позивача у спорах із ПП «Поділля-Транс» та ТОВ «Цетан-Плюс» про стягнення заборгованості в сумі 140637,62 грн. та 97236,48 грн. для відновлення економічної вигоди позивача, на отримання якої спрямована господарська діяльність.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність ? це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про невідповідність актів прийому-передачі виконаних робіт вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Встановленими під час судового розгляду фактичними обставинами справи спростовано висновок відповідача про непов'язаність витрат в сумі 16651,00 грн. по взаємовідносинах з підприємцем ОСОБА_4 із господарською діяльністю позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на включення сплачених сум до складу валових витрати є неправомірним.

Також судом встановлено, що перевіркою зроблено висновок про порушення позивачем п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у зв'язку із включенням до складу валових витрат за ІІ - ІІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток, який виник за підсумками діяльності позивача у 2010 році. В результаті цього відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем розміру витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за ІІ - ІІІ квартали 2011 р., на суму 270432,00 грн.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України розділ III (податок на прибуток підприємств) цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

П. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачалося, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно виключено із складу витрат позивача за ІІ - ІІІ квартали 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 270432,00 грн., який виник за підсумками діяльності позивача у 2010 р.

За результатами перевірки відповідач прийшов до висновку про те, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат по придбанню пального від ТОВ «Укроіл», оскільки таке придбання не підтверджено товарно-транспортними накладними, залізнодорожними накладними, картками складського обліку та іншими документами, що свідчать про транспортування товару, його передачу, зберігання, оприбуткування тощо, у зв'язку з чим позивачем заперечується факт придбання пального, а відтак і пов'язаність понесених витрат на його придбання з господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено та відображено у акті перевірки, що для перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Укроіл» було надано договір поставки нафтопродуктів №НПДГ-12/Л від 01.04.2010 р., угоду №1 про зміни та доповнення до Договору поставки нафтопродуктів та видаткові накладні.

Позивачем зазначено про надання під час проведення перевірки договору відповідального зберігання №05/01/10 від 05.01.2010 р., укладеного між ТОВ «Укроіл» (клієнт) та ПП «Закарпатський нафтовий холдинг» (зберігач). Той факт, що договір зберігання, а також інші документи, на які посилається позивач були відсутні під час проведення перевірки відповідачем не доведено. При цьому факт надання перевіряючим договору зберігання знайшов своє відображення і у рішенні Державної податкової служби про результати розгляду скарги.

На виконання умов договору відповідального зберігання згідно з актів прийому-передачі нафтопродуктів, завірених підписами та печатками, та актів приймання нафтопродуктів за кількістю по формі 5-НП позивач приймав на відповідальне зберігання відповідні нафтопродукти, які обліковувалися на позабалансовому рахунку.

На дату придбання нафтопродуктів по договору №НПДГ-12/Л від 01.04.2010р з ТОВ «Укроіл» в резервуарах позивача вже знаходилися на зберіганні належні ТОВ «Укроіл» нафтопродукти, що підтверджується журналом вимірювань нафтопродуктів у резервуарах. У зв'язку з тим, що нафтопродукти, які поставлялися за договором №НПДГ-12/Л від 01.04.2010 р., вже знаходилися у резервуарах позивача, сторонами договору було обрано спосіб поставки на умовах EXW - склад нафтобази ПП «Закарпатський нафтовий холдинг», про що вказувалося у заявках на постачання.

Згідно з письмовим розпорядженням ТОВ «Укроіл», на підставі отриманих від ТОВ «Укроіл» видаткових накладних, позивач здійснював оприбуткування нафтопродуктів придбаних у ТОВ «Укроіл», які вже знаходилися у резервуарах позивача на підставі договору зберігання.

Відповідачем заперечується факт переміщення нафтопродуктів від ТОВ «Укроіл» до позивача у межах виконання зобов'язань за договором відповідального зберігання №05/01/10 від 05.01.2010 р., оскільки ТОВ «Укроіл» не значиться як відправник у товаросупровідних документах. Однак як за результатами перевірки, так і під час судового розгляду позивачем не спростовано факт належності ТОВ «Укроіл» нафтопродуктів, які були поставлені позивачу.

З врахуванням викладеного суд констатує недоведеність висновків відповідача про відсутність фактичного постачання нафтопродуктів ТОВ «Укроіл» позивачу на підставі договору №НПДГ-12/Л від 01.04.2010 р. та складених на його виконання первинних документів.

Суд відхиляє доводи відповідача про безтоварний характер операцій у взаємовідносинах з ТОВ «Укроіл» з підстав не підтвердження поставок товарно-транспортними накладними, залізнодорожними накладними, картками складського обліку та іншими документами, що свідчать про транспортування товару, його передачу, зберігання, оприбуткування, оскільки такі доводи відповідача спростовані фактичними обставинами справи та первинними документами, а тому висновки відповідача про непов'язаність понесених позивачем витрат та відсутність у зв'язку з цим права на включення таких до складу валових витрат є необґрунтованими. Враховуючи наявні у матеріалах справи первинні документи, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на включення сум до валових витрат як таких, що не підтверджені первинними документами.

Судом встановлено, що позивачем було включено до складу валових витрат суми, сплачені у зв'язку із придбанням нафтопродуктів у постачальника ТОВ «Лек-Оіл» на підставі договору поставки нафтопродуктів від 29.01.2009 р. №ЛО-1/09, додаткових угод до договору та складених на їх виконання актів приймання-передачі, актів приймання нафтопродуктів за кількістю та залізнодорожних накладних, які були предметом перевірки під час її проведення.

За результатами перевірки відповідачем встановлено, що у залізнодорожніх накладних ТОВ «Лек-Оіл» не значиться відправником, а тому позивачем не представлено документів, які б підтверджували фактичне отримання або використання у господарській діяльності товару, який по документам придбаний у ТОВ «Лек-Оіл».

Судом встановлено, що згідно з умовами договору постачання нафтопродуктів №ЛО-1/09 від 29.01.2009 р., укладеного між ТОВ «Лек-Оіл» та позивачем, постачання товару здійснюється на умовах FСА (Франко-перевізник, місце (призначення вказано) або СРТ (перевезення оплачене до, місце призначення вказано) в редакції Інкотермс-2000. Конкретний вид умов поставки визначається Сторонами в Додаткових угодах до діючого Договору по кожній партії товару. Постачання товару здійснюється залізнодорожним транспортом. Датою постачання рахується дата штампу станції відправки товару на адресу отримувача. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару перевізнику. Всі ризики несподіваного псування, втрати товару переходить до покупця одночасно з переходом права власності. Товар передається продавцем і приймається покупцем із складанням акта приймання-передачі по кількості згідно з залізнодорожніми накладними, по якості згідно з паспорту виробника і сертифікату відповідності. Об'єм товару, вказаний в залізнодорожніх накладних, являється кінцевим і обов'язковим для двох сторін.

Згідно з додаткових угод до Договору постачання нафтопродуктів № ЛО-1/09 від 29.01.2009 р. складених на кожну окрему поставку товару, товар поставлявся на умовах СРТ (перевозка оплачена до станції призначення). Станція призначення Мукачево Львівської залізниці. Станція відправки Коростень Південно-Західної залізниці. Згідно з умовами СРТ Інкотермс 2000 та договору постачання нафтопродуктів право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару перевізнику. Всі ризики несподіваного псування, втрати товару переходить до покупця одночасно з переходом права власності. Датою постачання рахується дата штампу станції відправки товару на адресу отримувача.

Отже, згідно з Актів приймання-передачі, складених між ТОВ «Лек-оіл» та ПП «Закарпатський нафтовий холдинг», право власності на передані нафтопродукти залізниці настає днем штампа станції відправки.

В акті приймання-передачі вказані назва нафтопродуктів, станція прибуття, номер цистерни, вага, дата відправки, вартість нафтопродуктів та назва продавця в особі ТОВ «Лек-Оіл». Згідно зі статуту залізниць України, залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

Отримавши повідомлення від залізниці, про прибуття на адресу позивача цистерн з нафтопродуктами, позивач звіряє номера вказаних вагонів (цистерн) у Актах приймання-передачі, складених ТОВ «Лек-Оіл», з номерами вагонів (цистерн), вказаних у залізно-дорожній накладній, та якщо такі співпадають, здійснюється процедура приймання нафтопродуктів за кількістю з складанням Акту форми №5-НП.

Дані у графі «Відправник» залізнодорожної накладної, «Заяви і відмітки відправника» призначені для залізниці і не є визначальними для отримувача вантажу. За правильність вказаних відомостей згідно Правил оформлення перевізних документів відповідає відправник. Позивач не несе відповідальності за те, що у якості відправників по залізнодорожнім накладним вказано ТОВ «ТД Енергія», або ТОВ «Українська паливна група», а не ТОВ «Лек-Оіл».

Під час проведення перевірки та в судовому засіданні відповідачем не доведено той факт, що нафтопродукти, які надійшли позивачу на підставі залізнодорожніх накладних, відправниками в яких не зазначено ТОВ «Лек-Оіл», не належать ТОВ «Лек-Оіл».

З огляду на вищенаведене, суд відхиляє як недоведені доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій між ТОВ «Лек-Оіл» та позивачем та відсутність у позивача права на формування валових витрат по операціям з ТОВ «Лек-Оіл» як таких, що не підтверджені первинними документами.

Враховуючи, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, які вплинули на донарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток, не знайшли свого підтвердження за результатами судового розгляду, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0002742340 від 12.12.2011 р. та податкове повідомлення-рішення №0003422340 від 24.02.2012 р. підлягають скасуванню.

Перевіркою встановлено, що на порушення пп.7.2.1 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму 3324,46 грн. по неналежним чином оформленим податковим накладним, виписаним ТОВ «Континент Нафта» у грудні 2010 р., у зв'язку із придбанням позивачем пального. Неналежність оформлення податкових накладних полягає у тому, що у них не було зазначено місце розташування юридичної особи покупця, яким виступав позивач. При цьому відповідач зазначає, що позивач не звернувся із скаргою на ТОВ «Континент Нафта» щодо неналежного оформлення податкових накладних, оскільки лише за таких умов позивач мав право на віднесення сум по неналежно оформленим накладним до податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товару. Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податковому кредиту, враховуючи також і те, що податкові накладні за своїм змістом не перешкоджали можливості ідентифікувати продавця та покупця. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження податковими накладними сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки.

Отже, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені органом податкової служби в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. При цьому коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на донарахування податку на додану вартість вплинуло виключення за результатами перевірки із податкового кредиту позивача сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням нафтопродуктів у ТОВ «Укроіл» та ТОВ «Лек-Оіл». Виключення сум із податкового кредиту зумовлено висновками перевірки, що є аналогічними до висновків, які слугували підставою для виключення сум із складу валових витрат. При цьому судом встановлено, що висновки перевірки про відсутність фактичних поставок товарів від ТОВ «Укроіл» та ТОВ «Лек-Оіл» з огляду на обставини, викладені у акті перевірки, спростовано фактичними обставинами справи, які ґрунтуються на наявних у матеріалах справи первинних документах.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про неправомірне збільшення позивачу суми податку на додану вартість та у зв'язку з цим підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №0003402340 від 24.02.2012 р.

Податкові повідомлення-рішення №0003442340 від 24.02.2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 36406,00 грн. та №0003452340 від 24.02.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 75017,00 грн. прийняті відповідачем у зв'язку із прийнятим рішенням Державної податкової служби у Закарпатській області від 23.02.2012 р. про результати розгляду скарги.

Судом встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з перерахунком показників декларацій позивача внаслідок зменшення сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Укроіл» та ТОВ «Лек-Оіл». Судом встановлено неправомірність виключення із складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням нафтопродуктів від ТОВ «Укроіл» та ТОВ «Лек-Оіл», а тому відсутні підстави для перерахунку показників декларацій з податку на додану вартість.

За таких обставин суд приходить до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень №0003442340 від 24.02.2012 р. та №0003452340 від 24.02.2012 р.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов приватного підприємства «Закарпатський нафтовий холдинг» до Мукачівської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002742340 від 12.12.2011 р., прийняте Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області, про сплату податку на прибуток в сумі 2042234,00 грн. та 206782,25 грн. штрафної санкції.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003422340 від 24.02.2012 р., прийняте Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області, про сплату податку на прибуток в сумі 87064,00 грн. та 618,25 грн. штрафної санкції.

4.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003402340 від 24.02.2012 р., прийняте Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області, про сплату податку на додану вартість в сумі 1896588,00 грн. та 290246,00 грн. штрафної санкції.

5.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003442340 від 24.02.2012 р., прийняте Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області, про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 36406,00 грн.

6.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003452340 від 24.02.2012 р., прийняте Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області, про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 75017,00 грн.

7.Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Закарпатський нафтовий холдинг» судовий збір у розмірі 2188,00 (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень) грн.

8.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Р.О. Ващилін