Постанова № 35290533, 28.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року Справа № 814/2625/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом, зміненим заявою від 09.08.13 р., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення:

- від 04.04.13 р. № 0002931720 прийнятого Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївській області ДПС (реорганізована у Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області);

- від 24.04.13 р. № 0003171720 прийнятого Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївській області ДПС (реорганізована у Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області);

- від 09.08.13 р. № 0000671730 прийнятого Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів у Миколаївській області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 11.12.12 р. по 17.12.12 р. відповідач по справі провів документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.11 р., про що склав Акт від 24.12.12 р. № 956/17-208/НОМЕР_4 (надалі - Акт перевірки № 956/17-208/НОМЕР_4).

Зокрема, в Акті перевірки № 956/17-208/НОМЕР_4 відповідач вказав про порушення позивачем:

- підпункту "а" пункту 19.3 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями) від 22.05.03 р. № 889-ІV (надалі - Закон № 889-ІV), пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.03 р. № 436-ІV, підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПК України) за не ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.10 р. по 31.12.11 р. (книга обліку доходів та витрат Ф-10, зареєстрована в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, до перевірки не надана);

- підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 та пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР) за не реєстрацію платником податку на додану вартість з 01.01.10 р.;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 170020 грн., а саме:

- за грудень 2009 р. на суму 1044 грн.;

- за січень 2010 р. на суму 6037 грн.;

- за лютий 2010 р. на суму 5563 грн.;

- за березень 2010 р. на суму 6005 грн.;

- за квітень 2010 р. на суму 5737 грн.;

- за травень 2010 р. на суму 6099 грн.;

- за червень 2010 р. на суму 6071 грн.;

- за липень 2010 р. на суму 6430 грн.;

-за серпень 2010 р. на суму 6399 грн.;

- за вересень 2010 р. на суму 6399 грн.;

- за жовтень 2010 р. на суму 6271 грн.;

- за листопад 2010 р. на суму 5819 грн.;

- за грудень 2010 р. на суму 6549 грн.;

- за січень 2011 р. на суму 2197 грн.;

- за лютий 2011 р. на суму 6350 грн.;

- за березень 2011 р. на суму 7108 грн.;

- за квітень 2011 р. на суму 6990 грн.;

- за травень 2011 р. на суму 7148 грн.;

- за червень 2011 р. на суму 7708 грн.;

- за липень 2011 р. на суму 8307 грн.;

-за серпень 2011 р. на суму 8972 грн.;

- за вересень 2011 на суму 9133 грн.;

- за жовтень 2011 р. на суму 8742 грн.;

- за листопад 2011 р. на суму 9102 грн.;

- за грудень 2011 р. на суму 8840 грн.

За наслідками Акту перевірки № 956/17-208/НОМЕР_4 та висновків відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.04.13 р. № 0003171720, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 168976 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 34685,75 грн.

В продовження вищезазначеної перевірки в період з 26.03.13 р. по 27.03.13 р. відповідач по справі провів документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 р. по 31.12.12 р., про що склав Акт від 27.03.13 р. № 320/17-208/НОМЕР_4 (надалі - Акт перевірки № 320/17-208/НОМЕР_4).

Зокрема, в Акті перевірки № 320/17-208/НОМЕР_4 відповідач вказав про порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183 ПК України, в результаті чого встановлено, що позивач не була зареєстрована платником податку на додану вартість, в результаті чого було заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 76951 грн., у тому числі:

- за січень 2012 р. на суму 8058 грн.;

- за лютий 2012 р. на суму 6942 грн.;

- за березень 2012 р. на суму 7341 грн.;

- за квітень 2012 р. на суму 7207 грн.;

- за травень 2012 р. на суму 7536 грн.;

- за червень 2012 р. на суму 7440 грн.;

- за липень 2012 р. на суму 7467 грн.;

- за серпень 2012 р. на суму 7342 грн.;

- за вересень 2012 р. на суму 7142 грн.;

- за жовтень 2012 р. на суму 7294 грн.;

- за листопад 2012 р. на суму 3182 грн.

За наслідками Акту перевірки № 320/17-208/НОМЕР_4 та висновків відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 04.04.13 р. № 0002931720, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 76951 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 19237,75 грн.

В подальшому, на підставі того ж самого Акту перевірки № 320/17-208/НОМЕР_4 відповідач додатково прийняв податкове повідомлення-рішення від 09.08.13 р. № 0000671730, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосувавши штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 30457,75 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але належним йому правом не скористався, його повноважний представник без поважних причин у судове засідання не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи до суду завчасно не надходило.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами докази в обґрунтування позовним вимог, заперечення, інші матеріали справи, суд вважає вимоги доведеними, виходячи з наступного.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 24.04.13 р. № 0003171720 відповідач виходив з того, що позивач порушив підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР передбачено, що обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

- якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

- якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує суму, зазначену у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

З аналізу зазначених норм вбачається, що Закон № 168/97-ВР зобов'язує особу зареєструватися платником ПДВ за умови, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів перевищить 300000 грн. Однак, ці норми Закону не визначають порядок такої реєстрації, терміну, в який така особа була повинна пройти таку реєстрацію.

Суд вважає, що посилання на порушення позивачем статті 7 Закону № 168/97-ВР є безпідставним, оскільки воно не має жодної наведеної відповідачем аргументації. Тому, необхідно вважати, що у відповідача були відсутні законні підстав для нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2009 р. та за 2010 р.

Стосовно встановлення відповідачем порушень норм ПК України, суд зазначає наступне.

Пунктом 181.1 статті 181 ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З наведеного можна дійти висновку, що у разі порушення вищевказаних норм ПК України, їх порушник прирівнюється до зареєстрованого платника податку. За таких обставин, нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість повинно розраховуватися не шляхом нарахування 20% на суму валового доходу, а шляхом вирахування 16,67% із суми валового доходу.

Зазначене свідчить про те, що зазначена в Акті перевірки № 956/17-208/НОМЕР_4 та податковому повідомленні-рішенні № 0003171720 сума ПДВ та нараховані штрафні (фінансові) санкції не відповідають застосованим відповідачем нормам податкового законодавства.

Крім того, позивач зазначив і це не спростовано відповідачем, що сума штрафної (фінансової) санкції розрахована відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства. До того ж, в порушення абзацу 3 пункту 58.1 статті 58 ПК України, до вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач не надав розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що згідно Рішення винесеного за результатами розгляду первинної скарги позивача, вищестоящим органом ДПС первинне податкове повідомлення-рішення було змінено (від 22.01.13 р. № 0000401720) в частині:

- позивачу було зменшено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1044 грн;

- позивачу було збільшено податкове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на 2800 грн.

Відповідно до вимог підпункту 5.1.2 пункту 5.1 розділу V "Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.12 р. № 1236 (надалі - Порядок № 1236) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 20.12.12 р. за № 2135/22447 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо, зокрема, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 5.3 Порядку № 1236 передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Пунктом 5.5 Порядку № 1236 встановлено, що якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов'язання направляється окреме податкове повідомлення-рішення.

З аналізу вказаних норм можна прийти до висновку, що прийняття даного податкового повідомлення-рішення було прийнято всупереч вимогам діючого податкового законодавства. За результатами Рішення податковий орган мав прийняти два податкових повідомлення-рішення: одне - на зменшену суму податкового зобов'язання, друге - на суму збільшення грошового зобов'язання.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 04.04.13 р. № 0002931720 про визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у сумі основного платежу 76951 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 19237,75 грн., нарахованих за наслідками перевірки та складеному Акту від 27.03.13 р. № 320/17-208/НОМЕР_4, суд зазначає наступне.

Приймаючи зазначене податкове повідомлення-рішення відповідач виходив з встановленого порушення позивачем пункту 181.1 статті 183.10, пункту 183.10 статті 183 ПК України.

Згідно пункту 181.1 статті 181 ПК України особи як платники податку на додану вартість реєструються у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.10 статті 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається з наведеного, у разі порушення вказаних норм податкового кодексу їх порушник прирівнюється до зареєстрованого платника податку. За таких обставин, нарахування грошового зобов'язання з ПДВ повинно розраховуватись не шляхом нарахування 20% на суму валового доходу, а шляхом вирахування 16,67% із суми валового доходу. Тобто, зазначена відповідачем в Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні сума зобов'язань, з урахуванням штрафної (фінансової) санкції не відповідає вимогам податкового законодавства.

Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем пункту 183.10 статті 183. ПК України ї не доведеним та безпідставним.

Крім того, відповідно до Рішення податкового органу вищого рівня від 30.05.13 р. № 1191/10/10-209, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, відповідачем було збільшено підприємцю податкове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 30457,75 грн.

Відповідно до пункту 5.5 Порядку № 1236 якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов'язання направляється окреме податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача зазначив, і це не спростовано відповідачем, що на день подання адміністративного позову на адресу позивача окреме повідомлення-рішення не надходило, чим він позбавлений права на його оскарження.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.13 р. № 0002931720, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївській області ДПС (реорганізована у Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.13 р. № 0003171720, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївській області ДПС (реорганізована у Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області);

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.13 р. № 0000671730, прийняте Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2, код ЄДРПОУ 38790114) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) судовий збір в сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа