Рішення № 35290051, 18.11.2013, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/4291/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 листопада 2013 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі : головуючого судді Робак С.О.

при секретарі Грох Т.А.

з участю прокурора Трачук О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Тульчині справу за позовом Прокурора Тульчинського району в інтересах держави в особі Тульчинської районної державної адміністрації, Ганнопільської сільської ради Тульчинського району до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року прокурор Тульчинського району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Тульчинської районної державної адміністрації, Ганнопільської сільської ради Тульчинського району до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог чинного земельного законодавства, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.12.2012 року державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області в ході здійснення державного контролю за використанням та охороною земель на території Ганнопільської сільської ради Тульчинського району виявлено порушення земельного законодавства вчинене відповідачем ОСОБА_1, яке полягає в тому, що останній використовує не надану йому земельну ділянку площею 11,8 га, розташовану за межами населеного пункту с. Ганнопіль із земель водного фонду Ганнопільської сільської ради для рибогосподарських потреб, за відсутності відповідного рішення відповідного органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання в користування ( оренду ) та за відсутності відповідного правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням ст.ст. 125,126 ЗК України. Вказаний факт відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» кваліфікується як самовільне заняття земельної ділянки.

14.12.2012 року державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області за фактом даного порушення відносно ОСОБА_1 був складений протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та винесено припис з вимогою в 30-ти денний термін усунути виявлене порушення.

17.12.2012 року винесено постанову №17 відповідно до якої його визнано винним у вчиненні даного правопорушення та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 170 грн., який ним був сплачений в добровільному порядку.

16.01.2013 року державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області проведено перевірку в частині виконання припису від 14.12.2012 року про звільнення земельної ділянки площею 11,8 га. Вимоги вказаного припису виконані не були. В звязку з невиконанням вимог припису, відносно ОСОБА_1 був складений протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-5 КУпАП за наслідками розгляду якого його визнано винним і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 153 грн., який ОСОБА_1 сплачений в добровільному порядку. Також йому винесено припис від 16.01.2013 року з вимогою в 30-ти денний термін усунути виявлене порушення вимог земельного законодавства.

18.02.2013 року державним інспектором проведено перевірку в частині виконання ним повторного припису від 16.01.2013 року. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 вимоги припису не виконав. Правовстановлюючих документів на земельну ділянку не має, земельну ділянку не звільнив.

Відповідно до вимог ст.212 ЗК України самовільно зайнята земельна ділянка ОСОБА_1 підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею. Приведення земельної ділянки у придатний для користування стан, включаючи знесення споруд, здійснюється за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельну ділянку.

Згідно з ч.3 ст.121 ЗК України, передача земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів для ведення водного господарства здійснюється районними державними адміністраціями на їх території.

Таким чином, самовільно зайнята ОСОБА_1 земельна ділянка підлягає поверненню державі в особі Тульчинської районної державної адміністрації.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 «Про затвердження методики визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок , використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву ( родючого шару грунту ) без спеціального дозволу», Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1В розмір, якої становить 11142,29 грн., яку ОСОБА_1 в добровільному порядку не відшкодував.

В звязку з наведеним просить зобовязати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку водного фонду, площею 11,8 га, що розташована на території Ганнопільської сільської ради за межами населеного пункту та повернути вказану земельну ділянку державі в особі Тульчинської районної державної адміністрації.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав і просить його задовольнити.

Представник Тульчинської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився. Направив суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність.

Представник Ганнопільської сільської ради Тульчинського району позов прокурора району підтримав і просить його задовольнити.

Представник Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області позов прокурора району підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову не заперечує, пояснивши, що він звільнив на даний час самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як він вмотивований і підтверджений матеріалами справи.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства України від 14 грудня 2012 року ОСОБА_1 використовував земельну ділянку площею 11,8 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Ганнопіль із земель водного фонду Ганнопільської сільської ради для рибогосподарських потреб за відсутності рішення органу виконавчої влади Тульчинської райдержадміністрації та органу місцевого самоврядування Ганнопільської сільської ради Тульчинського району про її передачу у власність або надання у користування ( оренду ) та за відсутності відповідного правочину щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до припису № 000317 Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 14 грудня 2012 року відповідачу приписано у 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки.

Згідно вказаного припису був складений протокол про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2012 року та винесена постанова від 17 грудня 2012 року № 17 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 53-1 КУпАП в сумі 170 грн.

За актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16 січня 2013 року вимоги припису від 14 грудня 2012 року не виконані.

В зв'язку з цим був винесений припис № 000448 від 16 січня 2013 року, яким відповідачу приписано у 30-ти денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки.

Згідно цього припису був складений протокол про адміністративне правопорушення від 16 січня 2013 року та винесена постанова від 16 січня 2013 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 188-5 КУпАП в виді штрафу в сумі 153 грн.

За актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18 лютого 2013 року вимоги припису від 16 січня 2013 року не виконані.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 використовував для рибогосподарських потреб земельну ділянку водного фонду, яка належить територіальній громаді села Ганнопіль, яка розташована за межами населеного пункту, без попереднього відведення такої у власність або користування позивача та/або третьої особи.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно зі ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення лісового та водного господарства.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За правилами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку та право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, положення вказаного кодексу визначають, що документами, які засвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою є державний акт на право власності чи договір оренди земельної ділянки відповідно.

Відповідно до положень ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування ( оренду ) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному заняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з обєктивної сторони це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування ; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки ; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з субєктивної сторони такі дії є винними.

Проаналізувавши зібрані докази і співставивши їх з нормами матеріального права, суд вважає, що в судовому засіданні ОСОБА_1 не довів суду, що земельна ділянка водного фонду, якою він користується надана йому на відповідній правовій підставі.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

ОСОБА_1 не надав суду достовірно допустимих доказів того, що він на законних підставах користується спірною земельною ділянкою та сплачує кошти за її користування.

Позовні вимоги прокурора про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки підлягають задоволенню, оскільки вони відповідають зібраним по справі доказам.

Таким чином, самовільно зайнята ОСОБА_1 земельна ділянка водного фонду площею 11,8 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Ганнопіль підлягає поверненню державі в особі Тульчинської районної державної адміністрації.

Відповідно до п. г ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

А тому з відповідача підлягають стягненню на користь держави заподіяні збитки причинені внаслідок самовільного заняття земельної ділянки у розмірі 11142,29, які розраховані відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову ( родючого шару грунту ) без спеціального дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.121 Конституції України, ст. 17, 116, 121 ч.3, 122, 125, 126, 212 Земельного Кодексу України, ст. ст.213-215, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов прокурора Тульчинського району задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку водного фонду площею 11,8 га, що розташована на території Ганнопільської сільської ради Тульчинського району за межами населеного пункту та повернути дану земельну ділянку державі в особі Тульчинської районної державної адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до державного бюджету Тульчинського району 21080600, р/р 31110102700568 ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, Код ЄДРПОУ 37897753 шкоду заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 11142, 29 ( одинадцять тисяч сто сорок дві) грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 229,40 грн.

На рішення суду протягом десяти днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: