Рішення № 35289994, 14.11.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/7828/13-ц

№ 2\106\2017\13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі

головуючого судді Абзатової Г.Г.,

При секретарі Кіоса Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Євпаторія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації. Свої вимоги мотивує тим, що їй належить на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1. 13.05.2005 року з її згоди в домоволодінні було зареєстровано місце проживання відповідачів. Реєстрація відповідачів була здійснена на прохання сина позивачки, який уклав шлюбі з ОСОБА_2 Після проведення реєстраці, відповідачі в домоволодінні не проживали. Крім того, позивач зазначає, що в 2005 році ОСОБА_2 взагалі виїхала на заробітки в м. Москва РФ. Наявність зареєстрованих, відповідачів в її домоволодінні перешкоджає їй як власнику житла користуватись та розпоряджатись належним їй майном. У зв'язку з чим просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом розташованим по АДРЕСА_1, та зобов'язати Євпаторійський міський відділ Державної Міграційної служби ГУ України в АР Крим здійснити зняття з реєстрації місця проживання в будинку АДРЕСА_1 відповідачів та стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічно викладеному в позовній заяві. Просили вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про слухання справи сповіщались належним чином, згідно ч.3 ст. 76 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомили. Заяв про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи у їх відсутності суду не надали.

При таких обставинах, зі згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права і взаємостосунки сторін.

Суд вислухавши доводи позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником 2/5 часток будинку АДРЕСА_1, АР Крим, на підставі дублікату договору дарування ВСМ № 922623 від 11.10.2005 року виданого Євпаторійською держнотконторою. Право власності зареєстровано в органах КРП «БРТІ м. Євпаторія» (а.с. 6 зворотній бік, а.с. 7,8)

З матеріалів справи встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі(а.с.10).

З пояснень позивача, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3 нею було зареєстровано в будинку АДРЕСА_1, як членів родини, а саме як невістку та її дитини від першого шлюбу.

З свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 вбачається, що 26 липня 2011 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано.(а.с.9)

У судовому засіданні з достовірністю встановлено, що з моменту реєстрації, а саме з 13.12.2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується актом КП «Житловик-5» від 24.10.2013 року (а.с.36)

Встановлено, що відповідачі, не будучи власниками спірного житла, перешкоджають власнику будинку позивачу по справі, користуватися належним їй майном. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Припинення права власності особи на будинок ( квартиру) припиняє його право користування цим будинком.

Право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту у випадку порушення прав власника.

Отже, у зв'язку з відсутністю договірних відносин з власником будинку, відповідачі втратили право користування будинком та в даний час користується ним безпідставно.

Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі з 2005 року без поважних причин відсутні у будинку АДРЕСА_1, який на праві власності належить позивачу, що порушує її право вільно користуватися, розпоряджуватися належним їй житлом. Ці обставини відповідно до вимог ч.2 ст. 405 ЦК України є підставою для задоволення позовних вимог у частині визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житлом.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що права позивача порушені відповідачами, тому підлягають судовому захисту у спосіб обраний позивачем.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Судом встановлено, що відсутні договірні відносин між власником і особою, яка чинить перешкоди у здійсненні права власності щодо квартири; квартира перебуває у володінні власника; з боку третьої особи протиправними діями вчиняються перешкоди щодо нормального користування чи розпорядження власником своїм майном. Припинення права власності особи на будинок припиняє його право на користування цим будинком.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування реєстрації та зняття з реєстрації суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 3 цієї ж статті також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду ( про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням , визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Зазначена норма закону визначає порядок зняття з реєстрації з підстав визнання особи такою, що втратив право користування жилим приміщення. Тобто зазначена норма закону визначає порядок зняття з реєстрації з підстав визнання таким, що втратив право користування жилим приміщення як самостійну норму.

Крім того, позивачем заявлено вимоги до Євпаторійського МВ ДМС ГУ України в АР Крим, тобто до особи, яка не є відповідачем по справі. З клопотаннями про залучення до участі у справі зазначеної особи в якості співвідповідача, позивач а його представник до суду не звертались.

Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині забов`язання Євпаторійським МВ ГУ ДМС України в АР Крим зняти відповідачів з реєстрації задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 319,321 ЦК України, ст.8, 10, 60, 88, 208, 212,213,214, 215 ЦПК України, суд

ВИРИШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1

У задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування реєстрації та зняття з реєстрації, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя АБЗАТОВА Г.Г.