Постанова № 35288997, 13.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 910/6915/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Дроботенко Ю.О.., представник за довіреністю №348 від 16.05.2013;

від відповідача: Римар С.Ю., представник за довіреністю №69 від 03.09.2019;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013

у справі №910/6915/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»

до Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс»

про стягнення 259428,68грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс" (далі - відповідач) про стягнення 259428,68грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі №910/6915/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 60303,14грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, 132025,80грн. - інфляційних нарахувань, 3846,58грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Крім того, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" з Державного бюджету України 1107,67грн. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням №58 від 06.02.2013.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Київспецтранс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі №910/6915/13 та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс" передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського Смірновій Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 для розгляду справи №910/6915/13 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В. та ЧорноїЛ.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.09.2013.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 у зв'язку з перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В. у відпустці було доручено здійснити розгляд справи №910/6915/13 колегією суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Гончарова С.А. та Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 справу №910/6915/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Гончарова С.А. та Іоннікової І.А. та призначено до розгляду на 16.10.2013.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у зв'язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з відпустки та враховуючи перебування судді Іоннікової І.А. у відпустці, для розгляду справи №910/6915/13 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 справу №910/6915/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В.

В судовому засіданні 16.10.2013 оголошено перерву до 13.11.2013.

Від відповідача через відділ документального забезпечення надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, у яких останній просив скасувати рішення суду у даній справі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 у зв'язку з перебуванням судді ГончароваС.А. у відпустці, для розгляду справи №910/6915/13 призначено колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ТищенкоО.В. та Чорної Л.В.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1, з урахуванням змін внесених постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2010 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 1307186,14грн. - боргу за договором поставки паливно-мастильних матеріалів №11/08-Т від 11.01.2008, 50000,00грн. - штрафу, 100000,00грн. - пені, 173146,51грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 56239,04грн. - 3% річних з простроченої суми, 21720,00грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 88560,82грн. - витрат по оплаті послуг адвоката.

23.07.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1 видано наказ.

02.08.2010 було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 у справі №42/76-1 виправлено описки, допущені у резолютивній частині рішення, відповідно до якої з відповідача на користь позивача стягнуто 1266186,14грн. - боргу, 173146,51грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 56239,40грн. - 3% річних з простроченої суми, 100000,00грн. - пені, 50000,00грн. - штрафу, 20877,95грн. - витрат по оплаті державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.09.2012 було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Предметом спору у даній справі (згідно заяви про зменшення позовних вимог) є стягнення з відповідача на користь позивача: 60303,14грн. - 3% річних (за період з 06.02.2010 по 14.08.2013) та 174813,22грн. - інфляційних втрат (за період з 06.02.2010 по 01.03.2013) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за рішенням Господарського суду міста Києва №42/76-1.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2010 Публічне акціонерне товариство "Київспецтранс" отримало лист позивача №555 щодо погашення заборгованості, встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1, з якого вбачається, що сторони встановили графік погашення вищевказаної заборгованості в розмірі не менше 5000,00грн. кожного календарного дня, тобто щонайменше 110000,00грн. щомісячно.

Відповідач в апеляційній скарзі та у запереченнях на позов посилається на те, що зобов'язання сторін щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1 були припинені шляхом новації і виникли нові правовідносини на підставі договору укладеного у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів вважає висновки відповідача про те, що між сторонами відбулась новація необґрунтованими, оскільки новація характеризується наступними ознаками: - наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; - наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; - припинення всіх додаткових зобов'язань; - виникнення між тими ж особами нового зобов'язання , яке як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Крім того, статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 11.01.2008 №11/08-Т на підставі якого виникли зобов'язання сторін у даній справі, вчинений у простій письмовій формі, а отже, домовленість сторін про зміну умов вказаного зобов'язання або його припинення, зокрема, і шляхом новації, також повинна бути викладена шляхом підписання сторонами відповідного правочинну.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі № 42/76-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" у лютому 2010 року звернулося до суду з позовом про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання за період з 23.10.2009 по 05.02.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі №42/54 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 51137,58 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 10927,36грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

В матеріалах справи наявний реєстр платежів отриманих станом на 01.03.2012, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. З даного реєстру вбачається, що відповідачем за період з 08.12.2010 по 12.10.2011, здійснювалось погашення заборгованості згідно наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1 шляхом здійснення платежів у різному розмірі. Як зазначено сторонами у даному реєстрі сума заборгованості по наказу №42/76-1 зменшилась на 1663567,53грн.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного колегією суддів встановлено наявність підстав для стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період існування заборгованості за переданий відповідачу за договором поставки паливно-мастильних матеріалів від 11.01.2008 №11/08-Т товар.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позивачем заявлено невірний період стягнення 3% річних, а саме з 06.02.2010 по 14.08.2013 та інфляційних втрат - з 06.02.2010 по 01.03.2013. В матеріалах справи міститься копія постанови про закриття виконавчого провадження по наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1 від 24.09.2012, а отже, нарахування позивачем трьох відсотків річних та інфляції після 23.09.2012 є необґрунтованим.

Крім того, як зазначалося вище, сторонами у реєстрі платежів зазначено, що сума заборгованості по наказу №42/76-1 зменшилась на 1663567,53грн., остання проплата була здійснена 12.10.2011. Загальна сума стягнення за наказом про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1 становила 1666568,01грн. Отже, з урахуванням приписів статті 534 Цивільного кодексу України, з 12.10.2011 за відповідачем рахувалась заборгованість з основного боргу у сумі 2991,48грн. (1666568,01-1663567,53). У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів того, що відповідачем здійснювалась оплата заборгованості після 12.10.2011, у період з 12.10.2013 по 23.09.2012 нарахуванню підлягають три проценти річних та інфляція на суму боргу 2991,48 грн.

Нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляції з 06.02.2010 є обґрунтованим, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі №42/54 стягнуто три проценти річних та збитки внаслідок інфляції за період з 23.10.2009 по 05.02.2010.

Колегією суддів здійснено розрахунок трьох процентів річних за період з 06.02.2010 по 23.09.2012 з урахуванням зменшення суми боргу на підставі всіх проплат відповідача згідно з реєстром платежів отриманих станом на 01.03.2012, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками (том 1, а.с. 73) та відповідно до вимог статті 534 Цивільного кодексу України. За розрахунком судової колегії за вказаний період підлягають стягненню три проценти річних у сумі 53568,23грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 174813,22грн. інфляційних втрат, за розрахунком суду першої інстанції сума інфляційних втрат становить 132025,80 грн.

При здійсненні розрахунку інфляційних втрат колегією суддів прийнято до уваги, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у Інформаційному листі «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 №01-06/928/2012.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р. та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З урахуванням вищезазначених вимог, за період з 06.02.2010 по 23.09.2012 підлягає стягненню 152036,97грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечення відповідача проти позову містили також посилання на пропущення відповідачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою до одного з боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до пункту 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем здійснювались проплати в якості погашення заборгованості та штрафних санкцій по договору поставки паливно-мастильних матеріалів від 11.01.2008 №11/08-Т згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2009 у справі №42/76-1, у даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності щодо вимог позивача які є предметом спору у даній справі.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає необґрунтованими твердження відповідача стосовно пропуску строку позовної давності.

Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача підлягають три проценти річних у сумі 53568,23грн. та інфляційні нарахування у сумі 152036,97грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом позивачем подана заява про відшкодування витрат по договору про надання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до статей 4, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Позивачем в підтвердження надання витрат на правову допомогу надано суду договір про надання правової допомоги від 10.01.2013, укладений між позивачем та фізичною особою - підприємцем Коновченком М.В., акт прийому - передачі виконаних робіт від 29.05.2013 до договору про надання правової допомоги від 10.01.2013 та платіжне доручення № 211 від 29.05.2013 з призначенням платежу: оплата послуг згідно акту виконаних робіт від 29.05.2013.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю. Оскільки позивачем сплачено 10000,00 грн. не адвокату, то вказана сума не може бути віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що 15.08.2013 позивачем зменшено позовні вимоги до 235116,36 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 486,25грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову у даній справі у сумі 5810,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 06.02.2013, в той час, як позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 5188,58 грн.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України також 621,42грн. надлишково сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київспецтранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі №910/6915/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі №910/6915/13 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 у справі №910/6915/13 викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м.Київ, пр.Правди, 85, код ЄДРПОУ 02772037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (03055, м.Київ, вул.Політехнічна, 31, код ЄДРПОУ 24718890) 53568 (п'ятдесят три тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 23 коп. 3% річних, 152036 (сто п'ятдесят дві тисячі тридцять шість) грн. 97 коп. - інфляційних нарахувань, 4112 (чотири тисячі сто дванадцять) грн. 11 коп. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, 31, код ЄДРПОУ 24718890) з Державного бюджету України 1107 (тисяча сто сім) грн. 67 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, згідно з платіжним дорученням №58 від 06.02.2013.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

5. Матеріали справи №910/6915/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді О.В. Тищенко

Л.В. Чорна