Рішення № 35288900, 07.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10755/13 07.11.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

До 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

2. Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

Про відшкодування шкоди в порядку регресу 9 178,54 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Васютін А.Г. - представник за довіреністю № 7 від 02.01.13.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: Волчек Н.М. - представник за довіреністю № 65-1-4/35-Ю від 25.12.12

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - відповідач-1), Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - відповідач-2) про стягнення 4 589,27 грн. з відповідача-1, 5 099,27 грн. з відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідачів, як до осіб, які відповідальні за заподіяні збитки, оскільки саме з вини осіб, які керували транспортними засобами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована у відповідачів, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.13. порушено провадження у справі № 910/10755/13 та призначено її до розгляду.

30.07.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» просить суд стягнути на свою користь 4 589,27 грн. з відповідача-1, та 4 589,27 грн. з відповідача-2.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва, справу № 910/10755/13 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.13. суддею Ващенко Т.М. дану справу прийнято до свого провадження та призначино її до розгляду на 07.11.13. о 12-20.

В судовому засіданні позивач підтримав свою заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 07.11.13. проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник відповідача-1 в судове засідання 07.11.13. не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/10755/13 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/10755/13.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.07. між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» та Гринюк І.Р. укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 4777, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Пежо», державний реєстраційний номер ВС 1141 ВС.

15.11.10. о 14 год. 30 хв., в м. Києві по вул. Протасів Яр, 33, Лук'янчикова В.Ю. керуючи автомобілем марки «Чері», державний реєстраційний номер АА 0019 НО, порушила п. 13.1. Правил дорожнього руху, не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної дистанції для руху, в наслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Пежо», державний реєстраційний номер ВС 1141 ВС, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.10. у справі № 3-10594/10 Лук'янчикову В.Ю. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

15.11.10. о 14 год. 30 хв., в м. Києві по вул. Протасів Яр, 33, Ліпай В.В. керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер АХ 4393 АХ, порушив п. 10.1. Правил дорожнього руху - під час зміни напрямку руху, не врахував дорожньої обстановки, не переконався, що це буде безпечним під час зустрічного роз'їзду, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Пежо», державний реєстраційний номер ВС 1141 ВС, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.10. у справі № 3-10595/10 Ліпай В.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

16.11.10. Гринюк І.Р. звернулась до позивача з заявою № УР-5194 про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 08-12 від 07.12.10., вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер ВС 1141 ВС, в результаті його пошкодження при ДТП складає 31 720,62 грн.

Страховим актом № 266 від 01.02.11. пошкодження транспортного засобу марки «Пежо», державний реєстраційний номер ВС 1141 ВС, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 7 172,53 грн.

На підставі страхового акту, та заяви про виплату страхового відшкодування № б/н від 29.12.10. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 4777 від 04.09.07., перерахував на рахунок ТОВ «ІЛТА» суму страхового відшкодування у розмірі 7 172,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 945 від 03.02.11.

Крім того, на підставі вищевказаного акту, позивачем сума в розмірі 3 026,00 грн. була зарахована в рахунок страхових премій за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 4777 від 04.09.07., що підтверджується карткою рахунку 68.5.3.1.

Приписами п. 5.3.8. Договору визначено, що страховик має право утримати при здійсненні виплат страхового відшкодування суми несплачених часток страхового платежу, якщо згідно з умовами договору страховий платіж сплачується кількома частинами (внесками) протягом поточного страхового року.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені підстави та способи припинення зобов'язань, які можуть застосовуватися в т.ч. до виконання зобов'язань по відшкодуванню шкоди.

Тобто, під виконанням зобов'язання по виплаті страхового відшкодування необхідно розуміти не лише сплату грошових коштів, а і припинення грошового зобов'язання у інший передбачений чинним законодавством спосіб, що свідчить про виконання особою зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

В даному випадку, зобов'язання позивача перед своїм страхувальником по відшкодуванню шкоди в розмірі 3 026,00 грн. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає положенням ст. 601 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 198,53 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, ДТП в результаті якого було заподіяно шкоду автомобілю «Пежо», державний реєстраційний номер ВС 1141 ВС, сталося з вини водія Лук'янчикової В.Ю., яка керувала автомобілем марки «Чері», державний реєстраційний номер АА 0019 НО, та водія Ліпай В.В., який керував автомобілем марки «ВАЗ», державний реєстраційний номер АХ 4393 АХ.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Таким чином, у даному випадку, при наявності вини двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоду автомобілю «Пежо», державний реєстраційний номер ВС 1141 ВС, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

При визначенні цього розміру, суд виходить із безпосередньо зі змісту постанов Солом'янського районного суду м. Києва від 06.12.10. у адміністративних справах № 3-10594/10 та № 3-10595/10, а також приймає до уваги те, що даним судом встановлено вину Ліпай В.В. та Лук'янчикової В.Ю у вчинені правопорушень, передбачених однією статтею 124 КУпАП.

Отже, вина вищевказаних учасників ДТП визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування шкоди, заподіяної Гринюк І.Р. (страхувальник позивача) з вини Ліпай В.В. та Лук'янчикової В.Ю. становить по 50 відсотків. Учасниками судового процесу не надано обґрунтованих пояснень стосовно іншого ступеня вини кожного із учасників ДТП.

Цивільно-правова відповідальність Ліпай В.В., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер АХ 4393 АХ, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» згідно із полісом № ВЕ/4474142.

Цивільно-правова відповідальність Лукянчикової Ю.В., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Чері», державний реєстраційний номер АА 0019 НО, застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія Гарант-Авто» згідно із полісом № ВС/1348639.

Частиною 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Заявою № 2862/0/17-11 від 05.09.11., позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 5 099,26 грн.

Заявою № 2863/0/17-11 від 05.09.11., позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 5 099,26 грн.

Останні відповіді на вищевказані заяви у визначені п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки не надали, відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснили.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 08-12 від 07.12.10., вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер ВС 1141 ВС, в результаті його пошкодження при ДТП складає 31 720,62 грн., а до позивача перейшло право вимоги в межах суми 10 198,53 грн. Крім того, ступінь вини Ліпай В.В. та Лук'янчикової В.Ю. у скоєнні ДТП становить по 50%.

Полісом № ВЕ/4474142 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., та полісом № ВС/1348639 передбачена франшиза - 0 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відтак, розмір страхового відшкодування в порядку регресу по відношенню відповідача-1 зменшується на суму франшизи у розмірі 510,00 грн.

Відтак, розмір страхового відшкодування в порядку регресу по відношенню відповідача-2 зменшується на суму франшизи у розмірі 0 грн.

Враховуючи визначені полісом № ВЕ/4474142 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивач, а також встановлену судом ступінь вини Ліпай В.В., відповідач-1 був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 4 589,27 грн. (10 198,53 грн. - розмір виконаного зобов'язання по виплаті страхового відшкодування * 50% - 510,00 грн. - франшиза).

Враховуючи визначені полісом № ВС/1348639 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивач, а також встановлену судом ступінь вини Лук'янчикова В.Ю., відповідач-2 був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 5 099,27 грн. (10 198,53 грн. - розмір виконаного зобов'язання по виплаті страхового відшкодування * 50% - 0 грн. - франшиза).

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування у розмірі 4 589,27 грн., та стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування у розмірі 4 589,27 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський буд. 20; код ЄДРПОУ 22229921) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11; код ЄДРПОУ 31241449) 4 589 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 27 коп. - відшкодування шкоди в порядку регресу, 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд.19/3; код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11; код ЄДРПОУ 31241449) 4 589 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 27 коп. - відшкодування шкоди в порядку регресу, 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - витрати по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.13.

Суддя Т.М. Ващенко