Постанова № 35287800, 12.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2013 року № 826/16752/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ-ФАСАД" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УСВТ-Фасад» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2013 №005002220, №005012220.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

07.11.2013 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УСВТ-Фасад» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Ардея Тех.», ТОВ «ТВС Енергостандарт», ТОВ «Систематик-Буд», ТОВ «Кастом-контракт», ТОВ «Укріндекс-лтд» за результатом якої складено акт від 05.09.2013 №581/26-53-22-01-21-33634540 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 423 134 грн.; пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 499 231 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013

- №0005002220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 454485,0 грн. (за основним платежем 423 134 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 351 грн.),

- № 0005012220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 518 481,0 грн. (за основним платежем 499 231 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19250 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Ардея Тех.» здійснювалась господарська діяльність, а саме поставка будівельних матеріалів, на підставі рахунків фактури, видаткових та податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ТВС Енергостандарт» укладено договір поставки від 07.04.2011, в ході виконання якого сторонами було підписано комерційні пропозиції, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Системактив-буд» укладено договір підряду від 24.06.2011 №0624-1, в ході виконання якого сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт від 30.09.2013 №ОУ-0624-1 та податкову накладну від 29.06.2011 №2912, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того між позивачем та ТОВ «Системактив-буд» укладено договір підряду від 24.06.2011 №0401-1, в ході виконання якого сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт від №ОУ-051901 від 19.05.2011, №ОУ-0630-1 від 30.06.2013, податкові накладні від 05.04.2011 №502, від 03.06.2011 №301, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також між позивачем та ТОВ «Системактив-буд» укладено договір підряду 18.05.2011 №05181, в ході виконання якого сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт від 30.09.2011 №ОУ-720-4, податкові накладні від 19.05.2011 №1901, від 15.09.2011 №1502, від 26.07.2011 №2603, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кастом-Контракт» господарські відносини здійснювались на підставі комерційних пропозицій від 06.01.2011, від 22.12.2010, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що між позивачем та ТОВ «Укрінекс-ЛТД» укладено договір підряду від 29.10.2010 №102901, в ході виконання кого сторонами підписано додаток №1 до вказаного договору, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних комплексів робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, позивачем та ТОВ «Укрінекс-ЛТД» укладено договір підряду від 14.10.2010 №101401, в ході виконання кого сторонами підписано додаток №1 до вказаного договору, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних комплексів робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрінекс-ЛТД» укладено договір підряду від 21.01.2011 №012101, в ході виконання кого сторонами підписано додаток №1 до вказаного договору, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних комплексів робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Щодо господарський відносин позивача з ПП «АРДЕЯ ТЕХ», ТОВ «ТВС ЕНЕРГОСТАНДАРТ» та ТОВ «КАСТОМ-КОНТРАКТ» (поставка будівельних матеріалів) суд зазначає наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, поставлений позивачу товар був в подальшому використаний при виконанні позивачем договорів підряду з ТОВ «АЗБІ», ТОВ «ТВС ЕНЕРГОСТАНДАРТ», ТОВ «НРВФ «РЕСТАВРАЦІЯ», ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «СЛАВУТИЧ», ТОВ «ФАСТКО», СПД ОСОБА_2 та поставлені позивачем на адресу ТОВ «Гарніт-ФАСТКО». Копії договорів з вказаними вище контрагентами долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність право чинів позивача з вказаними вище контрагентами, оскільки у позивача відсутні документи щодо того, як саме здійснювалося транспортування, куди саме (адреса), хто здійснював розвантаження та завантаження, сертифікати якості.

Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. №207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Судом встановлено, що поставка товарів здійснювалась продавцями ПП «АРДЕЯ ТЕХ», ТОВ «ТВС ЕНЕРГОСТАНДАРТ» та ТОВ «КАСТОМ-КОНТРАКТ», отже документи щодо як саме здійснювалося транспортування, куди саме (адреса), хто здійснював розвантаження та завантаження, не є обов'язковими для позивача як покупця будівельних матеріалів.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Системактив-буд», ТОВ «Укрінекс-ЛТД» (договори підряду) суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність право чинів з вказаними вище контрагентами, оскільки позивачем не надано до перевірки акти прийому-передачі фронту робіт, графіку будівництва, подорожньої проектної документації, дозволи на доступ до водопостачання, електропостачання, під'їздних шляхів, акти прийому-передачі під охорону матеріалів, інструментів та обладнання, приписи (вимоги) техніки безпеки, пожежної безпеки та електроенергетики, акти інструктажу працівників, перелік працівників, який проходив інструктаж, документи, які містять інформацію, які працівники мали доступ до будівельного майданчика та яка техніка працювала на об'єкті.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 №141, Міндоходів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань: забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики.

Пункт 7 цього Положення визначає, що це Міністерство здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президенту України від 08.04.2011 № 439/2011, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням: юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг правил технічної експлуатації, користування системами водопостачання, каналізації та теплопостачання, технічних вимог до засобів обліку і регулювання споживання води і теплової енергії, кількості та якості житлово-комунальних послуг (крім суб'єктів природних монополій, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках у сфері централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення і є ліцензіатами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії) тощо.

З системного аналізу викладеного вбачається, що перевірка витребуваних податковим органом документів, а саме: акти прийому-передачі фронту робіт, графіку будівництва, подорожньої проектної документації, дозволи на доступ до водопостачання, електропостачання, під'їздних шляхів, акти прийому-передачі під охорону матеріалів, інструментів та обладнання, приписи (вимоги) техніки безпеки, пожежної безпеки та електроенергетики, акти інструктажу працівників, перелік працівників, який проходив інструктаж, документи, які містять інформацію, які працівники мали доступ до будівельного майданчика та яка техніка працювала на об'єкті, відносить до компетенції Державної архітектурно-будівельної інспекції, а не податкового органу.

З огляду на викладене, не надання позивачем до перевірки вказаних вище документів, на думку суду не є доказом «фіктивності» право чинів.

Щодо твердження відповідача в акті перевірки, що у формах КБ-2В та КБ-3 відсутні посилання на адресу виконання будівельних робіт, особу, яка підписувала вищевказані документи, та не вказано конкретно, які саме матеріали використано, що є порушенням Наказу Мінрегіонбуду України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04.12.2009 №544 суд зазначає наступне.

Відповідно до Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві та Порядку визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000) замовник з підрядником при укладенні договору підряду обумовлюють вид договірної ціни, порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником тощо, що зазначається у договорі підряду.

Примірні форми первинних облікових документів у будівництві розроблені відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів і є складовою частиною Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000). Тому ці форми рекомендуються до застосування при взаєморозрахунках за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, застосування таких форм обумовлюється договором підряду.

Враховуючи, що позивач та його контрагенти не використовували бюджетні кошти, а також кошти державних і комунальних підприємств, установ та організацій, примірні форми первинних облікових документів у будівництві «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (форма N КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма N КБ-3), не є для них обов'язковими, підприємства мають право використовувати власні форми, які вони складають на власний розсуд.

Крім того, зазначені підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт уповноваженими особами - керівниками підприємств підтверджується листами: ТОВ «УСВТ-ФАСАД» від 22.02.2011, ТОВ «УКРІНЕКС-ЛТД» від 02.03.2011, ТОВ «УСВТ-ФАСАД» від 24.10.2011, ТОВ «СИСТЕМАКТИВ-БУД» від 02.11.2011.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність сторони правочину про зазначення іншою сторною недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи які містять підписи без зазначення осіб, що їх підписували, не є достатньою підставою для позбавлення, в даному випадку позивача права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів та послуг у спірних постачальників.

Як вбачається з акту перевірки відповідач вказує на не співпадіння сум за Договором підряду №05181 від 18.05.2011 та договору підряду №0404-1 від 04.04.2011, з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте судом встановлено, що додатковою угодою №1 від 04.07.2011 до Договору підряду №05181 від 18.05.2011 внесено зміни до п.5.1 Договору підряду №05181 від 18.05.2011 та Додатком №1 до Договору підряду №0404-1 від 04.04.2011 про збільшення вартості виконаних робіт.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання між позивачем та ПП «АРДЕЯ ТЕХ», ТОВ «ТВС ЕНЕРЕОСТАНДАРТ», ТОВ «СИСТЕМАКТИВ-БУД», ТОВ КАСТОМ-КОНТРАКТ», ТОВ «УКРІНЕКС-ЛТД» виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні за змістом умови формування податкового кредиту містяться у пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані та ПП «АРДЕЯ ТЕХ», ТОВ «ТВС ЕНЕРЕОСТАНДАРТ», ТОВ «СИСТЕМАКТИВ-БУД», ТОВ КАСТОМ-КОНТРАКТ», ТОВ «УКРІНЕКС-ЛТД», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних вказані вище контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали свідоцтва платників такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП «АРДЕЯ ТЕХ», ТОВ «ТВС ЕНЕРЕОСТАНДАРТ», ТОВ «СИСТЕМАКТИВ-БУД», ТОВ КАСТОМ-КОНТРАКТ», ТОВ «УКРІНЕКС-ЛТД» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства, таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Судом встановлено, що спірний договір у судовому порядку недійсними не визнавався. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ПП «АРДЕЯ ТЕХ», ТОВ «ТВС ЕНЕРЕОСТАНДАРТ», ТОВ «СИСТЕМАКТИВ-БУД», ТОВ КАСТОМ-КОНТРАКТ», ТОВ «УКРІНЕКС-ЛТД» не були припинені.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «АРДЕЯ ТЕХ», ТОВ «ТВС ЕНЕРЕОСТАНДАРТ», ТОВ «СИСТЕМАКТИВ-БУД», ТОВ КАСТОМ-КОНТРАКТ», ТОВ «УКРІНЕКС-ЛТД» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 423 134 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0005002220 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0005012220.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ПП «АРДЕЯ ТЕХ», ТОВ «ТВС ЕНЕРЕОСТАНДАРТ», ТОВ «СИСТЕМАКТИВ-БУД», ТОВ КАСТОМ-КОНТРАКТ», ТОВ «УКРІНЕКС-ЛТД» а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УСВТ-Фасад» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УСВТ-Фасад» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0005002220, № №0005012220 прийнятих Державної податкової інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда