Постанова № 35287662, 07.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2013 року № 826/15006/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 №0004552207, №0004542207 та №3281102

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 №0004552207, №0004542207, №3281102.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки акту від 29.08.2013 №762/2207/30637748 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укрмедсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012» ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державної податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Укрмедсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 29.08.2013 №762/2207/30637748 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: пп. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 169 573,0 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті у розмірі 809 729,0 грн.; порушення пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 8846,31 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2013:

№ 0004552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 169 574,0 грн. (за основним платежем 169 573 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,0 грн.);

№ 0004542207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 426 411 грн. (за основним платежем 375 208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51 203 грн.);

№3281702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 11 057,89 грн. (за основним платежем 8 846,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 211,58 грн.).

Щодо податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 №0004552207, №0004542207 суд зазначає наступне.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: вироком Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 по кримінальній справі №1-610/12 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а саме придбання ТОВ «Альтаріон» у невстановлених слідством осіб шляхом перереєстрації на своє ім'я без мети здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб як співвиконавець даного злочину.

Крім того відповідач в акті перевірки вказує, що актом ДПІ у Суворовському районі м. Одеса від 16.02.2012 №188/23-1/37351009 «Про неможливість проведення зустрічної звірки по взаємовідносинам ТОВ «Ново-Світ» за період з 15.10.2010 по 31.12.2011» встановлено, що відповідно до пояснень від 01.11.2011 громадян ОСОБА_2 та від 16.11.2011 ОСОБА_3 вони не мають причетності до діяльності підприємства, ніяких документів не підписували; встановити фактичне місцезнаходження Товариства не має можливості; у ТОВ «Ново-Світ» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями в розумінні ст. 185 Податкового кодексу України. Операції ТОВ «Ново-Світ» не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товарів.

На підставі викладеного вище відповідач в акті перевірки вказує на безтоварність операцій позивача з ТОВ «Альтаріон», ТОВ «Ново-Світ».

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до витрат пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічні положення містяться у п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами між позивачем та ТОВ «Альтаріон» в особі директора ОСОБА_1 укладено: договір від 01.02.2011 №02/01 про надання послуг, предметом якого є послуги по організації та проведенню тренінгів; договір від 01.02.2011 №02/01-1 про надання послуг, предметом якого є надання маркетингових послуг по дослідженню ринку та інформуванню лікарів та провізорів про медичні препарати.

В ході виконання вказаних вище договорів сторонами підписані акти здачі приймання робіт від 18.02.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011 та податкові накладні від 10.02.2011, від 15.02.2011, від 16.02.2011, від 18.02.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 22.03.2011, від 30.03.2011, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно витягу ЄДРПОУ за період з 01.12.2010 по 11.08.2011 ОСОБА_1 був єдиним власником та засновником ТОВ «Альтаріон».

Як зазначено вище, вироком Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012 по кримінальній справі №1-610/12 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Вирок набув законної сили.

Як вбачається зі змісту згадуваного вироку, підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України визнав та зазначив, що він придбав документи ТОВ «Альтаріон» у невстановлених слідством осіб шляхом перереєстрації на своє ім'я. Мети на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, як передбачено статутом підприємства не мав, Товариство придбав з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб шляхом використання фіктивної юридичної особи ТОВ «Альтаріон» та складання фіктивних правочинів та фіктивних документів, що свідчать про виконання таких правочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обставини здійснення ТОВ «Альтаріон» незаконної діяльності шляхом складання фіктивних правочинів та фіктивних документів, що свідчать про виконання таких право чинів не потребує повторного доказування.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Ново-Світ» укладено договір від 19.04.2011 №190411 про продаж товару (ручок).

В ході виконання умов вказаного договору позивачем та ТОВ «Ново-Світ» підписано видаткові та податкові накладні від 16.05.2011 №6 та від 16.05.2011 №6.

Згідно з п.2, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України: власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Тобто, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, як зазначено вище, громадянин ОСОБА_2 та громадянин ОСОБА_3, які є засновниками ТОВ «Ново-Світ» у згадуваних вище поясненнях вказали, що вони не мають причетності до діяльності підприємства, ніяких документів не підписували.

Отже, бухгалтерські документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та валових витрат виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11.

Аналізуючи зазначені приписи, суд приходить до висновку, що первинні документи, надані позивачем, оформлені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки бухгалтерські документи виписані ТОВ «Альтаріон» та ТОВ «Ново-Світ» виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, отже не є первинними документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку та вказують на те, що господарські операції не мали місце.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з ТОВ «Альтаріон» та ТОВ «Ново-Світ» фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт, тощо) само по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог: пп. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 5.1 ст.5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 169 573,0 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на вірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті у розмірі 809 729,0 грн. і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013 №0004552207, №0004542207 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 №3281102 суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки відповідач вказує, що позивачем перераховано грошові кошти фізичним особам на загальну суму 55 439,24 грн. які обрали систему сплати єдиного податку своїх доходів без одержання дозволу на виконання робіт, оплетених підприємством.

Відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що позивачем не заперечується перерахування ОСОБА_4 2 976, 54 грн., ОСОБА_5 24 992,0 грн. та 22 989,0 грн., ОСОБА_6 4 481,7 грн.

Згідно з п. 177.8 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 цього Кодексу.

Інакше кажучи, єдиною умовою для неутримання ПДФО із суми доходів, що виплачуються ФОП, є наявність копії документа про його державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності за умови, що виконання робіт та/або надання послуг не здійснюється за договорами, які відповідно до законодавства прирівнюються до трудових відносин.

Водночас, відповідно до п. 177.6 ПКУ у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Тобто п. 177.6 ПКУ встановлює додаткові вимоги щодо необхідності контролю над видами діяльності під час розрахунків з ФОП: якщо ФОП здійснює операції, що не відповідають обраним ним видам діяльності, то отримані ФОП доходи оподатковуються за загальними правилами - ПДФО утримується та сплачується податковим агентом.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не заперечується сплату вказаним вище особам грошових коштів у зазначених розмірах та позивачем не надано доказів на спростування того, що відносини з вказаними особами не були трудовими, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 8846,31 грн., що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедсетрвіс" не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2013