Постанова № 35287652, 13.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

="fs192">width=52>

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року № 826/16065/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТАКРАН "

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентакран» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рентакран» за результатом якої складено акт від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633; зобов’язання вилучити з інформаційних баз органів податкової служби акт від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633 та утриматись від вчинення дій щодо використання та поширення іншим органам Міністерства доходів і зборів України акту від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рентакран» за результатом якої складено акт від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633, податковим органом самостійно встановлено нікчемність право чинів контрагентів позивача, що не відносить до компетенції податкового органу, отже документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Рентакран» проведена з перевищенням повноважень.

Позивач клопотав про вирішення справи без його участі.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – письмових пояснень по суті позовних вимог не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, позивач клопотав про вирішення справи без його участі, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рентакран» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Нодексепт», ТОВ «Мертенс», ТОВ «Вегаплюс», ТОВ «Вертхаус», ПП «Архітектурно-будівельна компанія «Нова Хата», ТОВ «КГВ-Сервіс», ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатом якої складно акт від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов’язань у сумі 597 235 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.6 та п. 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 547 248 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевірку позивача проведено на підставі п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог пункту 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачаться з акту перевірки та не заперечується сторонами, копія наказу від 05.09.2013 №402 та направлення на проведення перевірки від 05.09.2013 №255/22-03 вручена для ознайомлення головному бухгалтеру ТОВ «Рентакран» 05.09.2013, отже документальну позапланову невиїзну перевірку проведено з дотриманням пункту 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Відповідно із пунктом 1.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 N 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства складається довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Вказана норма Наказу під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки як і акт звірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би порушував права та інтереси позивача, незгода з висновками, викладеними в акті про неможливість проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання протиправними дії щодо проведення зустрічної звірки та складання акту про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

Не прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про визначення грошових зобов’язань позивачу не порушує прав та інтересів платника податків, якого перевірили податкові органи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 №К/800/15324/13.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків,

В разі незгоди позивача з висновками перевірки позивач має право подати свої заперечення на такий акт, в іншому випадку правова оцінка висновків акту перевірки надається судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного належного доказу на спростування висновків відповідача викладених в акті перевірки.

Щодо твердження позивача про відсутність компетенції у Держаної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві визнавати угоди нікчемними суд зазначає наступне.

Нормами чинного законодавства України на органи державної податкової служби України покладено завдання здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів.

Частиною першою ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

У Цивільному кодексі України поділено недійсні правочини на дві групи: оспорювані та нікчемні. Різниця між ними полягає у тому, що оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону. У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215 ЦК України).

Відповідно до частини другої ст.228 ЦК України нікчемним, зокрема, є правочин, який порушує публічний порядок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний (оспорюваний, нікчемний) правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то у разі наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з п.4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 984 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень вказаного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

Таким чином, у разі виявлення під час здійснення контрольно-перевірочної роботи правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, орган ДПС повинен відобразити вказане в акті перевірки.

Водночас необхідно враховувати, що згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, наявність належним чином укладеного договору між суб'єктами господарювання (чинного) заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності. У разі виявлення органом ДПС порушення платником податків норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності такому платнику податків донараховуються відповідні суми податкових зобов'язань.

З огляду на зазначене органи ДПС при здійсненні контрольно-перевірочної роботи можуть відображати в акті перевірки ознаки недійсності (нікчемності) і правочинів, при цьому донарахування податкових зобов'язань повинно здійснюватися виключно за порушення норм податкового законодавства.

Враховуючи, що документальну позапланову невиїзну перевірку проведено з дотриманням пункту 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та позивачем не надано жодного доказу на спростування висновків акту перевірки, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рентакран» за результатом якої складено акт від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633.

Щодо вимоги про зобов’язання вилучити з інформаційних баз органів податкової служби акт від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633 та утриматись від вчинення дій щодо використання та поширення іншим органам Міністерства доходів і зборів України акту від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно з підпунктом 1.3.3 пункту 1.3 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266, (далі - Методичні рекомендації) для реалізації Методичних рекомендацій, зокрема, створено такий програмний продукт як система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.21 розділу 2 Методичних рекомендацій передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в автоматизованій системі “Аудит”. По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

З системного аналізу викладеного вбачаться, що система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є інформаційною базою органів державної податкової служби, яка використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушено її права, свободи або інтереси.

З огляду на те, що завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів осіб, враховуючи, що дії щодо внесення до інформаційних баз органів податкової служби акт від 18.09.2013 №193/26-57-22-03-07/34352633 не порушує права та інтереси позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда