Рішення № 35286991, 14.11.2013, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/7113/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Міросєді А. І.

при секретарі Ульянцевій С.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ідент.код 02070826), Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ідент.код 36512800) «про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди», -

в с т а н о в и в :

25 вересня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», Костянтинівського індустріального технікуму ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 вересня 2011 року він був прийнятий на роботу викладачем механічних дисциплін до Костянтинівського індустріального технікуму за строковим трудовим договором (контрактом) від 30.08.2011 року на один рік з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року. 31.08.2012 року був укладений новий контракт на строк з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року. 30.08.2013 року він написав заяву про прийняття його на роботу та продовження дії контракту, але адміністрацією технікуму його було повідомлено, що він буде звільнений у звязку з закінченням терміну дії контракту за п.2 ст. 36 КЗпП України, але наказ про звільнення йому не видали, також не видали трудову книжку, остаточний розрахунок з ним не провели. На його вимогу, лише 19.09.2013 року йому видали копію наказу про звільнення та трудову книжку. З даним наказом він не погоджується з наступних підстав. Як зазначено в контракті від 31.08.2012 року, дія контракту встановлена конкретними датами до 31 серпня 2013 року включно, а наказом № 18-к від 30.08.2013 року його звільнили 31.08.2013 року, а не з 1 вересня 2013 року. Його попередньо ознайомили з учбовим навантаженням на 2013-2014 навчальний рік, в установлений законодавством строк про звільнення не попереджали. 30.08.2013 року та повторно 19.09.2013 року ним особисто було подано заяву про прийняття його на роботу до Костянтинівського індустріального технікуму ДВНЗ ДонНТУ. Також, згідно протоколу № 12 засідання циклової комісії механічних дисциплін від 13.06.2013 року, він був обраний керівником гуртка «Механік» та зобовязаний підготувати необхідне методичне забезпечення гуртка до 01.09.2013 року; йому рекомендували вступити до аспірантури на відповідну кафедру ДонНТУ, що вказує, що трудові відносини фактично тривають і він не мав наміру та бажання припиняти трудові відносини з закладом. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 39 КЗпП України, строкові трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Оскільки трудові договори з ним переукладалися декілька разів, вважає, що дію строкового трудового договору (контракту), укладеного з ним, слід вважати продовженою на невизначений строк. У звязку з тим, що він працював за трудовим контрактом, термін дії якого відповідно до норм законодавства продовжено на невизначений строк, звільнити його можна лише з підстав, прямо передбачених законом і не повязаних з підставами припинення дії трудових контрактів. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Незаконними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, що проявилося в зміні укладу життя, погіршенні стану здоровя, а також те, що при звільненні відповідачем були порушені його законні права, що призвело до вимушених змін образу життя, необхідності доводити неправомірність звільнення, у звязку з чим витрачати особистий час, додатково витрачати зусилля для організації свого життя. Розмір відшкодування моральної шкоди визначив у розмірі 2000 грн. Просив: наказ про звільнення його з займаної посади викладача механічних дисциплін Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет» за ст. 36 ч.1 п.2 КЗпП України (закінчення терміну дії контракту) № 18-к від 30.08.2013 року визнати незаконними та скасувати; поновити його на посаді викладача Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет»; стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та у відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Також повідомили, що позивач не мав наміру припиняти трудові відносини з відповідачами, оскільки у нього було відповідне педнавантаження, а також він був обраний керівником гуртка «Механік» і до 01.09.2013 року мав розробити відповідне методичне забезпечення. 30 серпня 2013 року разом з усіма викладачами він писав заяву на імя ректора «ДонНТУ» про укладення з ним трудового договору на 2013-2014 навчальний рік, але його заяву комісія не прийняла і його повідомили про звільнення. Будь-яких повідомлень про те, що з ним не буде укладатися контракт на 2013-2014 навчальний рік, він не отримував.

Представник відповідачів ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, з яких вбачається, що звільнення позивача було проведено у відповідності до вимог законодавства про працю та умов контракту.

Свідок ОСОБА_4 повідомила у судовому засіданні, що 30 серпня 2013 року відбулося засідання комісії технікуму, де викладачі писали заяви і з ними укладалися контракти на 2013-2014 навчальні роки. Вона особисто бачила, що позивач ОСОБА_1 писав заяву про укладення з ним контракту і передав її до комісії, але йому ОСОБА_5 було повідомлено, що його звільнено з підстав закінчення строку дії контракту і контракт на новий строк з ним укладатися не буде.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, дослідивши надані сторонами докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачами, а саме: з 01 вересня 2011 року він був прийнятий на роботу викладачем механічних дисциплін до Костянтинівського індустріального технікуму, наказ № 257-к від 31.08.2011 року (а.с. 41). Підставою прийняття на роботу була його особиста заява від 30.08.2011 року (а.с. 75) та укладений строковий трудовий договір (контракт) від 30.08.2011 року на один рік строком з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року (а.с. 13). На підставі його заяви від 29.08.2012 року (а.с. 40), 31.08.2012 року з ним був укладений новий контракт на строк з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року (а.с. 42), наказ № 62-к від 01 вересня 2012 року (а.с. 46-47).

Згідно п.7.1.1 контрактів від 30.08.2011 року та від 31.08.2012 року, контракт припиняється після закінчення строку дії контракту; при цьому керівник Університету і Працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію або укладається на новий термін.

Наказом № 18-к від 30.08.2013 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади викладача механічних дисциплін Костянтинівського індустріального технікуму 31.08.2013 року у звязку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 54). При цьому на даному наказі є запис про ознайомлення позивача з наказом, його незгода зі звільненням, який датовано 09.09.2013 року.

Сторонами було визнано та не заперечувалося у судовому засіданні, що призначення педагогічних працівників на посаду викладачів Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет» здійснюється виключно ректором Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет».

Згідно службової записки від 10.09.2013 року в.о. директора КІТ ДВНЗ «ДонНТУ» ОСОБА_5 на імя ректора ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», 30.08.2013 року на засіданні тарифікаційної комісії до відома ОСОБА_1 був доведений наказ про його звільнення у звязку з закінченням строку дії контракту. 05.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до директора технікуму з особистою заявою на імя ректора «ДонНТУ» про прийняття його на роботу викладачем механічних дисциплін. У формі погоджувальної візи нею був зроблений запис про відмову у прийнятті на роботу у звязку з відсутністю педагогічного навантаження (а.с. 58-59).

Згідно протоколу № 14 від 02.07.2013 року засідання циклової комісії механічних дисциплін, визначене попереднє навантаження викладачів циклової комісії на 2013-2014 навчальні роки, за яким позивачу ОСОБА_1 виділено 202,97 годин (а.с. 17-19, 22).

Згідно протоколу № 12 від 13.06.2013 року засідання циклової комісії механічних дисциплін, позивача ОСОБА_1 обрано керівником гуртка «Механік» та зобовязано підготувати необхідне методичне забезпечення гуртка до 01.09.2013 року (а.с. 20-21).

Згідно протоколу № 13 від 21.06.2013 року засідання циклової комісії механічних дисциплін, рекомендовано продовжити трудові договори з викладачами Костянтинівського індустріального технікуму ДВНЗ «ДонНТУ» на 2013-2014 навчальні роки, у тому числі і з позивачем ОСОБА_1 (а.с. 78-80).

Згідно протоколу № 2 від 30.08.2013 року засідання тарифікаційної комісії технікуму, викладач механічних дисциплін ОСОБА_1 наказом № 18-к від 30.08.2013 року звільнений з посади викладача 31.08.2013 року у звязку із закінченням терміну дії контракту (а.с. 62-64).

Будь яких доказів того, що позивач ОСОБА_1 з боку відповідача «ДонНТУ» повідомлявся про намір останнього припинити з позивачем трудові відносини, представником відповідача суду не надано.

З пояснень позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, а також досліджених письмових доказів, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 мав намір продовжувати трудові відносини з відповідачами, про що 30.08.2013 року писав відповідну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.3 ст. 24 КЗпП України, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно ч.1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути як безстроковим, що укладається на невизначений строк так і таким, що встановлюється на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий трудовий договір).

Відповідно до ч.3 ст. 54 Закону України «Про освіту», педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Трудові договори між «ДонНТУ» та позивачем ОСОБА_1 переукладалися декілька разів: контракт від 30.08.2011 року терміном на 1 рік з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року, та контракт від 31.08.2012 року на термін з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року, при цьому позивач ОСОБА_1 писав відповідні заяви на імя ректора «ДонНТУ» 30.08.2011 року та 29.08.2012 року відповідно.

Підписанням контрактів від 30.08.2011 року та 31.08.2012 року позивач ОСОБА_1 засвідчив свою згоду з його умовами, однією з яких було те, що підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії, але за умови, що керівник Університету і Працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію або укладається на новий термін.

Оскільки умовами контракту не передбачено, що він не може переходити в договір на невизначений строк відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України, не пізніше ніж за два місяці сторони не визначились, що контракт припиняє свою дію, суд приходить до висновку, що дію строкового трудового договору (контракту), укладеного ректором «ДонНТУ» та позивачем ОСОБА_1 слід вважати продовженою на невизначений строк.

У звязку з тим, що позивач працював за трудовим контрактом, термін дії якого відповідно до ст. 39-1 КЗпП України продовжено на невизначений строк, звільнити його можна лише з підстав, прямо передбачених законом і не повязаних з підставами припинення дії трудових контрактів.

Так, статтею 36 КЗпП України передбачений вичерпний перелік підстав припинення трудового договору. Відповідач посилається на п. 2 ст. 36 КЗпП України як на підставу для звільнення позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У той же час, відповідачами не надано жодного документального підтвердження отримання такої вимоги позивачем.

Таким чином, суд вважає доведеними та такими, що ґрунтуються на законі, вимоги позивача щодо визнання незаконним наказу № 18-к від 30 серпня 2013 року в частині його звільнення з 31 серпня 2013 року з займаної посади викладача КІТ ДВНЗ «ДонНТУ» за п.2 ст. 36 КЗпП України (закінчення терміну дії контракту).

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення працівника без законної підстави, останній повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, у відповідності до перелічених норм трудового законодавства, позивач має бути поновлений на роботі на посаді викладача КІТ ДВНЗ «ДонНТУ».

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України суд одночасно з поновленням на роботі приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1992 року № 100 (з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно довідки відповідача середньоденний заробіток позивача складає 74 грн. 24 коп. (липень-серпень 2013 року 3266,72 грн.; кількість робочих днів 44) (а.с. 77).

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2013 року по 14.11 2013 року підлягає стягненню сума 4008 грн. 96 коп. (74,24 грн. х 54 робочі дні).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивача з приводу незаконного звільнення, він має право на відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив незаконного звільнення на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача у відшкодування спричиненої моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000,00 грн., оскільки це, на думку суду, є розумним та справедливим відшкодуванням.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Згідно ст. 88 з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 114 грн. 70 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ідент.код 02070826), Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ідент.код 36512800) «про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди» задовольнити частково.

Наказ Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ідент.код 02070826) № 18-к від 30 серпня 2013 року в частині звільнення з 31 серпня 2013 року ОСОБА_1 з займаної посади викладача Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет» за п.2 ст. 36 КЗпП України (закінчення терміну дії контракту) визнати незаконними та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет».

Стягнути з Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет» (ідент.код 36512800) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 02 вересня 2013 року по 14 листопада 2013 року у розмірі 4008 грн. 96 коп.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ідент.код 02070826), Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ідент.код 36512800) судовий збір у розмірі по 114 грн. 70 коп. з кожного.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 14 листопада 2013 року. Повний текст рішення виготовлений 15 листопада 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя