Ухвала суду № 35286631, 13.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"13" листопада 2013 р. Справа № 817/2901/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Завод обробки каменю" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" вересня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Завод обробки каменю" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ПП "Завод обробки каменю" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року №0000632240 про нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті у сумі 38842,72 грн. Просив визнати протиправним та скасувати наказ "Про проведення документальної позапланової перевірки ПП "Завод обробки каменю" від 26.07.2013 року №107 та визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення вказаної перевірки.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги .

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Встановлено, що в період з 29.07.2013 року - 31.07.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контракту №03/15 від 15.03.2012 року, укладеного з фірмою-нерезидентом "POWERTECH SP. z.o.o." (Польща), за період з 01.03.2013 року по 15.07.2013 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 581/17-16-22-04/35308229 від 02.08.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.08.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632240, яким позивачу нараховано пеню за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті у сумі 38842,72 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" , Постановою Правління Національного банку України №475 від 16.11.2012 року та цим кодексом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, органи ДПС мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.78 ПК України, відповідно до положень якої, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п.78.1.1 п.78.1).

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що підставою для проведення перевірки позивача у оспорюваному наказі №107 від 26.07.2013 року зазначено отримання повідомлень банку про порушення розрахунків в іноземній валюті та ненадання платником податків повної відповіді на запит податкового органу.

Отже, у відповідача були передбачені пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстави для проведення позапланової документальної перевірки позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача про проведення перевірки та скасування наказу про її проведення від №107 від 26.07.2013 року, колегія суддів зазначає.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, згідно якої, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, у платника податку є право не допускати посадових осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки з підстав, зазначених в п.п.81.1 ст.81 ПК України.

Спірний наказ від 26.07.2013 року про перевірку фактично був реалізований, що свідчить про те, що позивач визнав його правомірність, допустивши відповідача до перевірки, і погодився з діями перевіряючих щодо його виконання.

Колегія суддів вважає , що виключно результат реалізації повноваження податкового органу, а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення контролюючого органу.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та правомірно залишенні без задоволення судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000632240 від 05.08.2013 року, колегія суддів зазначає.

Порядок та механізм розрахунків при здійснені суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності визначає Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

В силу норми ст. 1 вказаного Закону, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 4 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановою Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 року встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Отже, незалежно від дати укладання зовнішньоекономічного договору, якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії Постанови Правління Національного банку України № 475 від 16.11.2012 року, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.

Статтею 4 Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за №338/3631, визначено порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними та імпортними операціями ( далі -Інструкція).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Інструкції, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Згідно п.5.9 розділу 5 Інструкції, банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

Відповідно до п.5.1 розділу 5 Інструкції банки надсилаються усі передбачені цим розділом повідомлення до 10 числа місяця, наступного за звітним, а повідомлення згідно з пунктом 5.7 у визначені ним строки податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату або кур'єром банку з обов'язковою відміткою податкових органів про отримання.

Таким чином, уповноважені банки зобов'язані здійснювати функцію контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних контрактах.

Розділом 8 вищезазначеної Інструкції передбачено, що за невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення положень цієї Інструкції банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Отже, враховуючи виконання уповноваженими банками вищезгаданих функцій контролю, суд вважає, що днем виявлення порушення є саме дата встановлення уповноваженим банком факту допущення резидентом порушення строків та повідомлення про даний факт органам податкової служби, відповідно до вимог розділу 7 вищезазначеної Інструкції.

Судом встановлено, що Листом від 01.07.2013 року за № 1279 АТ "БАНК "ФІНАНСИ та КРЕДИТ" повідомив податковий орган про виявлені факти порушень валютного законодавства позивачем.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути засновані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Суд вважає, що пеня за порушення встановлених ст. 1Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Згідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції (пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що пеня за порушення термінів розрахунків була обрахована за період з 01.05.2013 року по 15.07.2013 року у сумі 25484,50 грн. та за період з 06.06.2013 року по 15.07.2013 року у сумі 13358,22 грн., що разом складає 38842,72 грн.

При цьому судом підтверджується факт звернення позивача до Господарського суду Рівненської області про стягнення з ТОВ "POWERTECH SP. z.o.o." (Польща) заборгованості в сумі 223288,00 грн.

З урахуванням викладеного, відповідач мав законні підстави для нарахування позивачу пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті за період з 01.05.2013 року по 15.07.2013 року, з урахуванням ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного позову, оскільки позивач не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Завод обробки каменю" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" вересня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Завод обробки каменю" вул.Млинівська,3,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023