Постанова № 35285849, 13.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

13 листопада 2013 року Справа № 906/930/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача - дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.13 р. у справі № 906/930/13 (суддя Гансецький В.П.)

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ)

до комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (м.Новоград-Волинський Житомриська область)

про стягнення 456249,59 грн.

За участю представників:

позивача - Мицько Роман Миколайович ( довіреність № 273/10 від 14.12.2012 р. )

відповідача - Кармазіна Галина Анатоліївна ( довіреність № 54 від 08.01.2013 р. );

Тодорович Людмила Михайлівна (директор, наказ №1П від 14.07.2008 р., паспорт серії ВМ №097569)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.09.13 р. у справі № 906/930/13 (суддя Гансецький В.П.) позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 456249,59 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1000,00 грн. пені, 157898,32 грн. 3% річних, 23200,11 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання договору №06/10-2227ТЕ-10 від 20.12.10р. про закупівлю природного газу за державні кошти та 9124,99 грн. судового збору. В решті позову відмовлено

Стягнуто з дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в доход державного бюджету України 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на неї господарським судом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі зокрема зазначає, що господарський суд необгрунтовано та без дослідження інтересів позивача зменшив нараховану пеню в 275 разів, задовольнив лише 1000,00 грн. з 275151,16 грн. заявлених.

Зазначає, що з 01.10.2011р. ДК «Газ України» отримує кошти на своє існування, до закінчення процедури реорганізації, виключно від боржників за рішеннями господарських судів про стягнення боргу за договорами поставки природного газу. Зокрема, основний борг за поставлений природний газ ДК «Газ України» перераховує НАК «Нафтогаз України», а господарську діяльність веде виключно на коштах отриманих від боржників за невиконання умов договору поставки природного газу (пеня, 3% річних, інфляційні збитки).

Звертає увагу суду на ту обставину, що ДК «Газ України» є збитковим підприємством. Непокритий збиток позивача становить 7 938 770 000 грн. 00 коп.

Посилається на практику Вищого господарського суду України, а саме постанови: від 23.02.2010р. у справі №37/134-09, від 04.03.2010р. у справі №10/192/09-11/347/09, від 23.09.2010р. у справі №15/196, від 09.11.2010р. у справі №46/63, від 04.04.2013р. у справі №5017/2633/2012.

Також вважає висновок суду про пропуск позивачем спеціальної позовної давності передчасним та таким, що суперечить дійсним обставинам справи. При цьому посилається на норми ст.ст.258,259 ЦК України, п.6 ст.232 ГК України, п.9.3 договору.

Крім цього зазначає, що суд першої інстанції необгрунтовано та не об'єктивно стягнув з позивача максимальний штраф у розмірі 1 700,00 грн. за невиконання вимог ухвал.

На підставі викладеного просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.13р. у справі №906/930/13 в частині зменшення пені та стягнення з ДК «Газ України» штрафу, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задоволити повністю.

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№19008/13 від 04.11.2013р., арк.справи 130-133), в якому заперечує проти доводів скаржника.

Вважає, що при прийнятті рішення судом було враховано всі обставини справи, зокрема: специфіку діяльності та надзвичайно важливе соціальне значення підприємства; погашення боргу у досудовому порядку у повному обсязі за рахунок коштів субвенції, виділеної з Державного бюджету України для відшкодування підприємству заборгованості по різниці в тарифах; збитковість діяльності КП «Новоград-Волинськтеплокомуненерго»; невідшкодування державою заборгованості по різниці в тарифах; відповідно до вимог чинного законодавства підприємство не може нараховувати пеню за несвоєчасне внесення платежів споживачами І групи; заявлення ДК «Газ України» одночасно з вимогою про стягнення пені також вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних, а також недоведеність позивачем факту завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної сплати коштів.

Також стверджує, що стягнення судом першої інстанції з ДК «Газ України» в доход Державного бюджету України 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій є обґрунтованим та справедливим.

На підставі викладеного просить апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Житомирської області від 16 вересня 2013 року у справі №906/930/13 залишити без задоволення, а рішення - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.11.2013р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник відповідача та директор комунального підприємства заперечили проти доводів скаржника, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

20.12.2010р. дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" уклала з комунальним підприємством Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2227ТЕ-10 та додаток № 1 від 20.12.2010р. до даного договору (арк.справи 14-21).

Відповідно до пп.1.1 договору, постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у договорі.

Згідно з пп.4.1 даного договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється па підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пп.7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов пп.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пп.9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 28.01.11р. до даного договору, строк дії договору було встановлено з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (арк.справи 22).

Позивач поставив відповідачу в період з січня по квітень 2011р. природний газ загальним обсягом 5190,992тис.м куб. на загальну суму 6796046,72грн., що підтверджується відповідними актами передачі - приймання природного газу за вказаний період (арк.справи 26-29).

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав у повному обсязі, однак з порушенням строків оплат поставленого природного газу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно договору від 20.12.10р. №06/10-2227ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти, позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 456249,59 грн., з яких: 275151,16 грн. пені, 157898,32 грн. 3% річних, 23200,11 грн. інфляційних нарахувань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено частиною 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Штрафними санкціями, відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Як було зазначено вище, відповідальність покупця встановлена пп.7.3.1 договору, відповідно до якого у разі порушення умов пп.4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пп.9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідного розрахунку, розмір пені становить 275151,16 грн., 3% річних - 157898,32 грн., інфляційних нарахувань - 23200,11 грн. (арк.справи 3-9).

Розрахунки обгрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки. При цьому суд посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.12.2012р. у справі №10/065-11 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Бориспільського районного споживчого підприємства "Райтепломережа" про стягнення 1814798,85 грн.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду зважаючи на наступне.

Зазначеною правовою позицією Верховного Суду України було врегульовано відносини щодо порядку нарахування штрафних санкцій, а не строку позовної давності, як зазначає суд першої інстанції.

Як встановлено ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня №10, за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Відповідно до пп.9.3 договору, сторони домовились, що строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

А тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач звернувшись у червні 2013р. до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за період з 21.02.11р. по 21.11.11р. пропустив спеціальний строк позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для вимог про стягнення пені.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив погашення основного боргу до подачі позову; подав належні докази скрутного фінансового становища відповідача (звіти про фінансові результати: за 2010р., 2011р., 1 кв., 1 півр. 2013р., докази погашення боргу тощо).

Однак, позивач з 01.10.2011р. ДК «Газ України» отримує кошти на своє існування, до закінчення процедури реорганізації, виключно від боржників за рішеннями господарських судів про стягнення боргу за договорами поставки природного газу. Основний борг за поставлений природний газ ДК «Газ України» перераховує НАК «Нафтогаз України», а господарську діяльність веде виключно на коштах отриманих від боржників за невиконання умов договору поставки природного газу (пеня, 3% річних, інфляційні збитки). ДК «Газ України» є збитковим підприємством. Непокритий збиток позивача становить 7 938 770 000 грн. 00 коп.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню (на 99,7%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Перевіривши доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру пені, та доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правомірним зменшення розміру пені саме на суму 130000 грн. 00 коп. В частині стягнення 145151 грн. 16 коп. пені слід відмовити.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в цій частині.

В апеляційній скарзі дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» також зазначає про неправомірність стягнення з неї штрафу у розмірі 1700,00 грн. до Державного бюджету України.

Відповідно до п.5 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Матеріали справи свідчать, що покладення на позивача судом першої інстанції спеціальної відповідальності у вигляді стягнення штрафу пов'язано з ненаданням позивачем довідки про стан сплати відповідачем заявленої суми на день судового розгляду справи в межах позовних вимог; не направленням відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів в повному обсязі (оскільки представником відповідача було заявлено в судовому засіданні 18.07.13р. про те, що від позивача відповідачу надійшли по пошті лише перший та останній аркуш позовної заяви).

Колегія суддів зазначає, що суми, заявлені у позові, є пенею, 3% річних та інфляційними втратами, а тому неправомірною є вимога суду першої інстанції про надання позивачем довідки про стан сплати відповідачем заявленої суми на день судового розгляду справи в межах позовних вимог, оскільки у відповідача відсутні підстави для їх оплати до прийняття рішення у справі.

Вимога суду щодо подачі доказу направлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів також є неправомірною, оскільки в матеріалах позовної заяви містяться такі докази (арк.справи 11, 12). Крім цього, відповідно до положень статті 22 ГПК України, відповідач має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.

В разі невиконання позивачем ухвал суду про надання доказів, суд зобов'язаний вирішити спір за наявними доказами, що, власне, і відбулося в даній справі - спір був розглянутий в порядку ст.75 ГПК України, тобто при неподанні витребуваної довідки та доказів надсилання позивачем відповідачу позовної заяви за наявними матеріалами справи.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача відповідальності, передбаченої ч.5 ст.83 ГПК України, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст.103 ГПК України, має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.13 р. у справі № 906/930/13 в частині стягнення пені та скасування зазначеного рішення в частині стягнення 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на неї господарським судом

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.13 р. у справі № 906/930/13 - задоволити частково.

Змінити рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.13р. у справі №906/930/13 в частині стягнення 1000 грн. пені.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.13р. у справі №906/930/13 в новій редакції:

« 2. Стягнути з комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго", 11700, м.Новоград-Волинський Житомирської області, вул.І.Франка 15-а, ідентифікаційний код 35824365:

- на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка 1, ідентифікаційний код 31301827 - 130000,00 грн. пені, 157898,32 грн. 3% річних, 23200,11 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання договору № 06/10-2227ТЕ-10 від 20.12.10р. про закупівлю природного газу за державні кошти та 9124,99 грн. судового збору.»

Скасувати пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.13р. у справі №906/930/13 про стягнення 1700,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на неї господарським судом.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.