Рішення № 35285693, 14.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 р. Справа № 914/3658/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс», Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати - Логістик», Львівська область, Жовківський район, с. Малехів,

про: визнання недійсним Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2013 року №19/13, стягнення 15 852 грн. 88 коп. орендної плати за договором та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Маршалок В.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Возняк І.В. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати - Логістик» про визнання недійсним Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2013 року №19/13, стягнення 15 852 грн. 88 коп. орендної плати за договором та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.09.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.10.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 30.09.2013 року рекомендованою поштою №81100 0247602 8, відповідач - 02.10.2013 року рекомендованою поштою №80383 0031143 8 (оригінали повідомлень про вручення поштових повідомлень в матеріалах справи).

В судовому засіданні 29.10.2013 року оголошено перерву до 14.11.2013 року про що сторони належно повідомлені під розписку (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 14.11.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30477070, знаходиться за адресою: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, буд. 8 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпати-Логістик» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05528639, знаходиться за адресою: 80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 20А, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії АБ №394534 (докази в матеріалах справи).

01.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» (надалі - позивач, наймач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпати-Логістик» (надалі - відповідач, наймодавець) укладено Договір найму (оренди) нежитлового приміщення №19/13 (надалі - договір), за умовами якого наймодавець передав, а наймач прийняв у строкове платне користування складські приміщення загальною площею 158,9 м. кв., які розташовано за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 20А (надалі - орендовані приміщення).

Вказаний договір складено в письмовій формі, підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Розділом 2 договору встановлено порядок передачі (повернення) та прийняття орендованого майна, розділом 3 - орендну плату.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору передача наймодавцем орендованого майна у користування оформлюється актом приймання-передачі. Орендоване майно вважається переданим/прийнятим з дати підписання згаданого акту уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що, у зв'язку з фактичним використанням наймачем орендованого майна за попереднім договором, орендоване майно вважається переданим/прийнятим з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору повернення наймачем орендованого майна наймодавцю оформляється актом зворотного приймання-передачі. Орендоване майно вважається поверненим наймачем та прийнятим наймодавцем з дати підписання такого акту уповноваженими представниками сторін.

Згідно пункту 3.1. договору за користування орендованим майном наймач сплачує щомісячно до п'ятнадцятого числа поточного місяця наймодавцю орендну плату в розмір 3 972 грн. 50 коп., в тому числі 662 грн. 08 коп. ПДВ.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що компенсація витрат наймодавця на оплату комунальних послуг (водо-, електро-, теплопостачання, вивозу сміття) не входить до складу орендної плати та сплачується наймачем згідно з відповідними актами (або рахунками на оплату комунальних послуг), виставленими наймодавцем. При цьому сума оплати обчислюється відповідно до питомої ваги площі орендованого наймачем майна в загальній площі приміщень наймодавця, не обладнаних лічильниками обліку споживання цих ресурсів. У разі наявності лічильників обліку споживання енергоресурсі, розрахунки здійснюються на підставі їх показників. Строк сплати - протягом п'яти банківських днів після отримання акту (рахунку) наймодавця.

Розділами 4 та 6 договору встановлено права сторін, розділами 5 та 7 їх обов'язки.

Так, відповідно до пункту 4.1. договору наймодавець має право, серед іншого, на повне та вчасне отримання від наймача орендної плати та суми компенсації комунальних послуг; вимагати усунення погіршення орендованого майна, що стались з вини наймача; розірвати в односторонньому порядку договір, попередивши про це наймача за один місяць до дати розірвання.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачу орендоване майно в стані, придатному для використання за його цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 7.1. договору наймач зобов'язаний використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, визначеним договором; утримувати орендоване майно, прилеглу територію (коридор, рампа, місце для стоянки автомобіля) в належному санітарному, протипожежному стані, не допускати його псування, погіршення, дотримуватись правил технічної , пожежної та електробезпеки, охорони праці, дотримуватись правил користування тепловою та електричною енергією; забезпечувати справність під'єднаних комунікацій та інфраструктури, а в разі їх виходу з ладу вживати невідкладні заходи щодо усунення недоліків та негайно інформувати про це наймодавця; усунути погіршення орендованого майна за рахунок власних коштів, якщо вони стались з його вини; у разі наявності наміру припинити дію договору попередити наймодавця не пізніше як за один місяць до його закінчення; підписувати акти здачі-прийняття послуг протягом трьох робочих днів з дати їх отримання від наймодавця або надавати вмотивовану письмову відмову від прийняття цих послуг. Якщо в зазначений строк наймодавець не отримає від наймача підписані та скріплені печаткою останнього акти здачі-приймання послуг або вмотивовану письмову відмову від їх прийняття, такі послуги вважаються наданими наймодавцем належним чином та прийнятими наймачем.

Відповідно до пункту 9.4. договору наймодавець має право відмовитись від договору в односторонньому порядку, що тягне за собою його розірвання, в разі прострочення наймачем сплати орендної плати або компенсації комунальних послуг понад один місяць.

Пунктом 10.1. договору сторони дійшли згоди про те, що договір набирає чинності з 01.01.2013 року та діє до 31.12.2013 року включно.

Згідно пункту 13.1. договору всі спори, що можуть виникнути між сторонами у зв'язку з невиконанням цього договору, вирішуються шляхом переговорів, а в разі недосягнення згоди - в суді.

Пунктами 14.4. та 14. 5. договору сторони домовились про включення всіх істотних умов в договір, таким чином договір не може бути визнано неукладеним згідно статті 181 ГК України. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Листом від 21.12.2012 року вих. №16/1/4237 Головне управління Держтехногенбезпеки у Львівській області повідомило відповідача про встановлені при проведенні позапланової перевірки факти порушень вимог та норм протипожежної безпеки при експлуатації складських приміщень ТзОВ «Продімпекс», ФОП Гірник Г.І. та ТзОВ «Галпромальянс». Також у вказаному листі ГУ Держтехногенбезпеки у Львівській області повідомило відповідача про те, що керівниками та відповідальними за дотримання протипожежних вимог особами вищезазначених організацій не виконуються протипожежні заходи режимного характеру, не приділяється належна увага щодо забезпечення пожежної безпеки шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж, що створює безпосередню загрозу виникнення пожежі та її розповсюдження на сусідні приміщення і будівлі, нанесення великих матеріальних збитків, загибелі людей.

З підстав невиконання орендарями передбачених договорами оренди умов щодо утримання орендованого майна в належному протипожежному стані та дотримання правил пожежної безпеки, а також з метою недопущення виникнення надзвичайних ситуацій ГУ Держтехногенбезпеки у Львівській області в листі від 21.12.2012 року вих. №16/1/4237 просило відповідача переглянути укладені із ТзОВ «Продімпекс», ФОП Гірник Г.І. та ТзОВ «Галпромальянс» договори оренди в частині обов'язків вказаних осіб щодо дотримання умов договорів оренди та вимог законодавства у сфері забезпечення пожежної безпеки та орендованих площах, а також приведення належних відповідачу приміщень в належний протипожежний стан (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

На виконання листа ГУ Держтехногенбезпеки у Львівській області відповідачем 21.01.2013 року скеровано позивачу листа №14 з проханням про вжиття до 01.04.213 року заходів для ліквідації викладених у вказаному листі недоліків (належним чином завірена копія листа від 21.01.2013 року №14 долучена до матеріалів справи).

Так, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійним Договір найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2013 року №19/13 з підстав того, що відповідачу станом на момент укладення вказаного договору було відомо про непридатність до використання орендованого за договором приміщення у відповідності до мети найму, визначеної договором, а також стягнути з відповідача на користь позивача 15 852 грн. 88 коп. сплаченої позивачем за користування орендованим приміщенням орендної плати.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 23.10.2013 року за вх. №44295/13, позовні вимоги позивача заперечує у повному обсязі, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі з підстав того, що між сторонами у справі договірні відносини найму тривають з 2003 року, будь-яких непорозумінь чи зауважень протягом вказаного періоду часу з боку позивача щодо орендованого приміщення до відповідача не надходило.

Так, в підтвердження вказаного відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2012 року №56/12, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 54 м .кв., які знаходяться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 20А строком з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Так, на виконання умов договору від 01.01.2012 року №56/12 між сторонами укладено Акт прийому-передачі орендованого майна від 01.01.2012 року б/н, яким відповідач передав, а позивач прийняв в користування нежитлові приміщення площею 54 м .кв., які знаходяться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 20А. Сторонами стан орендованого приміщення визначено як задовільний. Жодних зауважень до орендованого приміщення сторонами в акті приймання-передачі не викладено. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

Додатковою угодою від 01.03.2012 року №1 до договору від 01.01.2012 року №56/12 сторони дійшли згоди щодо внесення змін до вказаного договору в частині збільшення площі орендованого майна та орендної плати за таке користування. Так сторони погодили, що площа орендованого приміщення становить 158,9 м. кв., а орендна плата за користування цим приміщенням - 3 972 грн. 50 коп. за місяць. Вказана додаткова угода підписана повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

Актом прийому-передачі орендованого майна від 01.03.2012 року б/н, відповідач передав, а позивач прийняв в користування нежитлові приміщення площею 104,9 м .кв., які знаходяться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, буд. 20А. Сторонами стан орендованого приміщення визначено як задовільний. Жодних зауважень до орендованого приміщення сторонами в акті приймання-передачі не викладено. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 7.1. договору від 01.01.2012 року №56/12 наймач зобов'язаний використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, визначеним договором; утримувати орендоване майно, прилеглу територію (коридор, рампа, місце для стоянки автомобіля) в належному санітарному, протипожежному стані, не допускати його псування, погіршення, дотримуватись правил технічної, пожежної та електробезпеки, охорони праці, дотримуватись правил користування тепловою та електричною енергією; забезпечувати справність під'єднаних комунікацій та інфраструктури, а в разі їх виходу з ладу вживати невідкладні заходи щодо усунення недоліків та негайно інформувати про це наймодавця; усунути погіршення орендованого майна за рахунок власних коштів, якщо вони стались з його вини; у разі наявності наміру припинити дію договору попередити наймодавця не пізніше як за один місяць до його закінчення.

В подальшому, відповідач Листом від 19.11.2012 року вих. №404 звертався до позивача із повідомленням про закінчення 31.12.2012 року договірних відносин між сторонами і пропозицією до укладення нового договору оренди приміщень.

Так, відповідач зазначає про те, що орендовані за договором нежитлові приміщення площею 158,9 м. кв. з 01.03.2012 року перебувають у володінні та користуванні позивача на підставі Договору від 01.01.2012 року №56/12 (із врахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 01.03.2012 року №1 до вказаного договору), жодних зауважень щодо стану вказаних приміщень протягом дії договору від 01.01.2012 року №56/12 від позивача не надходило.

З підстав наведеного відповідач робить висновок про те, що позивачем неналежно виконувались умови укладеного між сторонами договору від 01.01.2012 року №56/12 в частині виконання взятих на себе позивачем договірних зобов'язань щодо утримання орендованого майна в належному санітарному та протипожежному стані та дотримання правил технічної, пожежної безпеки, електробезпеки, правил користування електричною енергією.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15 852 грн. 88 коп. сплаченої позивачем на користь відповідача орендної плати, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає наступне.

Пунктом 7.1.6. договору сторонами встановлено обов'язок наймача підписувати акти здачі-прийняття послуг протягом трьох робочих днів з дати їх отримання від наймодавця або надавати вмотивовану письмову відмову від прийняття цих послуг.

Так, відповідач вказує на те, що позивачем жодного разу не надано відповідачу відмову від вказаних послуг, що свідчить про надання відповідачем вказаних послуг належним чином та їх прийняття позивачем.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року у справі №914/2460/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення та стягнення заборгованості в розмірі 15 408 грн. 33 коп. встановлено, що в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року приміщенням користувався відповідач на підставі договору найму (оренди) нежитлового приміщення №56/12. У пункті 7.1.2 даного договору було передбачено, що наймач зобов'язаний утримувати орендоване майно, прилеглу територію в належному санітарному, технічному, протипожежному стані, не допускати його псування, погіршення, дотримуватись правил технічної, пожежної та електробезпеки, охорони праці, дотримуватись правил користування тепловою та електричною енергією. Таким чином, саме у період користування приміщенням відповідачем, який згідно умов договору зобов'язаний був утримувати приміщення у належному протипожежному стані, і були виявлені порушення протипожежних вимог. Після 01.01.2013 року, коли замість договору №56/12 почав діяти новий договір найму №19/13, приміщення продовжувалося залишатися у наймача і про це сторони зазначили у пункті 2.2 договору №19/13.

Таким чином, порушення вимог пожежної безпеки мало місце у період перебування приміщення в оренді у відповідача, за який він по травень 2013 року сплачував орендну плату (докази підтвердження оплати знаходяться у матеріалах справи) і не ставив наймодавцю будь-яких претензій щодо відсутності підстав для такої сплати орендної плати через неналежний стан приміщень.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року у справі №914/2460/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Галицький промисловий альянс» без задоволення.

Таким чином, рішення господарського суду Львівської області від 27.08.20143 року у справі №914/2460/13 набрало законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 ГПК України, та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є загальнообов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Приписами частини першої статті 230 ЦК України унормовано, що у випадку, коли одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7 1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.5.2. вказаної постанови встановлено, що, з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії Договору найму (оренди) нежитлового приміщення №19/13 та підтверджується в судовому засіданні представником позивача вказаний договір є оспорюваним правочином.

У пункті 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що За змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Таким чином, суд дійшов до висновків про те, що Договір найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2013 року №19/13 не укладався сторонами під впливом помилки, оскільки позивач фактично користується нежитловими приміщеннями, які є предметом договору, з 01.03.2012 року та був належним чином обізнаний про стан орендованого ним приміщення.

Окрім того, позивачем не наведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України того, що наслідки помилки сторін щодо якості орендованого приміщення неможливо усунути або для такого усунення необхідно здійснити значні витрати (з урахуванням майнового стану позивача).

Щодо посилання позивача про вчинення договору під впливом обману відповідача про стан орендованого майна, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

Так, позивачем не наведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України факту введення представником ТзОВ «Карпати-Логістик» представника ТзОВ «Галицький промисловий альянс» в оману під час укладення Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2013 року №19/13 шляхом замовчування або неповідомлення обставин щодо стану орендованого приміщення, а також того, що таке введення в оману призвело до значного впливу на волевиявлення позивача щодо укладення оспорюваного договору.

Окрім того, як встановлено судом при вирішенні спору у справі №914/2460/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати-Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення та стягнення заборгованості в розмірі 15 408 грн. 33 коп., в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року приміщенням користувався відповідач на підставі договору найму (оренди) нежитлового приміщення №56/12. У пункті 7.1.2 даного договору було передбачено, що наймач зобов'язаний утримувати орендоване майно, прилеглу територію в належному санітарному, технічному, протипожежному стані, не допускати його псування, погіршення, дотримуватись правил технічної, пожежної та електробезпеки, охорони праці, дотримуватись правил користування тепловою та електричною енергією. Таким чином, саме у період користування приміщенням відповідачем, який згідно умов договору зобов'язаний був утримувати приміщення у належному протипожежному стані, і були виявлені порушення протипожежних вимог. Після 01.01.2013 року, коли замість договору №56/12 почав діяти новий договір найму №19/13, приміщення продовжувалося залишатися у наймача і про це сторони зазначили у пункті 2.2 договору №19/13.

Таким чином, суд дійшов до висновків про те, що обставини, на які позивач посилається, як на підстави визнання договору недійсним, виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем як наймачем умов Договорів найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2012 року №56/12 (з врахуванням Додаткової угоди від 01.03.2012 року до договору) та від 01.01.2013 року №19/13 щодо утримання орендованого майна в належному санітарному, технічному, протипожежному стані, а також дотримання правил технічної, пожежної та електробезпеки та не є обставинами, які спричинили помилку або обман при укладенні Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2013 року №19/13, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем спростований, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. Із позовних заяв немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду ( ч. 1, п.п. 1, 2 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Нормою частини першої статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2013 рік» передбачено, що станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру - про визнання недійсним Договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 01.01.2013 року №19/13 та одну вимогу майнового характеру - про стягнення 15 852 грн. 88 коп. орендної плати за договором.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України, залишити сплачений за подання позовної заяви до суду платіжними дорученнями від 06.09.2013 року №134 на суму 1 720 грн. 50 коп. та від 20.09.2013 року №158 на суму 1 148 грн. 00 коп. судовий збір в розмірі 2 868 грн. 50 коп. за позивачем в розмірі 2 867 грн. 50 коп. та повернути позивачу 1 грн. 00 коп. судового збору у зв'язку із внесенням судового збору в розмірі, ніж передбачено законом.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати в розмірі 2 867 грн. 50 коп. залишити за позивачем.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» (81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, буд. 8; код ЄДРПОУ 30477070) з Державного бюджету України сплачений Платіжним дорученням від 20.09.2013 року №158 судовий збір в розмірі 1 грн. 00 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

14.11.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 18.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.