Постанова № 35285563, 11.11.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 901/1881/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Сікорської Н.І.,

Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

прокурор, Пархоменко Дмитро Петрович, посвідчення № 015521 від 06.03.2013, старший прокурор відділу прокуратури Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ;

представник позивача, не з'явився, державне підприємство Міністерства оборони України "Кримвійськбуд";

представник відповідача, не з'явився, Київський відділ Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим;

представник третьої особи, не з'явився, Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго";

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 20 серпня 2013 року у справі № 901/1881/13

за позовом заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд"

до Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим

третя особа : Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго"

про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" (далі по тексту ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд"), звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції (далі по тексту Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ) про зобов'язання виключити з акту опису й арешту майно, а саме: вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 551605, 2004 року випуску, колір жовтий, державний номер АК6293АТ, № кузову YЗМ55160540003681, № двигуна 14860D, тип кузова самоскид; вантажний автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-2123НГ, 2004 року випуску, колір білий, державний номер АК6678АТ, № кузову 33023040034517, № шасі ХТН33023042020407, № двигуна 2890S, вантажний автомобіль (спеціальний) марки ГАЗ, модель 66БМ-302Б, 1990 року випуску, колір зелений, державний номер АК6602АТ, № кузову ХТН006612L0641447, № двигуна 4250В; вантажний автомобіль марки КАМАЗ модель 5511, 1988 року випуску, колір зелений, № кузову 5511294836, № двигуна 10850D, державний номер АК6682АТ, тип самоскид; вантажний автомобіль марки КАМАЗ модель 53229ССБ5814601, 2004 року випуску, колір оранжевий, державний номер АК6675АТ, № кузову ХТС53229С42228462, № двигуна 10850D, тип бетономішалка.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статі 20 Господарського кодексу України, статті 7 Закону України "Про державну виконавчу службу", статей 52, 55, 57 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та мотивовані неправомірними діями органу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції по складанню акту опису й арешту майна від 20 грудня 2012 року, оскільки описане й арештоване майно, зазначене в акті, не є власністю ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд", а є загальнодержавною власністю, яка закріплена за позивачем на праві повного господарського відання.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2013 року у справі № 901/1881/13 у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ані прокурор, ані позивач не навели у позовній заяві та не надали доказів порушення відповідачем їх прав та охоронюваних законом інтересів. Крім цього, господарський суд звертає увагу на те, що при проведенні опису майна складений акт, у якому міститься засвідчена підписами посадової особи боржника та понятих, відмітка про відсутність заяв та зауважень, що у свою чергу свідчить, про відсутність заперечень боржника, зокрема щодо переліку майна, зазначеного у акті. Також, суд першої інстанції зазначає, про те, що особа, яка вважає, що державний виконавець під час здійснення виконавчих дій порушує вимоги чинного законодавства, має право звернутися до суду з заявою щодо оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, проте боржник своїм правом не скористався, на оскарження дій державного виконавця до суду із відповідним позовом не звертався, але на цих доводах ґрунтується позовна заява.

Не погодившись з рішенням суду, Сімферопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на неповне з'ясування господарським судом Автономної Республіки Крим обставин справи, порушення норм матеріального права, яке, як на думку прокурора призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" не має повноважень розпоряджатися майном, закріпленим за ним на праві повного господарського відання, без згоди власника - Міністерства оборони України, оскільки майно, йому не належить. Крім того, судом першої інстанції не взяті до уваги доводи прокурора та позивача про те, що на даний час діє мораторій на застосування примусової реалізації державного майна введений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2013 року Сімферопольському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України відновлений пропущений строк на подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначена до розгляду на 29 жовтня 2013 року.

29 жовтня 2013 року від представника відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим надійшли заперечення по справі , згідно яких, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та клопотання про розгляд справи без участі представника.

29 жовтня 2013 року в судовому засіданні приймав участь прокурор, представник ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" та представник Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", представник Київського відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2013 року розгляд справи був відкладений на 11 листопада 2013 року.

11 листопада 2013 року від відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність відповідача, в якому представник ВДВС просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим без змін.

11 листопада 2013 року в судовому засіданні приймав участь прокурор, який в своїх поясненнях підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, просив рішення суду першої інстанції скасувати. Представники ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" та орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку неявки в судове засідання представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася судом апеляційної інстанції обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" про стягнення суми боргу в розмірі 214 734,26 грн., 3% річних в розмірі 7334,42 грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 20552,79 грн. та пені в розмірі 1205,77 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2011 року у справі №5002-1/1593-2011 позов задоволений. Стягнуто з державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" заборгованість в розмірі 214734,26 грн., 3% річних в розмірі 7334,42 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 20552,79 грн., пеню в розмірі 1205,77 грн., державне мито в розмірі 2438,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.(том 1 а.с.65-69).

10 червня 2011 року на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ(том 1 а.с.64).

04 серпня 2011 року постановою Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції відкрито виконавче.

За твердженням відповідача, на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №38753567 про стягнення з боржника - державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" на користь юридичних осіб та держави загальної суми боргу у розмірі 425 198,21 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 18 липня 2012 року державним виконавцем по виконанню наказу №5002-1/1593-2011 виданого 10 червня 2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, відповідно до якої, накладено арешт на рухоме майно боржника у межах суми боргу у розмірі 246 501,51 грн. Відповідно до супровідного листа від 03 серпня 2012 року за вих. №03-50/11634 вказана постанова направлена боржнику .

20 грудня 2012 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції по примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження в присутності двох понятих, представника боржника (начальника автобази), представника стягувача складений акт опису й арешту майна (том 1 а.с.18-19) відповідно до якого описано і накладено арешт на таке майно:

- вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 551605, 2004 року випуску, колір жовтий, державний номер АК6293АТ, № кузову YЗМ55160540003681, № двигуна 14860D, тип кузова самоскид;

- вантажний автомобіль марки ГАЗ, модель 33023-2123НГ, 2004 року випуску, колір білий, державний номер АК6678АТ, № кузову 33023040034517, № шасі ХТН33023042020407, № двигуна 2890S;

- вантажний автомобіль (спеціальний) марки ГАЗ, модель 66БМ-302Б, 1990 року випуску, колір зелений, державний номер АК6602АТ, № кузову ХТН006612L0641447, № двигуна 4250В;

- вантажний автомобіль марки КАМАЗ модель 5511, 1988 року випуску, колір зелений, № кузову 5511294836, № двигуна 10850D, державний номер АК6682АТ, тип самоскид;

- вантажний автомобіль марки КАМАЗ модель 53229ССБ5814601, 2004 року випуску, колір оранжевий, державний номер АК6675АТ, № кузову ХТС53229С42228462, № двигуна 10850D, тип бетономішалка.

На описане майно накладено арешт і вставлені обмеження щодо права користування ним: розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном на яке накладено арешт.

Як на думку прокурора, неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції по складанню акту опису й арешту майна від 20 грудня 2012 року, стали підставою для звернення заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в інтересах держави в особі ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" до господарського суду Автономної Республіки Крим із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, проте вважає за необхідне в мотивувальній частині зазначити також власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та надати правову оцінку обставинам справи, у зв'язку з наступним.

Предметом розгляду даної справи є встановлення наявності чи відсутності підстав для виключення з акту опису й арешту спірного майна.

В пункті 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року зазначено, якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права, не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору, у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Виходячи з положень статті 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Положеннями статті 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до підпункту 4.2. пункту 4 статуту ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Так, право господарського відання разом із правом оперативного управління з юридичного погляду є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Дані юридичні особи отримують певну сукупність прав та обов'язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника. При цьому власником їх майна залишається держава, або відповідна територіальна громада. Його суб'єктами є передусім казенні підприємства та інші організації державної та комунальної форм власності.

Відповідно до пункту 3 ст. 136 Господарського кодексу України при захисті права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно із ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва: а) здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган; б) не втручається в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно статуту ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд", зареєстрованого Виконкомом міської Ради міста Сімферополя згідно розпорядження №289-р від 30 квітня 1998 року та затвердженим Міністром оборони України 29 січня 1998 року ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю, при цьому, засновником підприємства та органом управління майном є Міністерство оборони України (том 1 а.с.12-16).

При цьому, заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Кримвійськбуд", яке відповідно до статуту не є власником зазначеного майна, а майно за ним закріплюється на праві повного господарського відання (підпункт 4.2. пункту 4 статуту).

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (п.1). Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту(п.2). Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (п.5). Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна(п.6).

Як зазначено в ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Таким чином, надаючи аналіз наведеним нормам, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що підставою для звернення до суду із відповідним позовом є наявність факту арешту майна, при цьому, важливою умовою повинна бути саме неможливість скаржника здійснити своє суб'єктивне право, оскільки після складення акту опису й арешту майна його право на розпорядження чи користування цим майном буде обмежене.

Як вбачається із тексту позовної заяви та апеляційної скарги, прокурор обґрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги постійно зауважує на тому, що описане та арештоване майно є загальнодержавною власністю, а ні власністю ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд", яке засноване на майні Міністерства оборони України, і саме цей факт прокурор вважає основною підставою для задоволення позовних вимог, при цьому із позовом прокурор звертається самі в інтересах ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд".

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За умовами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 1 Господарського процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Аналогічні висновки наведені в Рішення Конституційного суду України 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес).

Стосовно відсутності порушеного права та охоронюваного законом інтересу заявника, також висловився Вищий господарський суд України у постанові від 25.01.2011р., по справі №2-1/4465-2009.

Аналізуючи правовідносини що виникли між сторонами, судова колегія дійшла висновку що акт опису і арешту майна, права ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" як титульного володільця спірного майна не є порушеними.

Як вбачається з акту опису та арешту майна від 20 грудня 2012 року на описане майно накладений арешт і встановлено обмеження права користування ним: розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном на яке накладено арешт.

При цьому, представник ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" в судовому засіданні пояснював, що зазначені обмеження не перешкоджають їм володіти та користуватися майном на яке накладено арешт.

Тобто, на сьогоднішній час майно не реалізоване, накладання арешту на майно не перешкоджає ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" користуватися вантажними автомобілями, у зв'язку з цим, судова колегія апеляційної інстанції робить висновок, що права та інтереси ДП Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" на сьогоднішній час, щодо зазначеного майна, не є порушеними.

Проте прокурор не позбавлений права на звернення із позовом і інтересах Міністерства оборони України , яке є власником майна.

Водночас судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції відносно того, що фактично доводи прокурора викладені у позовній заяві зводяться до оскарження дій державного виконавця, тоді як, відповідно до вимог статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, особа яка вважає, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження порушує вимоги чинного законодавства, вона має право звернутися до суду із заявою щодо оскарження дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Що стосується доводів апеляційної скарги відносно дій мораторію на застосування примусової реалізації державного майна, судова колегія також не приймає їх доводи до уваги та погоджується із висновками суду першої інстанції з цього приводу, оскільки господарський суду Автономної Республіки Крим вірно встанови що згідно із преамбулою Закону "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" він спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна, є лише початковим етапом звернення стягнення на майно боржника і сам по собі не є примусовою реалізацією в розумінні статей 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", про що свідчить також частина 3 статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Оскільки Законом України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, а не заборона на його арешт, який в свою чергу стимулює боржника щодо виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо необґрунтованості посилань позивача та прокурора.

Згідно статті 43 Господарського кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі не є обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 20 серпня 2013 року у справі № 901/1881/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді О.А.Латинін

Н.І. Сікорська

Розсилка:

1. заступнику Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Казанська, 27,Сімферополь,95000)

2. державному підприємству Міністерства оборони України "Кримвійськбуд" (вул. Залізнична, 5, Сімферополь,95043) з повідомленням

3. Київському відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 150,Сімферополь,95000)

4. Орендному підприємству "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95000) з повідомленням

5. прокуратурі Севастопольського гарнізону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, 27, м. Севастополь, 99011)