Рішення № 35283813, 12.11.2013, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 622/1850/12

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12.11.2013

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Руденко З.Б.,

за участю секретаря Шахрай Н.М.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи

про визнання договорів оренди землі недійсним, витребування земельних дялнок,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до ПСП ім.Цюрупи з позовами, в яких зазначила, що є власником земельних ділянок площею 2.5869 га та 2.5868 га, розташованих на території Бистріївської сільської ради Ружинського району та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані земельні ділянки знаходяться в користуванні у відповідача відповідно до договорів оренди землі, укладених 21.04.2009р. від її імені з ПСП ім.Цюрупи. Однак зазначені договора оренди вона не підписувала і не доручала іншій особі підписувати їх. З вказаних підстав позивачка просить суд визнати ці договора оренди землі недійсними, витребувати у відповідача та повернути їй земельні ділянки.

Справи за вказаними позовами були обєднані в одне провадження(а.с.17).

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, давши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Крім того, позивачка суду пояснила, що про існування оспорюваних нею договорів оренди землі взнала лише в 2012 році, в 2009 році ніяких копій документів для укладення договорів оренди в бухгалтерію відділку ПСП ім.Цюрупи не подавала, самі договора оренди землі з ПСП ім. Цюрупи не підписувала і не давала доручення іншій особі на підписання їх. Про те, що замість неї хтось інший підписав вказані договора взнала в 2012 році і тоді ж звернулася до суду із зазначеними позовами. Весь цей час її земельними ділянками користується ПСП ім.Цюрупи, а вона до 2012 року отримувала за це від відповідача орендну плату.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши, що дійсно ПСП ім.Цюрупи користується для сільськогосподарського виробництва земельними ділянками, належними позивачці. Договора про оренду цих ділянок з нею було укладено в письмовій формі, вона погоджувалась на укладення їх, про що свідчить те, що позивачка отримувала за користування своїми земельними ділянками орендну плату в ПСП ім.Цюрупи.

2

Крім того, представник відповідача вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки ще, починаючи з часу підписання вказаних договорів, тобто з 21.04.2009 року, знала про укладення цих договорів, що підтверджується показами свідків, даними в суді, а також довідкою про отримання ОСОБА_1 орендної плати .

Тому, з врахуванням викладеного, ПСП ім.Цюрупи вважає, що підстав для визнання договорів оренди недійсними та витребування земельних ділянок у відповідача немає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст.ст.14, 16, 18, 19 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998р. (з наступними змінами та доповненнями) договір оренди землі укладається у письмовій формі і набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов та державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підстави визнання недійсним договору оренди землі, передбачені частиною 2 статті 15 Закону України Про оренду землі.

Пунктом 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8 Порядку, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 15 Закону України Про оренду землі.

В статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено істотні умови договору оренди землі, відсутность яких в договорі оренди землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Тобто, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання вимоги, передбаченої ч.3 ст.203 ЦК України, щодо того, що волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №039936 та серії ЖТ №039937 ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею, відповідно, 2.5869 га та 2.5868га, розташованих на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8, 25).

21 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та ПСП ім.Цюрупи було укладено договора, відповідно до яких в оренду відповідачу передавались вищевказані належні позивачці земельні ділянки.

3

Ці договора 10.09.2009р. були зареєстровані Ружинським відділом Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель за № 040922100299 та за № 040922100300 (а.с.5, 22, 67, 74).

Проте з пояснень позивачки вбачається, що підпис на зазначених договорах належить не їй і вона також не надавала доручень іншим особам на підписання цих договорів від її імені.

Ці пояснення позивачки підтверджуються висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1/874 від 16.09.2013р., з якого вбачається, що експертом встановлено, що договора оренди землі від 21.04.2009р., які зареєстровані в Державному реєстрі земель 10.09.2009 року за №040922100300 та за №040922100299 та укладені від імені ОСОБА_1 та ПСП ім.Цюрупи, підписані не ОСОБА_1, а іншою особою ( а.с.131-138).

Доказів, які б ставили під сумнів вищевказаний висновок експерта, а також доказів наявності доручення ОСОБА_1 іншій особі на підписання вказаних договорів , відповідач суду не надав.

Суд вважає, що покази свідка ОСОБА_4 не спростовують вищевказанного, оскільки зазначений свідок пояснила, що в 2009р. у відділку ПСП ім.Цюрупи вона заповнила лише частину граф у бланках договорів оренди землі, а потім ці бланки договорів передала на стіл іншому працівникові ПСП ім.Цюрупи- ОСОБА_5 і сказала, щоб ОСОБА_1 ці бланки там підписала, що остання на столі у ОСОБА_5 і зробила.

Проте свідок ОСОБА_5 в суді не підтвердила вказане.

Суд також вважає необгрунтованими посилання представника відповідача на те, що вищевказанний висновок експерта є неповним, оскільки, як вбачається з нього, а також з пояснень експерта в суді, експерт, будучи попередженим у встановленому порядку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків, надав відповіді на всі питання, вказані в ухвалі суду про призначення експертизи, а також дослідив всі матеріали, надані судом для проведення експертизи.

Суд вважає, що відсутність вільних зразків почерку позивачки не є підставою для сумніву у висновку експерта, оскільки відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту України від 08.10.1998р. №53/5( в редакції наказу Мінюсту України від 26.12.12р.№1950/5), на які посилається представник відповідача, вільні зразки почерку досліджуються експертом при їх наявності, однак по данній справі вільних зразків почерку сторонами для надання для дослідження експерту подано не було.

Таким чином, оскільки позивачка як орендодавець не підписувала спірні договора оренди, згоди та повноважень на їх укладення й підписання іншій особі не надавала, є всі підстави вважати доведеною відсутність у неї волевиявлення на укладення цих договорів, а самі договора, виходячи з положень передбачених ч.1 ст.215 ЦК України є недійсними у звязку з недодержанням в момент вчинення правочинів стороною вимоги, встановленої ч.3 ст.203 цього Кодексу.

Вказане також свідчить, що між позивачкою та відповідачем не досягнуто згоди з усіх істотних умов договорів оренди землі, зокрема, і щодо строку їх дії, розміру орендної плати тощо.

Посилання представників відповідача на те, що отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2009 -2012 роки та не оспорювання нею умов спірних договорів у вказанний період часу свідчать про схвалення нею умов цих договорів та дотримання сторонами істотних умова договорів при їх вчиненні, а тому умови договорів відповідають дійсному волевиявленню позивачки, суд вважає помилковими, оскільки відповідно до

4

ч.1 ст.241 ЦК України особа, яка підписала спірні договора оренди замість ОСОБА_1 взагалі не мала статусу представника орендодавця за відсутності повноважень, і тому наступне схвалення вказаних договорів самим орендодавцем за таких умов є неможливим.

Те, що позивачка під час свого виступу в судових дебатах просила суд розірвати вказані договора оренди землі, а не визнати їх недійсними, на думку суду, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки правова позивація позивачки викладена в її позовних заявах, поданих до суду, а також у виступах її представника.

Сама ж позивачка, яка, на думку суду, є юридично необізнаною, оскільки має престарілий вік(народилась в 1946 році), проживає в сільській місцевості, і не має юридичної освіти, в своїх поясненнях чітко виклала свою позицію по справі, вказавши, що вищевказані договора оренди землі вона не підписувала, а тому хоче щоб відповідач повернув їй її земельні ділянки.

Також суд вважає, що заява відповідача про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позову з підстав пропущення позивачкою вказанного строку не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договорів оренди землі недійсними не повязані з виконанням або невиконанням умов цих договорів, тому до вказаних правовідносин за загальним правилом застосовується трирічний строк позовної давності.

В абзаці 2 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009р., ч.1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг строку позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачка звернулася з вищевказанними позовами до суду 26 та 27 листопада 2012 року.

Таким чином для застосування наслідків спливу позовної давності по данній справі необхідно довести, що ОСОБА_1 взнала або повина була дізнатись про порушення свого права до 26 та, відповідно, до 27 листопада 2009 року.

Порушення свого права позивачка обгрунтовує непідписанням нею договорів оренди землі, які були зареєстровані у встановленому порядку 10.09.2009р. за №040922100299 та за № 040922100300 , і, відповідно, відсутністю її волевиявлення на укладення саме цих договорів оренди землі та неузгодженням з нею істотних умов по вказаних договорах.

Таким чином для застосування наслідків спливу позовної давності необхідно встановити, що позивачка до 26.11.2009 року та до 27.11.200-9р. знала або повина була дізнатись про те, що оспорювані нею договора оренди землі від її імені було укладено(підписано) іншою особою.

Проте доказів вищевказанного суду надано не було.

Та обставина, що позивачка мала намір в 2009 році укласти з відповідачем договора оренди землі і подавала до відділку ПСП ім.Цюрупи відповідні документи для цього, що вбачається з пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, однак заперечується самою позивачкою, не свідчить про те, що ОСОБА_1 знала чи повина була знати, що від її імені невідомою особою буде підписано конкретні договора оренди землі, а саме ті договора, які вона оспорює по даних позовах.

5

Виходячи з обставин справи, суд вважає, що про порушення свого права позивачка могла дізнатись лише отримавши примірники зазначених договорів, на яких стоїть не її підпис, або ж отримавши у відповідача орендну плату по вказанних договорах.

Як вбачається з пояснень позивачки, вона не отримувала від відповідача примірники оспорюваих договорів оренди.

Вищевказані свідки в суді не змогли пояснити коли конкретно вказані примірники договорів оренди надавались позивачці і чи надавались взагалі.

Тому суд вважає, що відповідачем не спростовано вищевказані пояснення позивачки і не надано доказів того, що остання до 26 чи 27 листопада 2009 року отримала примірники оспорюваних нею договорів оренди землі.

Стосовно виплати орендної плати за вищевказаними договорами оренди землі судом встановлено, що, як вбачається з пояснень представника позивача та довідки ПСП ім. Цюрупи від 07.10.2013р. №628, позивачка отримувала орендну плату у вказанному підприємстві за 2009-2012рр., що не заперечується і самою позивачкою (а.с.153).

Однак, суду не надано доказів того, що орендну плату по оспорюваних договорах оренди землі ОСОБА_1 отримала саме в період з 10.09.2009р. (часу державної реєстрації вказаних договорів оренди землі) по 26.11.2009р. чи по 27.11.2009р., так як відомості про отримання вказанної орендної плати за 2009р. відповідачем суду не надані.

Крім того, судом встановлдено, що до 04.06.2009р. відповідач орендував у позивачки вищевказані земельні ділянки по іншому договору оренди землі, укладеному між сторонами 06.12.2003р. , і таким чином в 2009 році позивачці також виплачувалась орендна плата і по вказанному договору (а.с.246-247).

Твердження відповідача про те, що позивачка повинна була дізнатись про порушення свого права 21.04.2009р. ( в день підписання оспорюваних договорів оренди землі) є необгрунтованими, оскільки судом встановлено, що вищевказані договора оренди землі позивачкою підписані не були.

Крім того, як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_4, яка стверджує, що заповняла бланки оспорюваних позивачкою договорів оренди землі, дата укладення цих договорів, а саме: 21 квітня 2009 року проставлялась на них вже восени 2009 року під час проведення їх державної реєстрації в смт.Ружині і, відповідно, при цьому позивачка присутня не була.

Крім того зазначений свідок суду пояснила, що така дата, тобто 21.04.2009 року, була проставлена на всіх договорах оренди землі, укладених між ПСП ім.Цюрупи та жителями с.Бистріївка Ружинського району, незалежно від того хто і коли приносив документи в бухгалтерію та підписував чи ні ці договора.

Також свідок пояснила, що і дата державної реєстрації вказаних договорів, а саме 10.09.2009 року, яка також зазначена на всіх договорах оренди землі, укладених в 2009 році між ПСП ім.Цюрупи та жителями с.Бистріївки Ружинського району, може не співпадати з датою фактичної їх реєстрації, так як реєструвались вони не в один день 10.09.2009р., а і в інші дні, що було повязано з великою кількістю договорів, які підлягали реєстрації.

З врахуванням викладенного, суд приходить до переконання, що необхідних та достатніх доказів того, що позивачка до 26.11.2009 року чи до 27.11.2013 року знала або повина була знати про порушення свого права суду не надано, а тому , відповідно, підстав для задоволення заяви відповідача щодо відмови в задоволенні позовних вимог в звязку зі спливом строку позовної давності немає.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовільняє.

6

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею по справі судові витрати, які документально підтверджені, а саме: сплачений відповідно до квитанцій судовий збір(а.с.1, 19, 26, 32).

Керуючись ст.ст. 203, 205, 215, 216 ЦК України , Законом України Про оренду землі, ст. ст.10, 11, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2.5869 га, укладений 21 квітня 2009року між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи, зареєстрований у Ружинському відділенні Житомирської регіональної філії центру державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2009р. За № 040922100299.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2.5868 га, укладений 21 квітня 2009року між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством імені Цюрупи, зареєстрований у Ружинському відділенні Житомирської регіональної філії центру державного земельного кадастру про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2009р. За № 040922100300.

Витребувати у Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи належні ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 039936 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 039937 земельні ділянки площею 2.5869 га та 2.5868 га, розташовані на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею по справі, в сумі 899 грн.06 коп. (Вісімсот девяносто девять гривень 06 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя З. Б. Руденко.