Ухвала суду № 35283503, 12.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6484/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Проктер енд Гембл Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 липня 2013 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Проктер енд Гембл Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві на користь ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1086671,21 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулось з апеляційною скаргою, до якої в порядку ст.192 КАС України приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт мотивує з посиланням на пп.пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вказує, що оскаржувана сума за рішенням Вищого адміністративного суду України становить 1043039,18 грн., в той час, як судом стягнуто суму 1086621,21 грн., при цьому відсутні докази щодо відмови Вищого адміністративного суду України від допуску даної справи до перегляду Верховним Судом України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Тамбрандс-Україна», яке 27 лютого 2013 року припинено шляхом приєднання до ТОВ з ІІ «Проктер енд Гембл Україна», що є єдиним правонаступником всіх прав та обов'язків першого, при подачі до Бориспільської ОДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість щомісячно подавало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до декларації) та розрахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (додаток 3 до декларації) за період з січня 2007 року по грудень 2009 року, в яких зазначало суму бюджетного відшкодування, яку просило перерахувати на рахунок позивача.

Бориспільською ОДПІ згідно пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) проведено перевірки заявлених у податкових деклараціях позивача даних, за наслідками яких складено довідки №296/23-2/01528476 від 28 травня 2007 року, №515/23-2/01528476 від 16 серпня 2007 року, №13/23-2/01528476 від 15 січня 2008 року, №/23-2/01528476 від 29 лютого 2008 року, №373/7/23-1 від 18 вересня 2008 року, №453/23/10/01528476 від 07 листопада 2008 року, №521/7/23-1/01528476 від 25 грудня 2008 року, №178/23-1/01528476 від 31 березня 2009 року, №261/23-1/01528476 від 29 травня 2009 року, №559/23-1/01528476 від 21 вересня 2009 року, №639/23-1/01528476 від 03 листопада 2009 року, №188/23-1/01528476 від 17 березня 2010 року, акти №422/23-2/01528476 від 04 липня 2007 року, №582/23-2/01528476 від 23 жовтня 2007 року, №218/23-1/01528476 від 20 травня 2008 року, №290/23-1/01528476 від 14 липня 2008 року, №104/23-1/01528476 від 24 лютого 2009 року, №418/23-1/01528476 від 07 серпня 2009 року, №62/23-1/01528476 від 04 лютого 2010 року, в яких підтверджено суму бюджетного відшкодування за перевірений період в сумі 47774551,86 грн., в іншій частині суму бюджетного відшкодування не підтверджено з посиланням податкового органу на відсутність зустрічних перевірок до виробника та у зв'язку з виявленням розбіжностей при опрацюванні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, на поточний рахунок позивача надійшло відшкодування з податку на додану вартість, задеклароване в період з січня 2007 року по грудень 2009 року, в сумі 56882342,23 грн., в тому числі повністю перераховано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартісь, яка заявлена по наступним періодам: липень 2007 року, вересень 2007 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, травень 2008 року-грудень 2009 року. Загальна сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість та не відшкодована на час розгляду справи в суді, становить 1086671,21 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, суми сплаченого податку на додану вартість включались позивачем до складу податкового кредиту у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Законом України «Про податок на додану вартість» (п.7.5.1 п.7.5 ст.7) також визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірок податковим органом підтверджено сплату податку на додану вартість позивачем постачальникам товару в складі ціни товару, а тому згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача з'явилось право на податковий кредит. Непідтвердження податковим органом частково заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з посиланням на відсутність зустрічних перевірок до виробника та у зв'язку з виявленням розбіжностей при опрацюванні системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів є необґрунтованим, оскільки платник податку, який заявив суми до бюджетного відшкодування, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів-постачальників) щодо дотримання ними процедури декларування та сплати своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у випадку недотримання контрагентами обов'язків по декларуванню та сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на бюджетне відшкодування підтверджено відповідними документами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та надавались податковому органу для перевірок.

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

В силу пп.пп.7.7.5, 7.7.6 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до Бориспільської ОДПІ подані податкові декларації з податку на додану вартість за період з січня 2007 року по грудень 2009 року, в яких відображена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а також заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з вищенаведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку має право отримати бюджетне відшкодування протягом строку, визначеного пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону, після отримання податковим органом податкової декларації.

Позивачем доведено факт надання до податкового органу відповідних податкових декларацій за період з січня 2007 року по грудень 2009 року, при цьому відповідачами не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують проведення відповідного бюджетного відшкодування за наданими позивачем документами в повному обсязі. За таких обставин, зазначена позивачем в податкових деклараціях сума, яка не відшкодована на час розгляду справи в суді, в розмірі 1086671,21 грн. судом першої інстанції правомірно стягнута з Державного бюджету України.

Крім того, згідно пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок проведення Бориспільською ОДПІ документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за період з 01 квітня 2007 року по 31 серпня 2007 року та з 01 жовтня 2007 року по 31 січня 2008 року складено акт №457/23-1/01528479 від 13 листопада 2008 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0073412310/0 від 18 листопада 2008 року, яким зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування, в розмірі 1043039,18 грн.

За результатами оскарження позивачем вищезазначеного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2012 року, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ №0073412310/0 від 18 листопада 2008 року, що також свідчить про правомірність дій позивача щодо включення зазначеної суми податку на додану вартість до податкового кредиту та заявлення її до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не виявлено порушень під час формування позивачем податкового кредиту, за наслідками якого останнім заявлено до відшкодування з бюджету сплаченої суми податку на додану вартість; апелянтами не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, та про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем суми до відшкодування.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачами в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність своїх дій та доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларацій за період з січня 2007 року по червень 2007 року, серпень 2007 року, з жовтня 2007 року по січень 2008 року в сумі 1086671,21 грн.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.