Рішення № 35282663, 04.11.2013, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

14.10.2013 Суддя: Грицаюк Н. М.

Справа № 253/3196/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

« 14» жовтня 2013 р. Центрально - Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:

головуючого судді Грицаюк Н. М.,

при секретарі Кобець О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом вказавши, що 28.12.2007 року між Приватним акціонерним товариством «АICE Україна», код. 21691356 та ним було укладено угоду №180490, яка спрямована на придбання обєкту рухомості - автомобіля, з поточною (орієнтованою) вартістю автомобіля 43 000 гривень, через організовану товариством програму за умови виконання зобовязань, що передбачені договором. Згідно з умовами договору, позивач зобовязаний сплатити вступний внесок у розмірі 1548,00 гривні, договору, яка сплачується авансом при його підписанні та сплачувати щомісячні чисті платежі та адміністративні витрати , розмір яких визначений у додатку № 2 до договору, дотримуватися умов діяльності програми «АВТОПЛАН». На виконання умов договору, позивач 28.12.2007 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1548,00 гривень в якості вступного внеску, та на протязі 34 місяців сплачував щомісячно платежі, на рахунок відповідача, всього 31070,88 гривень, що підтверджується квитанціями про оплату, проте будь-якої інформації щодо права на отримання автомобіля відповідач не надав. Позивач вважає, що вказаний договір укладений з порушенням норм ЦК України, оскільки в ньому не конкретизовані вимоги стосовно предмету договору, не визначено ознаки даного товару, місцезнаходження, характеристики та інші необхідні ознаки, а ціна товару є приблизною; позивача шляхом укладення оспорюваного договору було втягнуто TOB "«AICE Україна» у пірамідальну схему під виглядом учасника організованої цим товариством програми соціальної допомоги, яка виражається у сприянні її учасникам в придбанні товару, діяльність TOB "«AICE Україна» за своїм характером містить ознаки фінансової піраміди, пов'язаної з наданням послуг з придбання транспортного засобу через УСП. Згідно положень ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійсненні з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Діяльність TOB "«AICE Україна» регламентована Умовами діяльності програми «АВТОПЛАН» що є Додатком №2 до вищевказаного договору. Умовами договору передбачено в якості обовязку відповідача лише надання послуг, без визначення точного терміну надання товару та його вартості. Фонд програми «АВТОПЛАН» формується за рахунок чистих платежів, сплачених учасниками програми «АВТОПЛАН» до фонду не належать реєстраційний платіж та штрафи. Отже фонди формуються виключно з внесків інших клієнтів групи без залучення коштів товариства, в разі розірвання договору учаснику повертаються лише чисті платежі, реєстраційний платіж не повертається ні в якому разі, що врешті створює істотний дисбаланс між правами та обовязками сторін по договору.

Разом з тим, укладений договір є такими, що створюють суттєвий дисбаланс між правами і обов'язками Учасника та товариства, отже, як вбачається з Договору та Умов, товариство самостійно приймає рішення про передачу товару, право отримання товару Учасником залежить від розміру фонду та внесення коштів іншими учасниками програми.

Таким чином, товариство здійснюючи розподіл права на отримання автомобілю на свій розсуд, а Учаснику не надається інформація стосовно інших учасників, які беруть участь у розподілів автомобілів, кількість сплачених ними чистих платежів тощо, внаслідок чого процедура проведення розподілу права на отримання автомобілю є непрозорою для Учасника і позбавляє його можливості здійснювати контроль проведення таких прав та контроль за дотриманням його прав як споживача, дають підстави вважати, що умови Договору в частині розподілу права на отримання автомобіля є такими, що створюють суттєвий дисбаланс між правами і обов'язками Учасника та товариства, які з точки зору Закону України «Про захист прав споживачів» є неприпустимим.

Також, відповідно до Додатку до Договору сторони визначили лише вид товару, який має намір придбати Учасник Програми, при цьому конкретно не вказали, яка саме рухомість буде придбаватись, характеристики,комплектація, точну ціну тощо. Окрім того, договір не містить точних строків придбання товару, зокрема навіть при сплаті повної вартості товару не гарантується право Учасника на придбання товариством товару раніше закінчення дії договору.

Отже, як вбачається з положень Договору та додатків до нього (Умов), товариство залучає кошти фізичних осіб, здійснює фінансові операції в інтересах третіх осіб за рахунок залучених коштів (оплачує товари учасників), при цьому отримує прибуток за рахунок реєстраційних платежів, які відповідно до Умов не повертається учасникам за жодних умов та не входить до фонду коштів на придбання товарів, а також адміністративних витрат та штрафів.

Тому просить, визнати недійсним угоду від 28.12.2007 року №180490 укладену між Приватним акціонерним товариством «АICE Україна» та ОСОБА_1, та стягнути з відповідача на користь - ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 32 618,88 гривень

Представник позивача у судове засідання не зявився про день та час слухання справи був повідомлений належним чином підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Причини не явки суду не відомі.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.

28.12.2007 року між Приватним акціонерним товариством «АICE Україна», код. 21691356 та ОСОБА_1 було укладено угоду №180490, яка спрямована на придбання обєкту рухомості (автомобіля) , з поточною (орієнтованою) вартістю автомобіля 43 000 гривень, через організовану товариством програму за умови виконання зобовязань, що передбачені договором. Згідно з умовами договору, позивач зобовязаний сплатити вступний внесок у розмірі 1548,00 гривні, договору, яка сплачується авансом при його підписанні та сплачувати щомісячні чисті платежі та адміністративні витрати, розмір яких визначений у додатку № 2 до договору, дотримуватися умов діяльності програми «АВТОПЛАН». На виконання умов договору, позивач 28.12.2007 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1548,00 гривень в якості вступного внеску, та на протязі 34 місяців сплачував на рахунок внески, всього сплачено 31070,88 гривень, що підтверджується квитанціями про оплату, проте будь-якої інформації щодо права на отримання автомобіля відповідач не надав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.. ст.. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 7 ч. З ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" приписує, що забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Змістом укладеного сторонами договору підтверджується, що грошовий фонд учасників програми, за рахунок якого відповідач зобов'язується придбати й передати її учасникам товар, формується виключно за рахунок коштів учасників програми без залучення до нього коштів товариства, та що оплата товару учасникам програми, які набули право на отримання товару на розподільчому акті, здійснюється коштами інших її учасників без інвестування в цю оплату коштів товариства. Отже шляхом укладення оспорюваного договору, ОСОБА_1 було втягнуто TOB "«AICE Україна» у пірамідальну схему під виглядом учасника організованої цим товариством програми соціальної допомоги, яка виражається у сприянні її учасникам в придбанні товару.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч.1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача (ч. 2), зокрема, надання можливості надання виконавцеві можливості не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від виконавця у зв'язку з розірванням договору (п. 4 ч. 3). Перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним (ч. 4). А відповідно укладеного договору TOB "«AICE Україна» ні за яких умов (зокрема, у разі розірвання його з ініціативи позивача) не повертає останньому сплачену ним одноразову плату.

Згідно положень ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійсненні з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним не вимагається.

Діяльність TOB "«AICE Україна» регламентована Умовами діяльності програми «АВТОПЛАН» що є Додатком №2 до вищевказаного договору. Умовами договору передбачено в якості обовязку відповідача лише надання послуг, без визначення точного терміну надання товару та його вартості. Фонд програми «АВТОПЛАН» формується за рахунок чистих платежів, сплачених учасниками програми «АВТОПЛАН» до фонду не належать реєстраційний платіж та штрафи. Отже фонди формуються виключно з внесків інших клієнтів групи без залучення коштів товариства, в разі розірвання договору учаснику повертаються лише чисті платежі, реєстраційний платіж не повертається ні в якому разі, що врешті створює істотний дисбаланс між правами та обовязками сторін по договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» чітко установив недійсність правочинів, здійснених в використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Вирішуючи спір, у відповідності з вимогами ст. 360-7 ЦПК України (прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та яке є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України), необхідно прийняти до уваги правову позицію викладену у Постанову Верховного Суду України від 23 травня 2012 року про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року у справі за позовом до ПАТ «Філдес Україна» з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що є обовязковим для всіх судів України.

Відтак, у вказаному судовому рішенні, чітко визначено правову позицію щодо застосування норм Закону України «Про захист прав споживачів» до вказаних правовідносин, зокрема суд вищої інстанції зазначає, що фактично у вказаних договорах позивач сплачує кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ПАТ "Філдес Україна" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи "Кар Кредит", тобто не можливо погодитися з позицією судів інстанції про те, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода про посередницьку діяльність, яка не порушує права позивача, а діяльність ПАТ "Філдес Україна" з реалізації системи "Кар Кредит" не є такою, що вводить споживача в оману.

Разом з тим, укладений договір є такими, що створюють суттєвий дисбаланс між правами і обов'язками Учасника та товариства, отже, як вбачається з Договору та Умов, товариство самостійно приймає рішення про передачу товару, право отримання товару Учасником залежить від розміру фонду та внесення коштів іншими учасниками програми.

Таким чином, товариство здійснюючи розподіл права на отримання автомобілю на свій розсуд, а Учаснику не надається інформація стосовно інших учасників, які беруть участь у розподілів автомобілів, кількість сплачених ними чистих платежів тощо, внаслідок чого процедура проведення розподілу права на отримання автомобілю є непрозорою для Учасника і позбавляє його можливості здійснювати контроль проведення таких прав та контроль за дотриманням його прав як споживача, дають підстави вважати, що умови Договору в частині розподілу права на отримання автомобіля є такими, що створюють суттєвий дисбаланс між правами і обов'язками Учасника та товариства, які з точки зору Закону України «Про захист прав споживачів» є неприпустимим.

Також, відповідно до Додатку до Договору сторони визначили лише вид товару, який має намір придбати Учасник Програми, при цьому конкретно не вказали, яка саме рухомість буде придбаватись, характеристики, комплектація, точну ціну тощо.

Окрім того, договір не містить точних строків придбання товару, зокрема навіть при сплаті повної вартості товару не гарантується право Учасника на придбання товариством товару раніше закінчення дії договору.

Окрему оцінку необхідно надати і тим обставинам, що мають істотне значення, що відповідно до п.5. ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 34 вказаного Закону визначено, що здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до Умов діяльності програми «АВТОПЛАН» реєстраційний платіж - це сума, яка сплачується Учасником Програми за надані послуги з реєстрації Учасника Програми, чистий платіж - це часткова оплата вартості товару, за рахунок якої товариство здійснює купівлю товару.

Згідно з Умовами фонду учасників програми «АВТОПЛАН», на кошти якого можуть бути придбані товари, формується за рахунок чистих платежів, сплачених Учасниками Програми і до фонду не належать реєстраційний платіж, адміністративні витрати та штрафи.

Отже, як вбачається з положень Договору та додатків до нього (Умов), товариство залучає кошти фізичних осіб, здійснює фінансові операції в інтересах третіх осіб за рахунок залучених коштів (оплачує товари учасників), при цьому отримує прибуток за рахунок реєстраційних платежів, які відповідно до Умов не повертається учасникам за жодних умов та не входить до фонду коштів на придбання товарів, а також адміністративних витрат та штрафів.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право лише кредитна установа на підставі відповідної ліцензії, якої у відповідача не має.

Це означає, Відповідач, для законності своєї діяльності повинен отримати відповідну ліцензію та повинен бути внесений до Державного реєстру фінансових установ Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнано судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

За приписами ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, що встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержане за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір є недійсним як такий, що суперечить Законові України «Про захист прав споживачів», оскільки він містить несправедливі для споживачів умови, чим створено істотний дисбаланс на користь відповідача між правами та обовязками умови, чим створено істотний дисбаланс на користь відповідача між правами та обовязками сторін. Також у діяльності товариства вбачається нечесна підприємницька діяльності, яка вводить позивача в оману, а саме наявність утворення, експлуатації та сприяння розвитку пірамідальної схеми, а тому його слід визнати недійсним. Тому підлягають також стягненню з відповідача на користь позивача, реєстраційний платіж та щомісячні чисті платежі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов у повному обсязі.

Питання судових витрат необхідно вирішити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підстави ст.ст. 203,215, 207, 98 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

На підставі викладеного, керуючи ст.ст. 203,215,227 ЦК України, ст. 360-7 ЦПК України, ст. ст. 18 -19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1 -3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»: -

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Визнати недійсним угоду від 28.12.2007 року №180490 укладену між Приватним акціонерним товариством «АICE Україна», код. 21691356 та ОСОБА_1.

Стягнути з Відповідача Приватного Акціонерного Товариства «АICE Україна», код. 21691356 на користь Позивача - ОСОБА_1, інд. код. НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 32 618,88 гривень.

Стягнути з Відповідача Приватного Акціонерного Товариства «АICE Україна», код. 21691356 на користь держави судовий збір у розмірі 326,19 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяН. М. Грицаюк