Рішення № 35282605, 15.11.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/6835/2013

Номер провадження 2/243/2648/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Якуші Н.В.,

при секретарі Дручиніної О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», ОСОБА_4, за участю третьої особи: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року до Словянського міськрайонного суд Донецької області звернувся позивач з позовною заявою до ОСОБА_6 «СК АСКА», ОСОБА_4 з вимогами:

про стягнення з ОСОБА_6 «СК АСКА» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 21365,52 грн.;

про стягнення з ОСОБА_6 «СК АСКА на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 грн.;

про стягнення з ОСОБА_6 «СК АСКА на користь ОСОБА_1 щомісячно по 30% від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом як втрачений дохід, починаючи з 01.07.2013 року в межах ліміту, встановленого договором страхування 100000 грн.;

про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 510 грн.;

про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 25000 грн.;

про стягнення солідарно з ОСОБА_6 «СК АСКА», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат за надання правової допомоги по 3000 грн. з кожного.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 20.08.2011 року приблизно о 16 годині 00 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі вул. 60 років Жовтня м. Святогірська Донецької області, зі сторони вул. Островського м. Святогірська у напрямку с. Богородичне Словянського району, з метою заправки автомобіля не зайняв ліве положення на проїзній частині та зупинився перед вїздом на територію АГНКС «ВІСС», що знаходиться на вул. 60 років Жовтня. Перетинаючи смугу зустрічного руху по вул. 60 років Жовтня м. Святогірська, водій ОСОБА_4 не поступився дорогою зустрічному транспортному засобу, та скоїв зіткнення з мопедом «ОСОБА_7 ОСОБА_8 50» без державного реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_1, чим порушив вимоги п. 10.1 та п. 10.4 правил дорожнього руху України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а саме: закритий багатооскольчатий перелом лівого стегна в підвертельній області зі зміщенням, обширну гематому лівого стегна, гострий тромбоз стегнової вени, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які є безпечними для життя, але вимагають для свого загоєння строк вище 21 дня. На теперішній час у ОСОБА_1 маються наслідки травми, отриманої в результаті ДТП у вигляді зрощеного перелому лівої стегнової кістки, значно вираженої контрактури кульшового суглоба.

Крім того внаслідок зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2013 року ОСОБА_4 визнаний винним за ч. 1 ст. 286 КК України і йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами. Вирок набув законної чинності 30 травня 2013 року. Заявлений цивільний позов по кримінальній справі залишений без розгляду.

Позивач пояснював, що його батько звертався до Головного офісу страхової компанії «АСКА», оскільки він сам знаходився у лікарні з заявою про страхові виплати, але до теперішнього часу страхова компанія не направила свого страхового агенту для проведення огляду належного йому скутера та оцінки вартості відновлювального ремонту. У звязку з чим ОСОБА_1 був змушений звернутися до експерта ОСОБА_7, який провів товарознавчу експертизу скутера, та яка склала 250 грн. Вартість матеріальної шкоди (відновлювального ремонту скутера «FOX-50 ЗМ») на момент проведення експертизи з урахуванням зносу деталей склала 5210,45 грн.

ОСОБА_1 зазначав, що у звязку з завданими йому тілесними ушкодженнями, йому заподіяні матеріальні збитки, повязані з придбанням лікарських препаратів, додаткового харчування, поїздками до м. Словянська, м. Донецьк та назад як ним та його дружиною.

Також, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем ОСОБА_4 йому було відшкодовано матеріальні збитки на загальну суму 12000 грн.

Позивач пояснював, що з вересня 2011 року він перестав отримувати заробітну плату та по теперішній час не має змоги працювати. Наслідки дорожньо-транспортної пригоди викликали у ОСОБА_1 стійку втрату працездатності на 30 % та за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, які є безпечними для життя, які викликали стійку втрату працездатності більш ніж на 10 %, але не менше чим на одну третину. На підставі довідки МСЕК у звязку з отриманими травмами внаслідок ДТП ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності строком до лютого 2013 року, та подовжений строк до лютого 2014 року.

Також позивач вказував на те, що йому була завдана моральна шкода, яка полягає в наступному: в результаті протиправних дій ОСОБА_4 на момент ДТП він отримав переляк, зазнав психологічний стрес, порушився його покій та сон, та він був змушений тривалий час приймати заспокійливі засоби, перенести операцію, звикати ходити на милицях та відчувати постійні моральні страждання. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінюю у 30000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив позов задовольнити повністю, навів доводи аналогічні доводам викладеним в позовній заяві.

Представник позивача, ОСОБА_2, діючий на підставі договору на представництво інтересів у суді від 11.06.2013 року (а.с.200-204), підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не зявився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий на підставі витягу з договору про надання правової допомоги від 12.08.2013 року (а.с.220), в судовому засіданні визнав позов в частині стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 510 грн., що є франшизою за договором страхування, а в іншій частині позовних вимог позивача заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_6 «СК АСКА» ОСОБА_9, яка діє на підставі довіреності №248/17 від 23.07.2013 року (а.с.232), в судове засідання не зявилась, надала клопотання про розгляд справи за їх відсутності з урахуванням заперечень (а.с.227-231), з якого вбачається, що Між ОСОБА_6 "УАСК АСКА" та ОСОБА_4 відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.03.2012 р. № АА/3260563.

Згідно зазначеного Полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю складав 100 000 грн., майну 50 000 грн.

Також за його умовами було передбачено франшизу у розмірі 510 грн.

Відповідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 22.09.2013 р. № 432 вартість матеріальної шкоди (відновлювального ремонту) спричиненого володільцю скутера FОХ-50 ЗМ складала 5 210,45 грн.

Зазначали, що з матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що володільцем зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_5.

При цьому, Позивачем не надано відомостей щодо наявності договору купівлі-продажу вказаного транспортного засобу або довіреності, в якій було б зазначено, що ОСОБА_1 може отримувати страхове відшкодування за заподіяну шкоду.

У зв'язку з цим вважають, що ОСОБА_1 не має права вимагати від ОСОБА_6 "УАСК АСКА" відшкодування шкоди, завданої скутеру FОХ -50 ЗМ.

Що стосується відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Виходячи з аналізу доданих до позовної заяви чеків на медичні препарати, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, виявили наступне:

1. У фіскальному чеку на загальну суму 18,40 грн. неможливо прочитати найменувань придбаних медичних препаратів, а також дату його видачі та фіскальний номер.

2. У фіскальному чеку на загальну суму 228,50 грн. також неможливо прочитати ні найменувань придбаних медичних препаратів, ні дати його видачі, ні фіскального номеру.

3. До рахунку від 22.08.2011 р. на загальну суму 557,35 грн. взагалі не додано фіскальних чеків.

4. До рахунку від 23.08.2011 р. додані копії фіскальних чеків на суму 55,00 грн. та (60,70 грн., на яких неможливо прочитати найменувань придбаних медичних препаратів, а також дат їх видачі та фіскальних номерів. Крім того, серед медичних препаратів зазначений дуфалак за ціною 55,00 грн., якого немає в медичних призначеннях.

5. У товарному чеку на загальну суму 110,70 грн. відсутній його номер, що суперечить вимогам Наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у фіскальному чеку, наданому на підтвердження сплати зазначеного рахунку, неможливо прочитати ні найменувань придбаних медичних препаратів, ні дати його видачі, ні фіскального номеру.

6. У товарному чеку від 25.08.2013 р. № 1 на загальну суму 213,35 зазначені медичні препарати но-шпа, фестал та медоксон, яких немає в медичних призначеннях.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 145,65 грн. (213,35 грн. -15,50 грн.-12,80 грн. - 39,40).

7. У рахунку від 25.08.2011 р. № 1 на загальну суму 420,55 грн. зазначені медичні препарати медаксон вартістю 40 грн., новокаїн, вартістю 1,10 грн., офлоксацин за ціною 82,00 грн., яких немає в медичних призначеннях, а також серветки вологі за ціною 20,50 грн., грілка за ціною 34,75 грн., памперси Зх 5, вартістю 70 грн., пакет за ціною 0,50 грн., пелюшки вартістю 13,80 грн., та 13,80 грн., а також мило рідке за ціною10,00 грн., що не відносяться до засобів медичного призначення.

При цьому, на підтвердження понесених витрат, Позивачем надано чеки тільки на суму 332,05 грн., (один з яких є зовсім непридатним для читання).

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 98,50 грн. (332,05 грн. - 20,50 грн. - 40 грн.- 1,10 грн.- 34,75 грн. - 5,70 грн. - 10,00 грн. - 5,70 грн. - 13,80 грн. - 82,00 грн. - 0,50 грн.-13,80 грн.-5,70 грн.).

8. У рахунку від 26.08.2011 р. № 2 на загальну суму 414,65 грн. зазначені медичні препарати темпалгін за ціною 7,75 грн., парацетамол за ціною 1,30 грн., норгалакс вартістю 21,90 грн., имет за ціною 14,50 грн., аторіс за ціною 24,45 грн., гастол за ціною 7,75 грн., солпадеін за ціною 1,85 грн., солпадеін за ціною 16,00 грн. та солпадеін вартістю 3,70 грн., яких немає в медичних призначеннях, а також такі товари як серветки вологі за ціною 20,50 грн. та 5,25 грн., що не відносяться до засобів медичного призначення.

У фіскальному чеку ПН 219736705416, ФН НОМЕР_2 до зазначеного рахунку неможливо прочитати найменувань придбаних медичних препаратів, а також повну дату його видачі та загальну суму, тому він не може бути прийнятий до уваги.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 281,95 грн. (406,9 грн. - 7,75 грн. - 1,30 грн.- 20,50 грн.- 21,90 грн. - - 5,25 грн. - 14,50 грн. - 24,45 грн. - 7,75 грн. - 1,85 грн.-16,00 грн.-3,70 грн.).

9. У фіскальному чеку від 02.09.2011 р. ФН НОМЕР_3 на загальну суму 62,00 грн. зазначений бінт еластичний вартістю 62,00 грн., який не є препаратом медичного призначення.

10. У рахунку від 28.08.2013 р. на загальну суму 518,05 грн. зазначені медичні препарати солпадеїн за ціною 22,00 грн. та норгалакс вартістю 21,90 грн., яких немає в медичних призначеннях, а також серветки вологі за ціною 20,50 грн., які не є препаратом медичного призначення.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику для відшкодування, буде складати 475,65 грн. (518,05 грн. - 22,00 грн. - 21,90 грн. - 20,50 грн.

11. У накладній від 31.08.2011 р. зазначені медичні препарати фервекс вартістю 9 грн., якого немає в медичних призначеннях, а також термометр за ціною 75 грн., бінт. ел. за ціною 75 грн. та "Боржомі" за ціною 10,50 грн., витрати на які не покриваються відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 351,75 грн. (452,85 грн. - 9,00 грн. - 10,50 грн. - 75 грн. -6.60 грн.).

12. У фіскальному чеку від 01.09.2011 р. ФН НОМЕР_4 на загальну суму 51,60 грн. зазначений медичний препарат антимігрен-здоров'я, якого немає в медичних призначеннях.

13. У копії чеку від 06.09.2011 р., 08.09.2011 р., 09.09.2011 р. № 0044; 0004; 0016; 0059 на загальну суму 238,58 зазначена мікро-клізма вартістю 24,00 грн., витрати на придбання якої не покриваються відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 214,58 грн. (238,58 грн. - 24,00 грн.).

14. У копії чеку від 09.09.2011 р. на загальну суму 18,50 грн. зазначений аплікатор Кузнєцова за ціною 18,50 грн., який не належить до препаратів медичного призначення.

15. У копії чеку від 14.09.2011 р. № 0010, 0019, 0005 на загальну суму 1651,15 грн. зазначені лізоформін вартістю 56,25 грн., краплі (ПДВ) на суму 0,90 грн., норгалакс-гель вартістю 23,70 грн., яких немає в медичних призначеннях, а також мінеральна вода "Боржомі", яка не є препаратом медичного призначення.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 1 558,80 грн. (1651,15 грн. - 56,25 грн. - 0,90 грн. -11,50 грн.-23,70 грн.).

16. У копії чеку від 15.09.2011 р. № 0012, 0021, 0028 зазначений пакет (ПДВ) вартістю 0,55 грн., мінеральна вода вартістю 6,50 грн. та пелюшки вартістю 10,50 грн., але все зазначене не належить до препаратів медичного призначення.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 974,15 грн. (974,15 грн. - 0,55 грн. - 6,50 грн. - 10,50 грн. -23,70 грн.).

17. У розрахунковій квитанції від 15.09.2011 р. зазначена рентгенівська плівка вартістю 60,00 грн., яка не є препаратом медичного призначення.

18. У копії чеку від 15.09.2011 р. на загальну суму 1654,80 грн. зазначені рефортан вартістю 130 грн., бупівакаін вартістю 60,60 грн., пронестрон вартістю 23,40 грн., глюкоза вартістю 13 грн., ксефокам вартістю 48,00 грн. та пантопротеїн вартістю 260 грн., яких немає в медичних призначеннях.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 1 119,80 грн. (1654,80 грн. - 130,00 грн. - 60,60 грн. - 23,40 грн. - 13 грн. - 48 грн. - 260 грн.).

19. До рахунку-фактури від 15.09.2011 р. на загальну суму 8 520,00 грн. не додано жодного підтвердження його сплати позивачем.

20. У копії чеків від 15.09.2011 р. (16.09.2011 р., 17.09.2011 р., 18.09.2011 р., 19.09.2011 р., 20.09.2012 р.) № 0057 (008, 00029, 0031, 007, 0002, 0104, 0002, 0004) на загальну суму 800,00 грн. зазначені фармацитрон вартістю 10,90 грн., стериліум вартістю 45,10 грн., яких немає в медичних призначеннях, а також мін. вода "Моршинська" за ціною 6,50 грн., 6,50 грн., 6,50 грн., мін. вода "Боржомі" вартістю 11,50 грн., 11,50 грн., пакет (ПДВ) 0,55 грн., які не є препаратами медичного призначення.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 700,95 грн. (800,00 грн. - 10,90 грн. - 45,10 грн. - 6,50 грн. 6,50 грн. - 6,50 грн. - 11,50 грн. - 11,50 грн. -0,55 грн.).

21. Позивачем додано два однакових чека від 19.09.2011 р. ФН НОМЕР_5 на загальні суми 370,00 грн. кожний, тобто врахуванню при визначені ціни позову підлягає тільки один з них.

22. У копії чеків від 22.09.2011 (23.09.2011 р.) № 006, 0030, 0012 на загальну суму 403,85 грн. зазначені вода "Боржомі" вартістю 11,50 грн., вода "Набеглаві" вартістю 11,25 грн. та мікроклізма вартістю 24,00 грн., які не належать до препаратів медичного призначення.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 357,10 грн. (403,85 грн. - 11,50 грн. - 11,25 грн. -24,00 грн.).

23. У копії чеку від 30.09.2011 № 0003 на загальну суму 151,35 грн. зазначені вода мінеральна (НДС) за ціною 6,50 грн. та мікроклізма вартістю 24,00 грн., які не належать до препаратів медичного призначення.

У зв'язку з цим загальна сума за даним чеком, яка може бути пред'явлена Страховику до відшкодування, буде складати 120,85 грн. (151,35 грн. - 6,50 грн. -24,00 грн.).

24. Ряд медичних препаратів та лікарських засобів були придбані після закінчення періоду лікування, а саме: за чеком від 10.11.2011 р. ФН НОМЕР_6 на загальну суму 51,55 грн., від 10.11.2011 р. ФН НОМЕР_6 на загальну суму 88,95 грн., від 19.11.2011 р. ФН НОМЕР_6 на загальну суму 86,60 грн., а також за чеком від 17.05.2012 р. ФН НОМЕР_7 на загальну суму 42,50 грн.

Окрім зазначеного, не підлягають відшкодуванню витрати на проїзд потерпілого або його родичів в період лікування (суми 206,04 грн. та 872,71 грн.); витрати на пальне (суми 149,96 грн. та 287,92 грн.), витрати на санаторно-курортне лікування (7 488,00 грн.) та витрати, пов'язані з укладенням договору добровільного страхування (265,00 грн.) й сплатою безповоротної благочинної допомоги (500 грн.).

До того ж, відповідно діючому законодавству, страховою компанією не можуть бути компенсовані витрати на продукти харчування (380,24 грн.).

Враховуючи вищевикладене, сума витрат, які могли б бути пред'явлені Позивачем до відшкодування у зв'язку з проведеним лікуванням (за умови додержання ОСОБА_1 вимог діючого законодавства) склала би 7 766,98 грн.

Але, згідно зі ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Вимоги зазначеної норми Закону Позивачем були проігноровані, із заявою до страхової компанії ОСОБА_1 не звертався, пакету документів, визначеного чинним законодавством, не надав.

Що стосується відшкодування втраченого доходу з 01.07.2013 р. в розмірі 30% від пяти мінімальних заробітних плат, то відповідно до ст. 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції від 13.08.2011 р. (яка була чинною на момент ДТП), такого відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим не передбачено.

Відносно відшкодування моральної шкоди, то зазначали, що у матеріалах справи такі докази спричинення моральної шкоди та обґрунтування її розміру відсутні.

На підставі викладеного, просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 "УАСК АСКА" відмовити в повному обсязі.

Допитаний як свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є батьком позивача та 20.08.2011 року йому стало відомо, що його син ОСОБА_1 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. 05.09.2011 року після лікування сина у лікарні у м. Словянську його було переведено до лікарні м. Донецьк, де він за ним доглядав. Приблизно у десятих числах вересня 2011 року він разом з знайомим сина ОСОБА_11 поїхали до офісу страхової компанії «АСКА», де їм було розяснено, що заяву про виплату грошової компенсації від потерпілого ОСОБА_1 вони чекають тільки після рішення суду та було розяснено які саме документи необхідно мати з собою. Більше до страхової компанії він не звертався.

Допитаний як свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він є знайомим ОСОБА_1 і разом з його батьком ОСОБА_10 він у вересня 2011 року їздив до офісу страхової компанії «АСКА», щоб дізнатися про порядок відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_1 У страховій компанії їм було розяснено, що заяву про виплату грошової компенсації від потерпілого ОСОБА_1 вони чекають тільки після рішення суду та було розяснено які саме документи необхідно мати з собою.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні 20.08.2011 року приблизно о 16 годині 00 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі вул. 60 років Жовтня м. Святогірська Донецької області, зі сторони вул. Островського м. Святогірська у напрямку с. Богородичне Словянського району, з метою заправки автомобіля не зайняв ліве положення на проїзній частині та зупинився перед вїздом на територію АГНКС «ВІСС», що знаходиться на вул. 60 років Жовтня. Перетинаючи смугу зустрічного руху по вул. 60 років Жовтня м. Святогірська, водій ОСОБА_4 не поступився дорогою зустрічному транспортному засобу, та скоїв зіткнення з мопедом «ОСОБА_7 ОСОБА_8 50» без державного реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_1, чим порушив вимоги п. 10.1 та п. 10.4 правил дорожнього руху України.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ЗАЗ- DAEWOO, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_8 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с.147).

Згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АА 3260563 від 11.03.2011 року автомобіль ЗАЗ- DAEWOO, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_8 був застрахований у відповідача ОСОБА_6 «Страхова компанія АСКА» в межах ліміту: 100000 грн. за шкоду заподіяну життю та здоровю третіх осіб, 50000 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, зі встановленою франшизою в розмірі 510 грн. (а.с.148).

Вироком Словянського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2013 року ОСОБА_4 визнаний винним за ч. 1 ст. 286 КК України і йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., без позбавлення права керування транспортними засобами (а.с.193-195).

Відповідно з даними висновками експертизи №100 від 03.01.2013 року було встановлено, що в внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.08.2011 року ОСОБА_1 отримав закритий перелом лівого стегна зі зміщенням. На теперішній час маються наслідки даної травми у вигляді зрослого перелому лівої стягненої, значно вираженої контрактурі лівого стегнового суглоба. Дані наслідки викликали у ОСОБА_1 стійку втрату працездатності на 30% та по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як не небезпечні для життя, викликаючи стійку втрату працездатності більш ніж на 10 %, але не менше одної третини. Стійка втрата працездатності на 30% не може викликати інвалідність другої групи і відповідно між встановленою групою інвалідності ОСОБА_1 та дорожньо-транспортною пригодою не може бути причинно-наслідкового взаємозвязку.(а.с.157-166).

Правовідносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоровю та майну постраждалої особи.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Проте, не ґрунтуються на законі і не можуть бути підставою для відмови позивачеві у задоволені його позовних вимог доводи відповідача ОСОБА_6 «СК «АСКА», що у звязку з тим, що позивач не звертався до ОСОБА_6 «СК АСКА» з заявою, тому строк щодо виплати страхового відшкодування для ОСОБА_6 «СК АСКА» не настав.

Дійсно, відповідно до статті 35.1. Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 дійсно не подавав до страхової компанії заяву про страхове відшкодування до початку слухання справи в суді, у звязку з тим, що тривалий час знаходився на лікуванні, що підтверджується матеріалами справи. Але в ході судового розгляду було встановлено, що копія позову була отримана представником страхової компанії 08.08.2013р. вхідний номер 9430 (а.с.206 зворотна сторона) і вже з зазначеного часу страхова компанія була повідомлена про претензії потерпілого на страхове відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченим транспортним засобом.

Відповідно до статті 35.3 Закону, Страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування.

Незважаючи на це, і порушуючи вимоги статті 35.3 Закону, страхова компанія не виконала обов'язків, покладених на неї, не надала будь якої допомоги потерпілому для вирішення питання про отримання ним страхового відшкодування, не надіслала відповідь на письмове звернення.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правовий аналіз наведеної норми Основного Закону свідчить про наявність механізму такого захисту, за умов додержання правил відповідних проваджень.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Із змісту приведених норм Закону видно, що факт звернення позивача безпосередньо до суду з заявою про страхове відшкодування не може бути перешкодою для позитивного вирішення питання.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 «СК АСКА» про відшкодування витрат повязаних з ремонтом мопеда «ОСОБА_7 ОСОБА_8 50» без державного реєстраційного номеру та витрат, понесених у звязку з проведенням авто товарознавчого дослідження, то суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. ОСОБА_6 власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 3, 4 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. ОСОБА_12 договір про відчуження підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Разом з тим, торгівля транспортними засобами здійснюється відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 р. N 1200.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації) та зняття з обліку автомобілів регламентується Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. N 1388 зі змінами (надалі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 8 Порядку передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідністьконструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери міститься у м. 8 Порядку та є вичерпним. Розписка до цього переліку не входить.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку.

Таким чином, чинне законодавство встановлює наступні правила придбання легкових автомобілів: відчужувач та набувач повинні укласти договір про придбання автомобіля (договір купівлі-продажу, міни, дарування, тощо); підставою для реєстрації транспортного засобу у

підрозділах ДАІ є правочин щодо придбання автомобіля; право власності на автомобіль виникає у власника з моменту фактичної передачі автомобіля, якщо інше не встановлено договором; перед відчуженням, передачею транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах ДАІ.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції забороняється (ст.37 Закону України „Про дорожній рух", п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 придбав мопед «ОСОБА_7 ОСОБА_8 50» без державного реєстраційного номеру у ОСОБА_5 12 травня 2011 року за 2800 грн., в підтвердження чого останнім була складена розписка від 12.05.2013 року та зазначено, що він зобовязується переоформити у підрозділі ДАІ по першій вимозі покупця (а.с.26).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 24.09.2008 року було внесено зміни в ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до якої державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Таким чином, було введено обовязкову реєстрацію мопедів, в тому числі і мопед «ОСОБА_7 ОСОБА_8 50», що як вбачається з матеріалів справи зроблено не було.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - враховуючи, що відповідно до ст.ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюється також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на прав господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Законом передбачено обовязкова перереєстрація транспортного засобу у випадку його продажу, чого позивачем зроблено не було. Сама по собі розписка від 12.05.2013 року не може вважатися підставою набуття права власності на транспортний засіб, оскільки інші складові набуття права власності на транспортний засіб, які передбачені законодавством, в даному випадку відсутні.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 у нього на час дорожньо-транспортної пригоди не було і посвідчення водія категорії А1 та реєстраційного документа на транспортний засіб, у звязку з чим, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави вважати позивача особою, яка має право на відшкодування з ОСОБА_6 «СК АСКА» витрат на відновлювальний ремонт мопеда «ОСОБА_7 ОСОБА_8 50» в розмірі 5210 грн. 45 коп.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, а також відмовляє в задоволенні вимог позивача на відшкодування ОСОБА_6 «СК АСКА» витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 260 грн., оскільки це є похідним від основної вимоги, в задоволенні якої було відмовлено.

Позивач також в рахунок заподіяної матеріальної шкоди включив додаткове харчування - 380 грн. 24 коп., проте доказів в підтвердження цієї частини матеріальних збитків не надав.

Відповідно до п.п. а. п. 19 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує, та затвердженим

МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою) на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали.

Матеріали справи не містять будь-яких призначень лікарів, щоб достовірно свідчили про необхідність додаткового харчування ОСОБА_1, відомості про яке позивач підтверджує тільки

чеками про придбання продуктів (а.с.144-146), а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення зі страхової компанії «АСКА» витрат, повязаних з поїздками до міста Донецьк на консультацію до лікарів, а також за санавіацію до Донецька в сумі 437 грн. 88 коп., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 24.1. ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Як вбачається з копій фіскальних чеків, на які посилається позивач як на підтвердження понесених ним витрат на переїзд до м. Донецьк, необхідних для консультації та лікування, то дата їх виготовлення є відповідно 24.08.2011 року та 01.09.2011 року.

Проте, відповідно до виписки із історії хвороби №734 відносно ОСОБА_1, вбачається, що останній знаходився на лікуванні в КЛПУ ім. Леніна у травматологічному відділенні у період з 20.08.2011 по 05.09.2011 року (а.с.29), та згідно з щоденником (а.с.31-38) не відлучався 24.08.2011 року та 01.09.2011 року з лікарні на консультації чи лікування до іншої лікарні у м. Донецьк, а тому у суду не має належних доказів, які б свідчили та давали можливість достовірно вважати, що витрати на пальне, яке зазначено у фіскальних чеках поніс саме ОСОБА_1 та саме на поїздки на консультації та лікування, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_6 «СК АСКА» щомісячно по 30% від пятикратного розміру мінімальної заробітної плати в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої каліцтвом як втрачений дохід починаючи з 01.07.2013 року, то суд зазначає наступне.

На момент дорожньо-транспортної пригоди позивач не працював та не одержував доходів, що сторонами не заперечується.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як передбачено ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

ОСОБА_6 «СК АСКА» є страховиком, а не особою, яка безпосередньо завдала шкоду позивачеві, тому ст. ст. 1194, 1195 ЦК України, на послалися позивач, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Разом з тим, суд враховує положення ч. 5 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що є спеціальними та регулюють правовідносини сторін у даній справі.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв'язку із стійкою втратою працездатності відшкодовуються витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, Законом чітко встановлено, які витрати відшкодовує Страховик і втрата заробітку в зв'язку із стійкою втратою працездатності вказаним законом не передбачена.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 26.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( в редакції Закону № 5090-17 від 5.07.2012 р,) яка набрала чинності з 5.02.2013 року.

Тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Ця позиція узгоджується з позицією ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалі від 06.02.2013 року по справі №6-30558св12.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_6 «СК АСКА» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди витрати на купівлю медичних препаратів та лікарських засобів, то суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 24.1, 24.3 ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції, яка діяла на час пригоди) у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи виписок із історії хвороби (а.с.29,95), ОСОБА_1 було призначене наступне лікування: дексалгін, промедол, натрій хлорід, етамзілат, фурасемід, контрикал, преднізолон, В1, В6, л-лизин, ессенціале, стабізол, диклоберл, дицинол, трисоль, кардіомагніл, ліотон, феррум-лек, омнік ,вазіліп, цикло форт, анальгін, цибор, флаксін, детралекс, фуромаг, левомак, аугментин, клексан, гио-тардиферон, бетадин, лизоформин, викрил,пролен, гордокс, детролекс, трентал, бивалос, остеогенон, засоби з кальцієм, аспірін.

Крім того, з виписки Донецької обласної клінічної травматологічної лікарні та додатово отриманого листа лікаря ЕЕЛП "Обласна травмотологічна лікарня" від 11.11.2013 року №985 вбачається, що при лікуванні ОСОБА_1 було застосовано системи ПК, системи ПР, бинт, марля, катетер, рукавички стерильні, лейкопластир, дренаж активний, шприці, призначено ходьба на костилях, при проведенні операції було застосовано пластину, гвинти,серкляжну стрічку, «всадник».

Загальна сума у відповідності до чеків, долучених до матеріалів справи, оригінали яких були також досліджені в залі суду, що підтверджують витрати на лікування ОСОБА_1 у Донецькій обласній клінічній травматологічній лікарні та після його виписки до дому у відповідності до призначень лікарів, складає 14249,65 грн.

Інші медичні препарати, засоби лікування, в тому числі мінеральні води, яки були придбані позивачем, не підлягають відшкодуванню страховою компанією, оскільки їх не було призначено лікарем.

Тому, саме у такому розмірі позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування витрати на купівлю медичних препаратів та лікарських засобів ОСОБА_6 «СК АСКА» підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму франшизи в розмірі 510 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу №АА/3260563 від 11.03.2011 року франшиза встановлена у розмірі 510 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 визнав позовні вимоги в частині стягнення суми франшизи в розмірі, визначеному в Договорі та Полісі.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідачі

визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. ОСОБА_12 відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах,

ці заяви приєднуються до справи. Згідно ч. 4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої

інстанції» у разі визнання відповідачем позову ,яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем ОСОБА_4 та його представником в частині стягнення суми франшизи не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, оскільки предметом позову є стягнення суми боргу згідно договору позики, укладеному між позивачем та відповідачем, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно стягнення з відповідач ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн., а з страхової компанії «АСКА» 5000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Дійсно, відповідно до висновків судово-медичної експертизи №100 від 03.01.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.08.2011 року отримав закритий перелом лівого стегна зі зміщенням та на теперішній час маються наслідки даної травми у вигляді зрослого перелому лівої стягненої, значно вираженої контрактурі лівого стегнового суглоба. ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с.166).

Посилаючись на виниклий стрес, зміну в складі життєдіяльності у звязку з втратою здоровя у достатньо молодому віці, позивач просив задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь зазначених сум.

Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обовязків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи «Бурдов проти Росії»\ Розгляд по суті і справедлива сатисфакція\, Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоди. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначенні суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі в частині відшкодування моральної шкоди з відповідачів, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру саме на суму заявлену в позові, але враховуючи характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, який будучи молодою людиною, після отриманих травм відчував важкі фізичні страждання, знаходився прикутим до лікарняного ліжка з кінця літа по осінь, потребував постійного стороннього нагляду, що змусило його та його сім`ю змінити постійний спосіб свого життя, проте з урахуванням матеріального стану відповідача, який є особою похилого віку, пенсіонером, його морального обліку, а саме те, що відповідач ОСОБА_4 після скоєння ДТП одразу почав в добровільному порядку сплачувати кошти на лікування позивача, фінансово сприяв подальшому лікуванню потерпілого та виходячи з засад розумності та справедливості, враховуючи те, що дійсно ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень від дій саме застрахованої ОСОБА_6 «Українська страхова компанія АСКА» особи, суд задовольняє позовні вимоги в сумі 7000 грн.

Відповідно до п.22.3. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (в редакції Закону від 01 січня 2011 року, яка діяла на момент укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3260563) потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3. статті 9 цього Закону (50 000 гривень на одного потерпілого). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої правовідносини на власний розсуд.

Відповідно до приписів ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданної нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Оскільки даний розмір моральної шкоди задоволений не в межах ліміту, передбаченого страховим полісом АА/3260563 ( 5% від 100000 грн. 5000 грн.), тому ці витрати підлягають стягненню з ОСОБА_6 «Українська страхова компанія АСКА» в розмірі 5000 грн., а з ОСОБА_4 в розмірі 2000 грн.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що внаслідок отриманих пошкоджень він втратив улюблену роботу взагалі є безпідставними, оскільки як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1, то останній був звільнений з посади старшого фельдшера станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги через скорочення штату 30.06.2011 року (а.с.152), тобто ще до подій дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав інвалідність 2 групи, оскільки відповідно до висновку експерта №100 від 03.01.2013 року вбачається, що стійка втрата працездатності на 30% не може викликати інвалідність другої групи і, відповідно, між встановленням другої групи інвалідності ОСОБА_1 і дорожньо-транспортною пригодою не може бути причинно-наслідкового звязку (а.с.166).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду; витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, повязані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, повязані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Позивач ОСОБА_1 просив солідарно стягнути з відповідачів витрати по оплаті послуг адвокату в сумі 6000 грн., які складались з 3000 грн., які він сплатив за отримання юридичної допомоги під час розслідування кримінальної справи та в суді під час розгляду кримінальної справи

по обвинуваченні ОСОБА_4 за ст. 286 ч.1 КК України та 3000 грн., які він сплатив за отримання юридичної допомоги при складанні позовної заяви та юридичного супроводження під час розгляду цивільної справи.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані із оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах , в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з журналу судового засідання, час перебування представника позивача ОСОБА_2 в судових засіданнях при розгляді справи становить 101 хвилина. За таких обставин суд приходить до переконання, що відшкодуванню підлягає компенсація за час прийняття участі в судових засіданнях, що з врахуванням мінімальної заробітної плати на 2013 рік передбаченої ст.13 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2013рік», розмір такої компенсації становить 772 грн. 31 коп. (за 101 хв. часу в суді (1147 х40%).

Проте, склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Матеріали справи не містять жодного належного доказу (квитанції, прибутково-касового ордеру або іншого платіжного документу) на підтвердження сплати послуг адвоката у розмірі 3000 грн.

Крім того, вимоги позивача про компенсацію йому витрат, повязаних з отриманням правової допомоги під час слідства та розгляду кримінального провадження, є безпідставними з огляду на те, що вказані витрати ОСОБА_1 були понесені у звязку з реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді іншої справи, в даному випадку кримінальної та під час розслідування кримінальної справи. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом, їх не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів витрат по оплаті послуг адвокату в сумі 6000 грн. не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У звязку з чим, з відповідачів підлягає стягнення в частковому порядку сума судового збору на користь держави в розмірі 344,10 грн., що складається з судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,57, 58, 60, 61, 79, 88, 212,213,215, 224-226 ЦПК України, 23 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», ОСОБА_4, за участю третьої особи: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКА» (код 13490997 м. Донецьк, вул. Ілліча, 100) на користь ОСОБА_1 (с. Тетянівка, Словянський район, вул. Гагарина, 6, мешкає: м. Святогірськ, вул. Леніна, 41, ІНН НОМЕР_9) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14249 грн. 65 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКА» (код 13490997 м. Донецьк, вул. Ілліча, 100) на користь ОСОБА_1 (с. Тетянівка, Словянський район, вул. Гагарина, 6, мешкає: м. Святогірськ, вул. Леніна, 41, ІНН НОМЕР_9) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, 28.06.19356 року народження, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_10 на користь ОСОБА_1 (с. Тетянівка, Словянський район, вул. Гагарина, 6, мешкає: м. Святогірськ, вул. Леніна, 41, ІНН НОМЕР_9) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 510 (пятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_4, 28.06.19356 року народження, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_10 на користь ОСОБА_1 (с. Тетянівка, Словянський район, вул. Гагарина, 6, мешкає: м. Святогірськ, вул. Леніна, 41, ІНН НОМЕР_9) в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 (дві тисячи) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити

Стягнути в частковому порядку з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКА» (код 13490997 м. Донецьк, вул. Ілліча, 100) та ОСОБА_4, 28.06.19356 року народження, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_10 судовий збір на користь держави у розмірі 172 гривен 05 коп. з кожного на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Словянськ/22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2013 року.

Суддя

Словянського міськрайонного суду ОСОБА_12