Рішення № 35282506, 14.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р.Справа № 916/2881/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Кришиневській Л.Е.

за участю представників:

від позивача - Угнівенко О.В.,

від відповідача - Гордієнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 14865,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 14865,06 грн., посилаючись на наступне.

01.05.2013 р. за залізничною накладною № 51227247 ТОВ „ДТЕК Свердловантрацит" (відправник) передало Донецькій залізниці (перевізник) на станції Довжанська для перевезення ДП „Морський торгівельний порт Южний" (одержувач) 69000 кг антрациту марки „АМ" в н/вагоні № 64777840.

Як вказує позивач, у накладній № 51227247, яка відповідно статті 6 Статуту залізниць України є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача, зазначено: „Антрацит. Експорт. У вологому стані. Завантажений нижче бортів. Вантаж ущільнений та маркірований вапном. Маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т)".

Так, позивач зазначає, що залізницею вантаж антрациту „АМ" в н/вагоні № 64777840 за накладною № 51227247, прийнятий до перевезення відповідно п. 28 Правил приймання вантажу до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) - без зауважень.

03.05.2013 року під час перевезення попутною станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснено комісійне переважування н/вагону № 64777840, в результаті якого виявилось брутто 73400 кг, тара з документа 23 000 кг, нетто - 50400 кг, що менш ваги зазначеної в документі на 18600 кг; навантаження вантажу нижче бортів на 20-30 см, не маркірований. Також було виявлено поглиблення праворуч по ходу поїзду над 1-7 люками на всю довжину вагону, шириною 1,5-2,0 м, глибиною 0,4-0,6 м, при цьому протікання вантажу відсутнє. Зазначені обставини засвідчені комерційним актом АА № 048835/233/34 від 03.05.2013 року станції Нижньодніпровськ-Вузол.

Так, на думку позивача, наявність поглиблень на поверхні вантажу та відсутність маркування (зафіксовані 03.05.2013 р.) свідчить про втрату/розкрадання вантажу, прийнятого залізницею 01.05.2013 р., саме під час перевезення.

За таких обставин, позивач, посилаючись на положення ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, вважає, що саме відповідач несе відповідальність за незбереження (втрату, псування, нестачу, пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача вартість нестачі антрациту, що складає за розрахунком позивача 14865,06 грн. При цьому позивач зазначає, що вартість 1000 кг (1 тн) антрациту, що перевозився у н/вагоні № 64777840 за накладною № 51227247 становить 108,00 доларів США (специфікація № 103 від 25.01.2013 року до Контракту № З-СА/2011 від 14.11.2011 року).

З урахуванням норми природної втрати вартість нестачі становить: 1 859,76 доларів США (18,6 тн - 69 тн х 2%) х 108,00), де 18,6 тн - недостача антрациту «АМ» в н/вагоні № 64777840, 69 тн - маса нетто антрациту „АМ" в н/вагоні № 64777840 за накладною № 51227247, 2% - норма природної втрати згідно Правил видачі вантажів) 108,00 доларів США - вартість 1 тн антрациту в н/в № 64777840 відповідно до специфікації № 103 від 25.01.2013 року до Контракту № З-СА/2011 від 14.11.2011 р.).

При цьому з урахуванням того, що станом на 18.10.2013 року НБУ встановлено офіційний курс української гривні до долара США (http:// www/bаnk.gov.ua/): 100USD = 799,3000 грн., позивачем здійснено перерахунок вартості нестачі у гривневому еквіваленті: 1859,76 х 799,3000 : 100 = 14 865,06 грн.

Разом з тим позивач вказує, що у відповідності зі ст. 130-133 Статуту залізниць України ДП „Морський торгівельний порт Южний" (одержувач) передало право на пред'явлення претензії та позову позивачу як відправнику.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2881/13, також справу призначено до розгляду в засіданні суду на 14.11.2013 р.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 39-40). Так, відповідач вказує, що відповідно до залізничної накладної № 51227247 завантаження вагону № 64777840 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Комерційним актом АА № 048835/233/34 від 03.05.2013 р. встановлено, що при комісійному переважуванні на справних вагонах нетто вагону № 64777840 склало 50400 кг, що не відповідає масі, вказаній у залізничній накладній на 18600 кг, навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 20-30 см, вагон у технічному стані справний. Вказані обставини, на думку відповідача, вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою у стані, в якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані. В свою чергу відповідно до п. „а" ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „ДТЕК Свердловантрацит" про стягнення вартості нестачі вантажу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14 листопада 2011 року між ТОВ „ДТЕК Свердловантрацит" (продавець) та Компанією DTEK TRADING LIMITED (м. Нікосія, Кіпр) (покупець) було укладено контракт № 3-СА/2011 (а.с. 27-32), відповідно до п. 1.1 якого позивач як продавець зобов'язався поставити у власність покупця кам'яне вугілля (антрацит) походженням з Донецького вугільного басейну України, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вугілля, що поставляється, асортимент, якісні характеристики, ціна і кількість якого визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.

Як з'ясовано судом, у зв'язку з виконанням вказаного вище контракту № 3-СА/2011 від 14.11.2011 р. ТОВ „ДТЕК Свердловантрацит" відправило 01 травня 2013 р зі станції відправлення Довжанська Донецької залізниці на адресу ДП „Морський торгівельний порт Южний" по залізничній накладній № 51227247 (а.с. 9) для експорту антрацит у вагоні № 64777840 в об'ємі 69000 кг згідно специфікації № 103 від 25.01.2013 р. до вказаного контракту. Так, відповідно до записів у вказаній залізничній накладній № 51227247 від 01.05.2013 р., перед відправленням у пункт призначення вагон було завантажено навалом, нижче бортів, у вологому стані, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150 т), вантаж ущільнений та маркірований вапном.

Однак, 03.05.2013 року при перевірки вантажу на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснено комісійне переважування н/вагону № 64777840, в результаті якого виявилось брутто 73400 кг, тара з документа 23000 кг, нетто - 50400 кг, що менш ваги зазначеної в документі на 18600 кг; навантаження вантажу нижче бортів на 20-30 см, не маркірований. Також було виявлено поглиблення праворуч по ходу поїзду над 1-7 люками на всю довжину вагону, шириною 1,5-2,0 м, глибиною 0,4-0,6 м, при цьому протікання вантажу відсутнє. У зв'язку із зазначеними обставинами згідно ст. 129 Статуту залізниць України станцією Нижньодніпровськ-Вузол був складений комерційний акт АА № 048835/233/34 від 03.05.2013 року (а.с. 8), в якому зазначено, про наявність на поверхні вантажу вищевказаних поглиблень.

Отже, оскільки вагон № 64777840 прибув на станцію призначення з нестачею вантажу у кількості 18600 кг, що було встановлено комерційним актом, позивачем здійснено розрахунок суми збитків, з урахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто (18600 кг - 69000 кг х 2% природної втрати = 17220 кг).

Наразі позивач вказує, що у відповідності зі ст. 133 Статуту залізниць України ДП „Морський торгівельний порт Южний" (вантажоотримувач) передав переуступним підписом право на пред'явлення позову вантажовідправнику, яким виступає позивач.

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відтак, з посиланням на факт виявлення нестачі вантажу, який було прийнято залізницею до перевезення, що встановлено в комерційному акті, на думку позивача, таку нестачу спричинено з вини Одеської залізниці, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача як перевізника вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, складає 1859,76 доларів США (17,22 тн х 108 дол. США за 1 тн).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

В ст. 32 Статуту Залізниць України зазначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

До того ж статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Так, відповідач вказує, що відповідно до записів у залізничній накладній № 51227247 завантаження вагону № 64777840 проводилося на підприємстві вантажовідправника - позивача, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. При цьому відповідач стверджує, що вагон з вантажем прибув на станцію в технічно справному стані, що підтверджується комерційним актом серії АА № 048835/233/34 від 03.05.2013 року Придніпровської залізниці. Поряд з цим відповідач стверджує, що залізницею було прийнято до перевезення вантаж масою та у стані, в якому він був доставлений.

Вказані доводи відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт проведення залізницею на станції Нижньодніпровськ-Вузол контрольного переваження напіввагона № 64777840 по залізничній накладній № 51227247, при цьому в комерційному акті підтверджена нестача вантажу, виявлена при комісійному переважуванні.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

При цьому слід зазначити, що в накладній № 51227247 зазначено про маркування вантажу вапном, тоді як згідно комерційного акту АА № 048835/233/34 від 03.05.2013 року на поверхні вантажу маються виборки (поглиблення), вантаж не маркірований, течі вантажу немає.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідальність за виявлену нестачу вантажу згідно чинного законодавства покладається саме на перевізника - Залізницю, обов'язком якої є надання технічно справних вагонів для перевезення вантажу та забезпечення схоронності вантажу під час перевезення. Доводи відповідача про те, що відповідальність за нестачу вугілля не може бути покладена на перевізника, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі - продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

В підтвердження вартості відправленого вантажу позивач надав суду довідку 018/1020 від 18.09.2013 р .(а.с. 11), згідно вартість 1 тони вугілля антрацит марки АМ складає 108,00 доларів США.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, що складає 1859,76 доларів США (17,22 тн х 108,00 дол. США), з вирахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси.

При цьому з урахуванням того, що станом на 18.10.2013 року НБУ встановлено офіційний курс української гривні до долара США (http:// www/bаnk.gov.ua/): 100USD = 799,3000 грн., позивачем здійснено перерахунок вартості нестачі у гривневому еквіваленті: 1859,76 х 799,3000 : 100 = 14 865,06 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „ДТЕК Свердловантрацит" про стягнення з Одеської залізниці вартості втраченого вугілля цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 14865,06 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Свердловантрацит" (94801, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1; код ЄДРПОУ 037596090; р/р 26007962499111 у Відділенні ПАТ „ПУМБ" в м. Свердловськ, МФО 334851) вартість нестачі антрациту в сумі 14865/чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять/грн. 06 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2013 р.

Суддя Петров В.С.