Постанова № 35282432, 14.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа№ 910/16411/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Жук Г.А.

Зеленіна В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Різунов Р.С. - дов. № 12/1236 від 28.12.2012р.

від відповідача: Кірсанова К.О. - дов. № 64-1-4/38-Ю від 25.12.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. (повний текст підписано 27.09.2013р.)

у справі № 910/16411/13 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Провідна»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова

компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 22 977, 00 грн.

В судовому засіданні 14.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення 22 977, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору добровільного комплексного автострахування № 06/0651494/1050/12 від 17.07.2012р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. у справі № 910/16411/13 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» страхове відшкодування в сумі 22 977, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2013р. у справі № 910/16411/13 змінити. Стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ПрАТ «СК «Провідна» 15 564, 65 грн. в порядку регресу. В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, оскільки, на думку апелянта, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він відшкодовує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, на що місцевий господарський суд не звернув увагу та помилково стягнув з відповідача вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2013р. для розгляду справи № 910/16411/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначав про відсутність підстав для зміни оскаржуваного рішення, оскільки, на думку позивача, до нього у межах виплачених потерпілій особі фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до відповідальної особи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. на лікарняному та перебуванням судді Остапенко О.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Жук Г.А., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення змінити, стягнути з відповідача на користь позивача 15 564, 65 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, в решті позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (позивач, страховик за договором) та Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія «Nemiroff» (страхувальник за договором) укладено договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0651494/1050/12, за яким позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, автомобілем «Mercedes-Benz», д. н. АВ 5550 ВВ.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ № 9100597, 02.11.2012р. в місті Києві на Контрактовій площі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai», д. н. 5855 ТТ, під керуванням Скороход В.Є, та автомобіля «Mercedes-Benz», д. н. АВ 5550 ВВ, що належить ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff», під керуванням Красносільського Ю.І.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 03.12.2012р. у справі № 2607/13629/12 Скороход В.Є. визнано винною у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Згідно звіту № 1109/КВ2 від 23.11.2012р. про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, проведеного на замовлення позивача Регіональним партнером ТОВ «Декра Експерт» ФОП Костюченко А.І., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», д. н. АВ 5550 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 15 564, 65 грн., без урахування коефіцієнту фізичного зносу - 20 879, 47 грн.

Страховим актом № 1001/06/38674 від 29.11.2012р. зазначену подію позивачем визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 22 977, 00 грн. по калькуляції СТО.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного комплексного автострахування № 06/0651494/1050/12 від 17.07.2012р., на підставі страхового акту № 1001/06/38674 від 29.11.2012р. (а. с. 13), заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування № 1001/06/38674 від 02.11.2012р. (а. с. 29), рахунку-фактури № 000000118 від 20.11.2012р. здійснив виплату своєму страхувальнику 22 977, 00 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 0062907 від 20.12.2012р., належним чином завірена копія кого наявна в матеріалах справи (а. с. 12).

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 22 977, 00 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Скороход В.Є. - водія автомобіля «Hyundai», д. н. 5855 ТТ, на момент ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/6013349 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи (а.с. 55). Термін дії полісу з 24.03.2012р. до 23.03.2013р.

Полісом № АВ/6013349 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0 (нуль) грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Hyundai», д. н. 5855 ТТ, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

Листом від 18.04.2013р. за № 222-05/ФПА позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 22 977, 00 грн., яка залишена останнім без задоволення.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 06/0651494/1050/12 від 17.07.2012р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до ст. 1191 ЦК України на користь позивача з відповідача піддягають стягненню фактично виплачені кошти на відновлювальний ремонт автомобіля «Mercedes-Benz», д. н. АВ 5550 ВВ, в розмірі 22 977, 00 грн.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на положення ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої відповідач в даному випадку відшкодовує не вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz», д. н. АВ 5550 ВВ, а витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Mercedes-Benz», д. н. АВ 5550 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, який становить 15 564, 65 грн.

Оскільки позивачем надано суду звіт № 1109/КВ2 від 23.11.2012р. про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, відповідно до якого встановлено вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тобто вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz», д. н. АВ 5550 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, що становить 15 564, 65 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме 15 564, 65 грн. (з урахуванням франшизи у розмірі 0 грн., встановленої Полісом АВ/6013349 ), у відповідності до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Місцевим господарським судом мотивовано своє рішення про задоволення позову з посиланням на ст. 1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що будь - які домовленості між позивачем та його страхувальником по договору КАСКО щодо визначення розміру збитку та суми страхового відшкодування, не створює для відповідача правових наслідків, оскільки спеціальним законом, який регулює відносини між позивачем та відповідачем є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідності до ст. 29 якого і проводиться виплата відповідачем позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Гарант-Авто», з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2013р. у справі № 911/16411/13 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 165, 47 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 860, 25 грн., сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. у справі № 911/16411/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. у справі № 911/16411/13 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 25; ідентифікаційний код 23510137) 15 564, 65 грн. страхового відшкодування, 1 165, 47 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.»

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 25; ідентифікаційний код 23510137) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/16411/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 15.11.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Г.А. Жук

В.О. Зеленін