Ухвала суду № 35281384, 06.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11431/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софія - А» ЛТД до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія - А» ЛТД (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - відповідач) про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від № 0001522230 від 02.07.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 08 серпня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року та ухвалити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

ТОВ «СОФІЯ-А» зареєстроване 22.09.1995 року у Шевченківській міста Києва державній адміністрації, та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.09.1995 року.

На підставі наказу № 773 від 01.06.2013 року та направлення № 1846/22-30 від 01.06.2013 року «Про проведення документальної позапланової перевірки», виданих ДПІ у Шевченківському районі міста Києва була проведена документарна позапланова виїзна перевірка позивача в період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, за результатами якої 12.06.2013 року відповідачем було складено Акт № 18/22-30/23506239 (надалі - Акт №18/22-30/23506239).

В Акті № 18/22-30/23506239 зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТД «АКВАЛАЙН» (код ЄДРПОУ 26593277) з якими мало господарські взаємовідносини ТОВ «СОФІЯ-А», а тому вказане товариство має ознаки фіктивності; виходячи з наведеного ПП «ТД «АКВАЛАЙН» (код ЄДРПОУ 26593277) здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, у нього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Як наслідок в Акті № 18/22-30/23506239 зазначено висновок, про встановлено порушення, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 200 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість за період жовтень 2013 року на суму 52 635 грн.

02.07.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001522230 на підставі Акту №1 8/22-30/23506239, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65 794,00 грн. (із яких за основним платежем 52 635,00 грн., за штрафними санкціями - 13 159,00 грн.).

04.02.2013 року між позивачем та ПП «Торговий дім «АКВАЛАЙН» було укладено договір поставки № 5-02/13, за яким Постачальник (ПП «ТД «АКВАЛАЙН») зобов'язалося поставити (передати) у власність Покупцю (ТОВ «СОФІЯ-А») товар, який в свою чергу зобов'язався приймати цей товар, асортимент, кількість і ціна якого узгоджується шляхом підписання товарних накладених, які є невідємною частиною цього Договору (надалі - Договір № 5-02/13).

Відповідно до Витягу із ЄДРПОУ ПП «ТД «АКВАЛАЙН» здійснює такі види діяльності, зокрема: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний), неспеціалізована оптова торгівля, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Таким чином, суд приймає до уваги, що ПП «ТД «АКВАЛАЙН» підписуючи даний договір, діяло в межах господарської діяльності визначеної в ЄДРПОУ, зокрема неспеціалізована торгівля.

В п. 2.1 Договору № 5-02/13 поставка Товару здійснюється на підставі поданої Покупцем та погодженої з Постачальником заявки. Відповідно до п.2.2 та п.2.4 Договору №5-02/13 передача Товару Покупцю здійснюється на складі Постачальника. Товар рахується переданим Постачальником Покупцю з моменту підписання Сторонами накладної на Товар.

Як вбачається із матеріалами справи, позивачем надано в якості доказів отримання товару від постачальника Видаткові накладні на загальну суму 315 809,00 грн.

Водночас, суд приймає посилання позивача що товарно-транспортні накладні під час постачання товарів від ПП «ТД «АКВАЛАЙН» до ТОВ «СОФІЯ-А» не складалися, оскільки з метою терміновості перевезення товару здійснювалося позивачем самостійно, на власному транспорті працівників. При цьому, під час судового засідання представником позивача було вказано, що обсяги придбаного у ПП «ТД «АКВАЛАЙН» крейдового паперу, які отримувалися за видатковими накладними, дозволяли проведення перевезення власним автомобільним транспортом, та не потребувало залучення сторонніх вантажних автомобілів.

Більше того, в п. 2 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При цьому, в п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано Журнал реєстрації довіреностей та копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «ТД «АКВАЛАЙН».

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу було видано ПП «ТД «АКВАЛАЙН» за Договором № 5-02/13 податкові накладні на суму 315 809,00 грн.

Інформація про отримані від ПП «ТД «АКВАЛАЙН» податкові накладні були відображені позивачем в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (за лютий 2013 року).

Відповідно до п. 3.2 Договору № 5-02/13 Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю за поставлений товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем перераховано кошти в розмірі 315 809,00 грн. на рахунок ПП «ТД «АКВАЛАЙН».

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні за змістом висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п.138.2 ст.138 ПК України та р.ІІІ ПК України.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II ПК України.

Аналізуючи вищезазначені положення ПК України, необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, п. 1.1 р. 1 Положення № 88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 р. 2 Положення № 88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Вищий адміністративний суд України в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, в межах даного спору судом встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ТД «АКВАЛАЙН», а також встановлено обставини подальшого використання придбаних позивачем товарів.

Основною діяльністю ТОВ «СОФІЯ-А», що вказана в довідці ЄДРПОУ, є: інші види видавничої діяльності (основний), виробництво паперових канцелярських виробів, друкування газет, друкування іншої продукції, брошувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано відповідачем, позивач має матеріально-технічну базу підприємства для виготовлення поліграфічної продукції, а саме основні фонди (виробниче обладнання), виробничої площі для розміщення обладнання. При цьому, суд приймає до уваги, що до матеріально-технічної бази підприємства відносяться виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Позивачем в якості доказів наявності в нього матеріально-технічної бази, а також реальності використання придбаного у ПП «ТД «АКВАЛАЙН» товару (паперу) надано: договір № 423/8 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 29.12.2009 року, щодо оренди приміщення у управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради; акт надання послуг № 3982 від 31.05.2013 року; платіжні доручення про оплату вартості орендної плати за приміщення; інформацію про штатну чисельність працівників станом на 01.07.2013 року; Довідку про наявність виробничих потужностей із копією відомостей про нарахування амортизації по основним засобам (бухгалтерська амортизація за січень-липень 2013 року); копії випуску продукції та послуг за запланованими цінами (бухгалтерський облік) за лютий та березень 2013 року.

Крім того, позивачем надано вимоги-накладні та розпорядження на передачу матеріалу із складу до виробництва ТОВ «СОФІЯ-А», які посвідчують факт передачі отриманих від ПП «ТД «АКВАЛАЙН» матеріалів (крейдового паперу) у виробничий цех, зокрема: видаткові накладні, розпорядження на передачу матеріалів у виробництво.

Відповідно до накладних на передачу готової продукції ТОВ «СОФІЯ-А», вироблена продукція із виробничого цеху передавалася на склад.

Більше того, позивач реалізував виготовлену поліграфічну продукцію своїм контрагентам, зокрема: товариству з обмеженою відповідальністю «МЕДІКОЛ» (договір № 0103/13 про виготовлення поліграфічної продукції від 01.03.2013 року), товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний інститут бізнес-освіти Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана» (Договір № 2803/13 про виготовлення поліграфічної продукції від 28.03.2013 року), товариству з обмеженою відповідальністю «ФАРА-1» (договір № 2703 про виготовлення поліграфічної продукції від 27.03.2013 року), товариству з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ТОЛОКА» (договір № 1503/13 про виготовлення поліграфічної продукції від 15.03.2013 року), товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна хімічна продукція» (договір № 0703/13 про виготовлення поліграфічної продукції від 07.03.2013 року), товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер Буд» (договір № 0103/13 про виготовлення поліграфічної продукції від 01.03.2013 року), товариству з обмеженою відповідальністю «РЕКОН» (договір № 1902/13 про виготовлення поліграфічної продукції від 19.02.2013 року), товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія-Простір» (договір № 12/02 на виготовлення поліграфічної продукції від 12.02.2013 року) та інші.

При цьому, в якості доказів щодо фактичної передачі виготовленої продукції вищевказаним контрагентам позивачем надано видаткові накладні.

Крім того, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ПП «ТД «АКВАЛАЙН» (індивідуальний податковий номер 365932726598) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, згідно свідоцтва № 200094789 від 25.12.2012 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ПП «ТД «АКВАЛАЙН» зареєстроване як юридична особа, станом на момент здійснення господарських операцій знаходилося в ЄДРПОУ та продовжує перебувати у ЄДРПОУ також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача в Акті № 18/22-30/23506239 на те, що ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС було встановлено відсутність ПП «ТД «АКВАЛАЙН» за його місцезнаходженням судом є необгрунтованим, оскільки: жодного запису до ЄДРПОУ про відсутність за місцезнаходженням ПП «ТД «АКВАЛАЙН» не значиться; відсутність ПП «ТД «АКВАЛАЙН» за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів припинення юридичної особи - ПП «ТД «АКВАЛАЙН» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, за час взаємовідносин із позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що ПП «ТД «АКВАЛАЙН» діяло законно та мало право на укладення правочинів та інших юридичних дій.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н. М.